44.Місцеві бюджети- основа місцевих фінансів України.

Місцеві бюджети- це фонди фінансових ресурсів, що мобілізуються і витрачаються на відповідні території.

Місцеві( регіональні) бюджети визначають, обумовлені адміністративним розподілом й бюджетним устроєм держави, економічні відносини суспільства, повязані з формуванням, розподілом і використанням централізованих коштів, що знаходяться в розпорядженні місцевих органів влади та призначені для соціально-економічного розвитку конкретних регіонів країни.

Місцеві бюджети – бюджети АРК, обласні, районні, бюджети місцевого самоврядування.Місцевий бюджет може складатися із загального і спеціального фондів.Місцевий бюджет може складатися із поточного і капітального (інвестиційного).

45.Поняття та склад власних та закріплених доходів місцевих бюджетів.

Доходи місцевих органів влади можна класифікувати як за їхніми джерелами так і за економічною природою. За економічною природою вони поділяються на : власні і закріплені. Власні- мобілізуються місцевою радою самостійно на основі власних рішень( місцеві податки і збори, доходи від майна,що належить місцевій владі та від господарської діяльності комунальних підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів і позик).Закріплені доходи-передаються місцевій владі центральною владою на стабільній, довгостроковій основі.

46.Міжбюджетні трансферти, їх види.

Міжбюджетні трансферти-кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого з метою вирівнювання доходної спроможності різних бюджетів та реалізації державних програм.

Види міжбюджетних трансфертів

1. Дотації вирівнювання- міжбюджетні трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету який його отримує.

2. Субвенції-для використання на певну мету в порядку визначеним органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

3. Кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів.

4. Додаткові дотації.

Основні вимоги до побудови системи бюджетних трансфертів сформульовані ДЖ. Мак-Мастером:

• Враховуючи відмінності у фінансових потребах територій за умов чітко визначеної сфери їхньої відповідальності;

• Компенсувати відмінності між урядами одного рівня щодо потенційної можливості фінансування видатків;

• Створити стимули для зростання ступеня використання місцевими органами власного дохідного потенціалу;

• Бути стабільною, передбачуваною, відповідною до динаміки потреб територій;

• Не заохочувати немотивоване витрачення суспільних коштів.

47.Економічна необхідність і роль страхування.

У Законі України про страхування від 4 жовтня 2001 р. зазаначено, що страхування- це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб при настанні певної події(страховий випадок), визначеної договором страхування чи чинним законодавством за рахунок грошових коштів,що формуються шляхом сплати громадяннами та юридичними особами страхових платежів( внески, страхові премії).

Сновні учасники:

• СТРАХОВИКИ-фінансові установи, які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

• СТРАХУВАЛЬНИКИ- юридичні особи та дієздатні громадяни, які на підставі угоди зі страховиками сплачують страхові внески до страхового фонду.

• ЗАСТРАХОВАНИЙ- юридичначи фізична особа, якій належить страхове відшкодування при настанні страхового випадку.

Роль страхування:

1. Страхування додає впевненості в розвитку бізнесу і економіки вцілому;

2. Додає можливість раціоналізувати структуру ресурсів і активізувати через інвестиції в найбільш ефективні сфери господарювання коштів спрямованих на організацію економічної безпеки;

3. Забезпечує раціональне формування використання коштів призначених для здійснення державних соціальних програм;

4. У страхуванні створюється значні резерви коштів, що стають джерелами зростання і покриття збитку у разі великих стихійних лих і аварій;

5. Створюються робочі місця, формується інфрвструктура фінансового ринку.

Принципи на яких базується здійснення страхової діяльності:

1. Вільний вибір страхувальником страховика, а страховиком страхування;

2. Страховий ризик;

3. Страховий інтерес страхувальника і страховика як законна вимога відшкодувати майновий збиток пов'язаний із правом власності, володіння, розпорядженням і використанням обєкта страхування та права вимоги від страховика дотримання умов договору.

4. Максимальна сумлінність, тобто довіра між сторонами, надання певної інформації з предмета укладання договору страхування ,як на етапі його укладання так і на етапі виконання;

5. Страхове відшкодування на рівні збитку;

6. Застереження, тобто включення до договору страхування на особистих клаузул.НаприкладФРАНШИЗА-позначена в договорі незначна частина збитку при настанні страхової події яка не відшкодовується страховиком.

7. Суброгація( зустрічний регресивний позов)( означає можливість позову до 3-ї особи(винної))в збитку з метою компенсації матеріальних витрат страховика в обсязі виплаченого ним страх. відшкодування.

8. Диверсифікованість.

Класифікація страхування:

За історичною ознакою:

• До 1993 р;

• 1993-1996рр.-початок формування національної системи страхування України- в умовах різноманітних форм організацій форм страхування;

• 1996- зміцнення фінансових основ діяльності страхових компаній.

За економічними ознаками:

• Залежно від спеціалізіції страховика( страхування життя і ризи кове страхування)

• За обєктами страхування( особисте, майнове, страхування відповідальності)

• За родом майна(автотранспортне, морське, авіаційне, космічне, кредитне, вогневі ризика)

• За статусом страхування

• За статусом страховика

За юридичними ознаками:

• За ліцензованими видами страхування;

• За формами проведення страхування( добровільне і обовязкове).