Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опорний конспект.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
6 Мб
Скачать
☆

Тема 4: Технологічність конструкції деталей машин.

  1. Поняття про технологічність по ГОСТ 14301-83

  2. Необхідність відпрацювання деталей на технологічність.

  3. Правила забезпечення технологічності по ГОСТ 14301-83

  4. Якісні та кількісні методи оцінки технологічності конструкції деталей.

  5. Приклади конструктивних рішень, забезпечуючих технологічність типових деталей

  6. Поліпшення технологічності – підвищення ефективності виробництва

Знати: Методи забезпечення технологічності конструкційна різних етапах її розробки. Якісні та кількісні методи оцінки технологічності.

Вміти: Проводити аналіз деталі на технологічність, обґрунтувати вибір елементів конструкції.

Література: Л4 ст.92-102; Л11 ст.42-48

І. По ГОСТ 14301-83 розробка технологічних процесів введеться на виготовлення виробів, конструкція яких відпрацьована на технологічність.

Технологічна та конструкція деталі, обробка якої можлива з найбільшою продуктивністю праці та найменшою собівартістю.

Деталь на технологічність повинна відпрацьовуватись по-перше конструктором під час її проектування(особливо для верстатів з ЧПУ).

Відпрацювання на технологічність

Для того, щоб конструктор врахував особливості обробки на верстаті з ЧПУ, він повинен мати типові вирішення обробки елементарних поверхонь.Розробляються вони технологом-програмістом та виготовляється у вигляді нормалей.

При переводі обробки з універсального обладняння на ЧПУ, деталь повинна бути відпрацьована на технологічність. Зміни, запропоновані технологом оформляються як рацпропозиції.

Існують якісні та кількісні методи оцінки технологічності конструкції.

До якісних відносять:

  1. Матеріал деталі (наявність замінників, вартість, оброблюваність, можливі способи одержання заготовок ).

  2. Базування та закріплення деталі під час обробки (можливість використання стандартних пристосувань без додаткових приладів для вивірки положення та незмінність положення після закріплення ).

  3. Простановка розмірів (має бути такою, щоб вимірювання виконувалось стандартним інструментом, без перерахунку розміру ).

  4. Наявність жорстких вимог допусків форми та розташування.

  5. Взаємозамінність деталі.

  6. Нетехнологічні конструктивні елементи:

- складність контуру деталі (перевід обробки на ЧПУ );

- глухі, малого діаметру отвори та розташовані під кутом отвори;

- різноманітність розмірів різьбових отворів;

- перепади діаметрів в обидві сторони;

- різні розміри фасок, канавок на одній деталі.

7. Можливі способи одержання заготівок.

Примітки:

до пункту 1: найменша кількість назв матеріалів приводить до спрощення заготівельних операцій, одноманітності геометрії та матеріалу РІ, зниження просторів обладнання через відсутність того чи іншого матеріалу.

до пункту 5: зі зменшенням взаємозмінності збільшується кількість пригоночних та регулювальних робіт, але знижується точність виготовлення деталей машин, а значить збільшується технологічність(точність повинна знаходитись в обмеженнях оптимальних значень допусків)

До кількісних відносяться:

  1. коефіцієнт використання заготівки

  2. коефіцієнт використання матеріалу

  3. коефіцієнт точності обробки

де: Аср – середній квалітет точності.

nі – кількість поверхонь деталі точністю відповідально по 1-19 квалітетам

(якщо Кm > 0,8 – детал вважається технологічною)

4. Коефіцієнт шорхності поверхні

де: Бср – середня шорхність

5. Рівень технологічності по собівартості

де: Ст – собівартість деталі

Сбт – собівартість базового аналога

(розраховують на скільки відсотків знижується собівартість деталі)

6. Коефіцієнт уніфікації конструктивних елементів

тоді детал технологічна

де: Qе – кількість поверхонь

Qуе – кількість уніфікованих поверхонь

При аналізі технологічності деталі перевіряють:

  1. Можливість спрощення конструкції чи можливість заміни матеріалу

  2. Можливість кількості та протяжності обробляємих поверхонь деталі

  3. Присутність на деталі зручних будуючих поверхонь. Якщо їх немає проаналізувати можливість створення штучних технологічних баз(пояски, центрові отвіри та інші).

  4. Можливість технологічної пов’язки розмірів, забезпечуючих найкоротщі технологічні ланцюги

Розмір “с” одержат из більшою точністю можливо в другому випадку.

Випадок 1: с = L – l1 – l2 – l3 – l4

поле допуску Tc = TL + T l1 + T l2 + T l3 + T l4

Випадок 2: c = L – l4

поле допуску Tc = TL + Tl4