42. Природна норма безробіття. Закон Оукена.

Повну зайнятість взагалі забезпечити неможливо, тому що існує фрикційне та структурне безробіття, яке є невід'ємним. Тому останнім часом повну зайнятість визначають як зайнятість, при якій оплачувану роботу мають менше 100 % працездатних. Інакше кажучи, при повній зайнятості рівень безробіття дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Такий рівень називають нормальним або природним безробіттям.

Американський вчений Артур Оукен зробив спробу математично визначити рух рівня безробіття і зайнятості залежно від відхилення фактично виробленого валового національного продукту (ВНП) від потенційного. Він вивів закон, відповідно до якого щорічний приріст реального ВНП приблизно на 2,7 % утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові 2 % приросту реального ВНП зменшують кількість безробітних на 1 %. Аналогічно кожне додаткове скорочення темпів приросту ВНП на 2 % викликає зростання норми безробіття на 1%.

Закон Оукена дозволяє визначити нормальний рівень безробіття, який об'єктивно підвищується з розвитком ринкової економіки. Для 60-х років цей рівень в США дорівнював 4 %, для 80-х - 6 - 7 %. В інших країнах він може бути нижче в зв'язку з меншими масштабами і мобільністю ринку праці (Японія, Німеччина). Взагалі ж експерти МОП вважають, що в наступні роки в середньому в світі безробіття буде складати приблизно 10 % і повністю ліквідувати його не зможе жодна країна.

43 Соціальне - економічні наслідки безробіття.

Відповідно до законів ринку зростання попиту на будь-який товар (наприклад, робочі місця і робочу силу), за інших рівних умов, збільшує його ціну. При збільшенні попиту на робочу силу зменшується безробіття і зростає заробітна плата. Платоспроможний попит населення зростає. Ціни на споживчі товари зростають ще швидше, знецінюючи грошові доходи населення, тобто призводячи до інфляції. Отже, ринкова економіка змушена постійно шукати відповідь на запитання: зростання інфляції або зростання безробіття?

Соціальна- економічні втрати від безробіття:

1. Не виробляється певна частина товарів і послуг, які могли б бути виготовлені, якби людина працювала.

2. Скорочуються податкові надходження із заробітної плати.

3. Знижується рівень життя сім'ї безробітного, тому що допомога по безробіттю значно менша, ніж заробітна плата.

4. Звужується споживчий ринок.

5. Порушується психологічний стан безробітного, що призводить до зростання самогубств, психічних захворювань, розлучень, злочинності, збільшення смертності населення та т. ін.

6. Втрачаються професійні навички і стереотипи трудової поведінки, що є перешкодою для повернення безробітного на ринок праці.

44. Визначення рівня зайнятості та безробіття.

Безробіття — соціальне явище, коли кількість бажаючих отримати роботу є більшою, ніж робочих місць (перевага пропозиції робочої сили над її попитом). Відповідає стану незайнятості працездатного населення та має негативні економічні й соціальні наслідки для усього населення регіону, де набуло особливого поширення.

Зайняті і безробітні становлять робочу силу, або економічно активне населення в даний момент часу 

Рівень зайнятості визначається як частка від ділення числа зайнятих до чисельності населення у віці від 16 років і старше:  Рівень зайнятості = Зайняті / Особи у віці від 16 років і старше × 100 %

населення = робоча сила + особи поза робочою силою, робоча сила = зайняті + безробітні. Рівень безробіття визначається відношенням числа безробітних до чисельності робочої сили, позначається буквою и і вимірюється у відсотках

Рівень безробіття розраховується як відношення чисельності безробітних, які зареєстровані в державній службі зайнятості, до працездатного населення працездатного віку. Значний недолік такої методики розрахунку полягає у заниженні реального числа безробітних, оскільки в країнах, де соціальна допомога безробітним низька або де-факто відсутня, багато осіб не реєструються як безробітні на біржі праці. Згаданий феномен також спостерігається у сільських регіонах, де працездатне населення займається обробкою (власної) землі, що не охоплюється статистикою як діяльність господарювання.