46. Допомога по безробіттю.
Умови, розмір та тривалість виплати допомоги по безробіттю в Україні:
1. Застрахованим особам, які втратили роботу з незалежних від них обставин і визнані безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, допомога по безробіттю визначається у відсотках до їх заробітної плати залежно від страхового стажу:
- до 2 років - 50 %;
- від 2 до 6 років -55 %;
- від 6 до 10 років - 60 %;
- понад 10 років-70.
Залежно від тривалості безробіття допомога по безробіттю зменшується і виплачується у відсотках до визначеного розміру:
- перші 90 календарних днів -100 %;
- протягом наступних 90 календарних днів -80 %;
- надалі - 70 %.
2. Застрахованим особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин і визнані безробітними та протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, виплата допомоги у перші 90 календарних днів не здійснюється. Виплата починається з 91 - го календарного дня у розмірі 80 % до визначеного розміру.
3. Без врахування страхового стажу у розмірі, встановленому законодавством, визначається допомога для таких категорій:
- особам, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів;
- особам, які бажають відновити свою трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви та ін.
Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за встановлений законодавством мінімум.
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років з дня її призначення. Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до виходу на пенсію) тривалість виплати не перевищує 720 календарних днів, а для осіб, які вперше шукають роботу - 180 календарних днів.
У розвинутих країнах діють достатньо жорсткі умови отримання компенсації по безробіттю. На неї, як правило, можуть претендувати особи:
- які не досягни пенсійного віку в конкретній професії (Німеччина, Франція, Нідерланди, Великобританія, США та інші);
- які мають визначений робочий стаж, що передує втраті роботи;
- які стали безробітними вимушено, за причинами, що від них не залежать;
- охоплені страхуванням по безробіттю протягом визначеного часу;
- які здатні і бажають працювати та не відмовляються від підходящих пропозицій по працевлаштуванню (Бельгія, Франція, ФРН, Великобританія);
- зареєстровані на біржі праці.
Допомога по безробіттю поширюється далеко не на всіх (ЗО % безробітних в США, 39 % у Франції, 55 % у ФРН, 68 % у Швеції, 80 % у Великобританії). В деяких країнах розмір допомоги високий: в Данії приблизно 90 % середнього заробітку за останні 12 тижнів роботи, в Іспанії - 80 % загального заробітку за останні шість місяців роботи, у ФРН - приблизно 68 % "чистого" заробітку за останній оплачуваний період.
Загалом допомога може мати як мотиваційну, так і дестимулюючу роль в пошуках роботи. Становище додатково погіршується у разі високого попиту на робочу силу в галузях промисловості при відсутності тиску з боку "резервної армії праці".
47. Сутність, цілі, завдання та пріоритетні напрямки діяльності Міжнародної організації праці.
МОП— одна з найстарших і найбільш великих міжнародних організацій. Створена відповідно до Версальського мирного договору як автономна організація при Ліги Націй, вона пережила останню і з 1946р. стала першою спеціалізованою установою Організації Об'єднаних Націй.
Одним з найбільш активних організаторів і першим її керівником (1919—1932 р.)— Директором Міжнародного бюро праці (МБП) став Альберт Тома— політичний діяч і міністр в уряді Франції в роки першої світової війни.
,основними задачами МОП є:
— розробка міжнародної політики і програм, спрямованих на рішення соціально-трудових проблем;
— створення і прийняття міжнародних трудових норм у вигляді Конвенцій і Рекомендацій з метою здійснення даної політики;
— допомога країнам-учасницям у рішенні соціально-трудових проблем, так зване, технічне співробітництво;
— захист прав людини ( права на працю, на об'єднання, захист від примусової праці, від дискримінації і т.п.);
— боротьба з бідністю за поліпшення життєвого рівня трудящих, розвиток соціального забезпечення;
— розробка програм поліпшення умов праці і виробничого середовища, техніки безпеки і гігієни праці, охорона і відновлення навколишнього середовища;
— сприяння організаціям трудящих і підприємців у їхній роботі разом з урядами по регулюванню соціально-трудових відносин;
— розробка заходів для захисту найбільш уразливих груп трудящих: жінок, молоді, інвалідів, людей похилого віку, трудящих-мігрантів.
Свою головну мету МОП вбачає в тому, щоб сприяти забезпеченню в усьому світі соціальної справедливості в галузі економічних відносин. Саме на це має бути спрямована національна і міжна родна політика, програми, що розробляються організацією. Во ни покликані сприяти створенню умов, за яких усі люди, незалежно від раси, віросповідання або статі, могли б реалізу вати право на забезпечення свого матеріального добробуту і духовного розвитку в умовах свободи і гідності, економічної сталості та рівних можливостей.
Які ж практичні завдання ставить і вирішує МОП у своїй повсякденній діяльності? Перш ніж відповісти на це питання, необхідно зазначити, що стратегія організації базується на таких головних принципах:
· загальний і міцний мир може бути встановлений лише на грунті соціальної справедливості;
· існують умови праці, які призводять до несправедливості, нужди і злиднів для великої кількості людей, і це породжує таке невдоволення, яке ставить під загрозу мир і злагоду в усьому світі. Тому необхідно терміново поліпшувати такі умови праці;
· всі країни мають надати трудящим людські умови праці;
· незабезпечення їх у будь-якій країні є перешкодою для інших народів, які бажають поліпшити становище трудящих у своїх країнах.
Як бачимо, для реалізації цих принципів необхідні міжна родні зусилля. Тому в основоположних документах МОП чітко сформульоване її намагання співпрацювати з урядами країн, а також відповідними міжнародними органами, на які покладена відповідальність за сприяння охороні здоров'я, освіті добробуту всіх народів.
Головний зміст своєї діяльності, таким чином, МОП вбачає в тому, щоб сприяти прийняттю державами світу таких про-грам, що спрямовані на вирішення найактуальніших для людей праці проблем. Це їх робота і побут, здоров'я й освіта, відпо-чинок, культура і т.ін. Організація намагається найбільшою мірою сприяти вирішенню таких завдань:
· повна зайнятість і підвищення життєвого рівня;
· зайнятість трудящих на таких роботах, де вони можуть отримати задоволення, застосовуючи повною мірою свою май-стерність та навички і зробити найбільший внесок у загальний добробут;
· забезпечення, як засобу досягнення цієї мети, можливостей навчання і пересування робітників, включаючи міграцію з метою влаштування на роботу і поселення;
· надання можливостей для всіх брати участь у справедливомуі розподілі здобутків прогресу в галузі оплати праці, робочого часу та інших умов праці;
· дійсне визнання права на колективні переговори, спільні дії адміністрації й трудящих у справі поліпшення організації ви-робництва, співробітництво трудящих і підприємців у здійс-ненні заходів соціального і економічного характеру;
· розширення системи соціального забезпечення з тим, щоб надати його всім, хто потребує такого захисту, і повне медичне обслуговування;
· необхідний захист життя і здоров'я трудящих усіх професій;
· захист добробуту матері й дитини;
· забезпечення необхідного харчування, житла, можливостей для відпочинку і підвищення культури;
· надання однакових можливостей у галузі загальної й професійної освіти.
48. Структура та методи роботи МОП.
Структура МОП є складною. Вона містить у собі Міжнародну конференцію праці, галузеві комітети, регіональні конференції і регіональні консультативні комітети, Адміністративна рада, Міжнародна бюро праці, очолюване Генеральним директором. Всі органи, крім МБП, мають тристороннє представництво. Міжнародна конференція праці є вищим органом МОП і збирається щорічно. Кожне держава-член повинна бути і може бути представлена на Конференції чотирма делегатами з правом вирішального голосу: двома від урядів і по одному — від трудящих і підприємців. Кожен делегат може мати необхідну кількість радників. Конференція вирішує всі головні питання діяльності Організації.
Адміністративна рада — виконавчий орган МОП. Він складається з 56 членів: 28 представників урядів, 14 трудящих і 14 — підприємців. Обирається на Міжнародній конференції по своїх групах терміном на три роки. Адміністративна рада збирається три рази на рік. Вона проводить у життя рішення конференції, направляє діяльність Міжнародного бюро праці, обирає на п'ять років Генерального директора МБП.
Міжнародне бюро праці — постійно діючий виконавчий орган МОП, її дослідницький і інформаційний центр. Персонал МБП формується з фахівців багатьох країн. Вони працюють як у штаб-квартирі МБП у Женеві, так і у відділеннях МБП у різних країнах і в регіональних багатодисциплінарних консультативних групах. При МБП створюються постійні або тимчасові групи експертів і консультантів. МБП має Міжнародний інститут соціально-трудових досліджень і Туринський центр підготовки і перепідготовки кадрів і наукову бібліотеку.
У своїй роботі МОП використовує різні методи. Представляється, що з них можна виділити три основних.
Розробка і прийняття міжнародних трудових норм; Конвенції і рекомендації і контроль за їхнім виконанням.
Надання країнам допомоги в рішенні соціально-трудових проблем (у МОП це називають технічним співробітництвом).
Проведення досліджень і здійснення публікацій по соціально-трудових проблемах.
Розробка конвенцій і рекомендацій і контроль за їхнім застосуванням. Ця робота була і залишається головною у всій діяльності МОП.
Для досягнення своїх основних цілей і задач МОП розробляє міжнародні програми, спрямовані на поліпшення умов праці і життя трудящих, підвищення можливостей зайнятості і підтримку основних прав людини, удосконалювання загального і професійного рівня освіти. Основою для здійснення такої політики служать міжнародні трудові норми.
Прийняті за минулий з часу утворення МОП період ці норми охоплюють такі області, як основні права людини в сфері праці (воля асоціації, ліквідація примусової праці, рівність можливостей і звертання), сприяння зайнятості, поліпшення умов праці і виробничого середовища, інспекція праці і трудові відносини, соціальне забезпечення трудящих, особливості праці в окремих галузях, праця деяких категорій трудящих.
Юридична природа конвенцій і рекомендацій. Конвенції і рекомендації як два види міжнародно-правових актів МОП розрізняються по своїй юридичній природі. Конвенції — це міжнародно-правові договори, що закріплюють для їхніх держав-членів зобов'язання, що ратифікували, юридичного характеру. Рекомендації ж призначені лише для створення орієнтирів при виробленні державами-членами МОП своєї політики в тій або іншій сфері трудових відносин, при розробці
Міжнародне технічне співробітництво. Останнім часом діяльність експертів усе більше стає складовою частиною національних планів розвитку. Вона йде по таких основних питаннях, як сприяння повної зайнятості, розвиток людських ресурсів, підвищення рівня життя, удосконалювання трудового законодавства, надання допомоги в розвитку трипартизма, поліпшення трудових відносин, професійно-технічне утворення, упровадження сучасних методів керування, поліпшення умов праці і т.п. Крім роботи експертів і радників технічна допомога містить у собі постачання необхідного устаткування, надання стипендій для підготовки національних кадрів як на місцях, так і шляхом їхнього відряджання в інші країни, організації різних семінарів, в основному для представників країн, що розвиваються.
Масштаби технічної допомоги МОП значною мірою обумовлені можливостями її фінансування. Засоби регулярного бюджету МОП, виділені на технічну допомогу, порівняно невеликі, хоча їхня частка в бюджеті зростає. Заходи щодо міжнародного технічного співробітництва у визначеній мірі фінансуються ПРООН (Програмою розвитку Організації Об'єднаних Націй). ПРООН доручає МОП здійснення великомасштабних проектів, особливо по підготовці кадрів, що у кожнім окремому випадку вимагають роботи групи експертів протягом декількох років. Деякі з промислово розвитих країн (Німеччина, Італія, Бельгія, Фінляндія, Швеція) виділяють визначені кошти на здійснення проектів по технічному співробітництву, у яких вони зацікавлені. Про технічне співробітництво МОП з Росією в останні роки говорилося вище.
Дослідницька і видавнича діяльність МОП. Нормотворча діяльність і технічне співробітництво ґрунтуються на систематичних дослідженнях. Вони ведуться безпосередньо основними департаментами МБП. Міжнародним інститутом соціально-трудових досліджень МОП у Женеві (МІСТД), а з питань утворення і Туринським центром.
МБП планомірно здійснює свої дослідницькі програми, проводить збір, узагальнення й аналіз даних по соціально-трудових питаннях усіх країн світу.
У Міжнародному інституті соціально-трудових досліджень збираються для спільної роботи фахівці з різних країн і різних наукових установ, представники урядів, профспілок, експерти підприємницьких кіл. Інститут здійснює зв’язок, співробітництво й обмін дослідженнями і розробками з багатьма національними науково-дослідними установами в області праці.