Соціометрія: дослідження міжособових відносин в групі.

Соціометрична техніка, розроблена Дж. Моренно, застосовується для діагностики міжособових і міжгрупових відносин в цілях їх зміни, поліпшення і вдосконалення. За допомогою соціометрії можна вивчати типологію соціальної поведінки людей в умовах групової діяльності, судити про соціально-психологічну сумісність членів конкретних груп.

Соціометрична процедура може мати на меті:

а ) вимірювання ступеня згуртованості-роз'єднаності в групі; б) виявлення «соціометричних позицій», тобто співвідносного авторитету членів групи по ознаках симпатії-антипатії, де на крайніх полюсах виявляються «лідер» групи і «знехтуваний»; в) виявлення внутрішньогрупових підсистем, згуртованих утворень, на чолі яких можуть бути свої неформальні лідери.

Використовування соціометрії дозволяє проводити вимірювання авторитету формального і неформального лідерів для перегруповування людей в командах так, щоб понизити напруженість в колективі, що виникає через взаємну неприязнь деяких членів групи. Соціометрична методика проводиться груповим методом, її проведення не вимагає великих тимчасових витрат (до 15 мін.). Вона вельми корисна в прикладних дослідженнях, особливо в роботах по вдосконаленню відносин в колективі. Але вона не є радикальним способом дозволу внутрішньогрупових проблем, причини яких слід шукати не в симпатіях і антипатіях членів групи, а в більш глибоких джерелах.

Надійність процедури залежить перш за все від правильного відбору критеріїв соціометрії, що диктується програмою дослідження і попереднім знайомством із специфікою групи.

Соціометрична процедура.

Загальна схема дій при соціометричному дослідженні полягає в наступному. Після постановки задач дослідження і вибору об'єктів вимірювань формулюються основні гіпотези і положення, що стосуються можливих критеріїв опиту членів груп. Тут не може бути повної анонімності, інакше соціометрія виявиться малоефективною. Вимогу експериментатора розкрити свої симпатії і антипатії нерідко викликає внутрішні утруднення у опитуваних і виявляється у деяких людей в небажанні брати участь в опиті. Коли питання або критерії соціометрії були вибрані, вони заносяться на спеціальну картку або пропонуються в усному вигляді по типу інтерв'ю. Кожний член групи зобов'язаний відповідати на них, вибираючи тих або інших членів групи залежно від більшої або меншої схильності, переваги їх в порівнянні з іншими, симпатій або, навпаки, антипатій, довір'я або недовір'я і т.д.

Членам групи пропонується відповісти на питання, які дають можливість знайти їх симпатії і антипатії друг до друга, до лідерів, членів групи, яких група не приймає. Дослідник зачитує два питання: а) і б) і дає піддослідним таку інструкцію: «Напишіть на папірцях під цифрою 1 прізвище члена групи, якого Ви вибрали б в першу чергу, під цифрою 2 — кого б Ви вибрали, якби не було першого, під цифрою 3 — кого б Ви вибрали, якби не було першого і другий». Потім дослідник зачитує питання про особисті відносини і так само проводить інструктаж.

З метою підтвердження достовірності відповідей дослідження може проводитися в групі кілька разів. Для повторного дослідження беруться інші питання.

Приклади питань для вивчення ділових відносин

1. а) кого з своїх товаришів з групи Ви попросили б у разі потреби надати допомогу в підготовці до занять (в першу, другу, третю чергу)?

би ) кого з своїх товаришів з групи Ви не хотіли б просити у разі потреби надавати Вам допомогу в підготовці до занять?

2. а) з ким Ви поїхали б в тривале службове відрядження?

би ) Кого з членів своєї групи Ви не узяли б в службове відрядження?

3. а) хто з членів групи краще виконає функції лідера (старости, профорга і т.д.)?

би ) кому з членів групи буде важко виконувати обов'язки лідера?

Приклади питань для вивченим особистих відносин

1. а) До кого в своїй групі Ви звернулися б за порадою у важкій життєвій ситуації?

би ) з ким з групи Вам не хотілося б ні про що радитися?

2. а) якби всі члени Вашої групи жили в гуртожитку, з ким з них Вам хотілося б поселитися в одній кімнаті?

б) якби всю Вашу групу переформували, кого з її членів Ви не хотіли б залишити в своїй групі?

3. а) кого з групи Ви запросили б на день народження?

б) кого з групи Ви не хотіли б бачити на своєму дні народження?

При цьому Соціометрична процедура може проводитися в двох формах. Перший варіант — непараметрична процедура. В даному випадку випробовуваному пропонується відповісти на питання соціометричної картки без обмеження числа виборів випробовуваного. Якщо в групі обчислюється, скажімо, 12 чоловік, то у вказаному випадку кожний з опитуваних може вибрати 11 чоловік (окрім самого себе). Таким чином, теоретично можливе число зроблених кожним членом групи виборів у напрямку до інших членів групи у вказаному прикладі буде рівне (N-1), де N— число членів групи. Так само і теоретично можливе число отриманих суб'єктом виборів в групі буде рівне (N-1). Відразу з'ясуємо собі, що вказана величина (N-1) отриманих виборів є основною кількісною константою соціометричних вимірювань. При непараметричній процедурі ця теоретична константа є однаковою як для індивідуума, що робить вибори, так і для будь-якого індивідуума, що став об'єктом вибору. Гідністю даного варіанту процедури є те, що вона дозволяє виявити так звану емоційну експансивність кожного члена групи, зробити зріз різноманіття міжособових зв'язків в груповій структурі. Проте при збільшенні розмірів групи до 12-16 чоловік цих зв'язків стає так багато, що без вживання обчислювальної техніки проаналізувати їх стає вельми важко.

Іншим недоліком непараметричної процедури є велика вірогідність отримання випадкового вибору. Деякі випробовувані, керуючись особистим мотивом, нерідко пишуть в Опитувальниках: «вибираю всіх». Ясно, що така відповідь може мати тільки два пояснення: або у випробовуваного дійсно склалася така узагальнена аморфна і недиференційована система відносин з оточуючими (що маловірогідно), або випробовуваний явно дає помилкову відповідь, прикриваючись формальною лояльністю до оточуючих і до експериментатора (що найбільш ймовірно).

Аналіз подібних випадків примусив деяких дослідників спробувати змінити саму процедуру вживання Методу і таким чином понизити вірогідність випадкового вибору. Так народився другий варіант — параметрична Процедура з обмеженням числа виборів. Випробовуваним пропонують вибирати строго фіксоване число зі всіх членів групи. Наприклад, в групі з 25 чоловік кожному пропонують вибрати лише 4 або 5 чоловік. Величина обмеження числа соціометричних виборів отримала назву «соціометричного обмеження» або «ліміту виборів». Багато дослідників вважають, що введення «соціометричного обмеження» значно перевищує надійність соціометричних даних і полегшує статистичну обробку матеріалу. З психологічної точки зору соціометричне обмеження примушує випробовуваних більш уважно відноситися до своїх відповідей, вибирати для відповіді тільки тих членів групи, які дійсно відповідають пропонованим ролям партнера, лідера або товариша по спільній діяльності. Ліміт виборів значно знижує вірогідність випадкових відповідей і дозволяє стандартизувати умови виборів в групах різної чисельності в одній вибірці, що і робить можливим зіставлення матеріалу по різних групах.

В даний час прийнято вважати, що для груп в 22-25 учасників мінімальна величина «соціометричного обмеження» повинна вибиратися в межах 4-5 виборів. Істотна відмінність другого варіанту соціометрії процедури полягає в тому, що Соціометрична константа (N-1) зберігається тільки для системи одержуваних виборів (тобто з групи до учасника). Для системи відданих виборів (тобто в групу від учасника) вона вимірюється новою величиною d (соціометричним обмеженням). Введенням цієї величини можна стандартизувати зовнішні умови виборів в групах різної чисельності. Для цього необхідно визначати величину d по однаковій для всіх груп вірогідності випадкового вибору. Формулу визначення такої вірогідності запропонували свого часу Дж. Моренно і Е. Дженнінгс: P(A)=d/(N-1), де Р — вірогідність випадкової події (А) соціометричного вибору; N — число членів групи.

Звичайно величина Р(А) вибирається в межах 0,20-0,30. Підставляючи ці значення у формулу (1) для визначення d з відомою величиною N, одержуємо шукане число «соціометричного обмеження» у вибраній для вимірювань групі.

Недоліком параметричної процедури є неможливість розкрити різноманіття взаємостосунків в групі. Можливо виявити тільки найбільш суб'єктивно значущі зв'язки. Соціометрична структура групи в результаті такого підходу відображатиме лише найтиповіші, «вибрані» комунікації. Введення «Соціометричного обмеження» не дозволяє судити про емоційну експансивність членів групи.

Соціометрична картка або Соціометрична анкета складається на заключному етапі розробки програми. В ній кожний член групи Повинен вказати своє відношення до інших членів групи по виділених критеріях (наприклад, з погляду спільної роботи, участі в рішенні ділової задачі, проведення дозвілля, в грі і т. д.) Критерії визначаються залежно від програми даного дослідження: чи вивчаються відносини у виробничій групі, групі дозвілля, в тимчасовій або стабільній групі.

Соціометрична картка

№

Тип

Критерії

Вибори

1

Робота

а) Кого б ви хотіли вибрати своїм бригадиром? б) Кого б ви не хотіли вибрати своїм бригадиром?

2

Дозвілля

а) Кого б ви хотіли запросити на зустріч Нового року?  б) Кого б ви не хотіли запросити на зустріч Нового року?

При опиті без обмеження виборів в соціометрична картці після кожного критерію повинна бути виділений графа, розміри якої дозволили б давати достатньо повні відповіді. При опиті з обмеженням виборів праворуч від кожного критерію на картці креслиться стільки вертикальних граф, скільки виборів ми припускаємо дозволити в даній групі. Визначення числа виборів для різних за чисельністю груп, але з наперед заданою величиною Р(А) в межах 0,14-0,25 можна провести, користуючись спеціальною таблицею (див. нижче).

Величини обмеження социометрических виборів

Число членів груп	Социометрічеськоє обмеження d								Вірогідність випадкового вибору P(A)
5-7								1		0,20-0,14
8-11							2		0,25-0,18
12-16						3				0,23-0,19
17-21					4				0,22-0,19
22-26				5						0,22-0,19
27-31			6						0,22-0,19
31-36		7								0,21-0,19

Обробка результатів

Коли социометрические картки були заповнені і зібрані, починається етап їх математичної обробки. Найпростішими способами кількісної обробки є табличний, графічний і индексологический.

Социоматріца (таблиця). Спочатку слід побудувати найпростішу социоматрицу. Приклад даний в таблиці (див. нижче). Результати виборів розносяться по матриці за допомогою умовних позначень. Таблиці результатів заповнюються в першу чергу, окремо по ділових і особистих відносинах.

П про вертикаль записуються за номерами прізвища всіх членів групи, яка вивчається; по горизонталі — тільки їх номер. На відповідних перетинах цифрами +1 +2 +3 позначають тих, кого вибрав кожний випробовуваний в першу, другу, третю чергу, цифрами -1, -2, -3 — тих, кого піддослідний не обирає в першу, другу і третю чергу.

Взаї мный позитивний або негативний вибір обводиться в таблиці (незалежно від черговості вибору). Після того, як позитивні і негативні вибори будуть занесені в таблицю, треба підрахувати по вертикалі суму алгебри всіх отриманих кожним членом групи виборів (сума виборів). Потім треба підрахувати суму балів для кожного члена групи, враховуючи при цьому, що вибір в першу чергу дорівнює +3 балам (-3), в другу — +2 (-2), в третю — +1(-1). Після цього підраховується загальна сума алгебри, яка і визначає статус в групі.

№

Прізвище

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

1

Іванов

+1

+2

+3

-1

2

Петров

+1

+3

+2

3

Сидоров

-1

+1

+2

+3

4

Данілова

+2

+1

+3

5

Александрова

+2

+1

+3

-3

-2

6

Адаменко

7

Петренко

+1

+3

8

Козаченко

+1

+3

+2

9

Яковльова

+2

+1

+3

-1

10

Шумськая

+2

+1

+3

-1

К-ть виборів

К-ть балів

Загальна сума

Примітка: + позитивний вибір; - негативний вибір.

А нализ социоматрицы по кожному критерію дає достатньо наочну картину взаємостосунків в групі. Можуть бути побудовані сумарні социоматрицы, даючі картину виборів по декількох критеріях, а також социоматрицы за даними міжгрупових виборів. Основна гідність социоматрицы — можливість представити вибори в числовому вигляді, що у свою чергу дозволяє проранжировать членів групи по числу отриманих і відданих виборів, встановити порядок впливів в групі. На основі социоматрицы будується социограмма — карта социометрических виборів (социометрическая карта.

Социограмма. Социограмма — графічне зображення реакції випробовуваних один на одного при відповідях на социометрический критерій. Социограмма дозволяє провести порівняльний аналіз структури взаємостосунків в групі в просторі на деякій площині («щиті») за допомогою спеціальних знаків (мал. нижче). Вона дає наочне уявлення про внутрішньогрупову диференціацію членів групи за їх статусом (популярністю). Приклад социограммы (карти групової диференціації), запропонованої Я. Коломінськім, див. нижче:

  ——> позитивний односторонній вибір <——>  позитивний обопільний вибір,   ------> негативний односторонній вибір <------>  негативний обопільний вибір.

Социограммная техніка є істотним доповненням до табличного підходу в аналізі социометрического матеріалу, бо вона дає можливість більш глибокого якісного опису і наочного представлення групових явищ.

А нализ социограммы полягає в  відшуканні центральних, найвпливовіших членів, потім взаємних пар і угрупувань. Угрупування складаються з взаємозв'язаних осіб, прагнучих вибирати один одного. Найбільш часто в социометрических вимірюваннях зустрічаються позитивні угрупування з 2, 3 членів, рідше з 4 і більш членів.

Социометрічеськіє індекси

Розрізняють персональні социометрические індекси (П.С.І.) і групові социометрические індекси (Г.С.І.). Перші характеризують індивідуальні соціально-психологічні властивості особи в ролі члена групи. Другі дають числові характеристики цілісній социометрической конфігурації виборів в групі. Вони описують властивості групових структур спілкування. Основними П.С.І. є: індекс социометрического статусу i-члена; емоційної експансивності j-члена, об'єму, інтенсивності і концентрації взаємодії ij-члена. Символи i і j позначають одну і ту ж особу, але в різних ролях; i — вибираний, j — він же вибираючий, ij — поєднання ролей.

Індекс социометрического статусу i-члена групи визначається по формулі:

де Сi — социометрический статус i-члена, R+ і R- — отримані i-членом вибори, Z — знак підсумовування алгебри числа отриманих виборів i-члена, N— число членів групи. 

Социометрічеській статус — цю властивість особи як елемента социометрической структури займати певну просторову позицію (локус) в ній, тобто певним чином співвідноситися з іншими елементами. Така властивість була розвинута у елементів групової структури нерівномірно і для порівняльних цілей може бути зміряний числом — індексом социометрического статусу. 

Елементи социометрической структури — це особи, члени групи. Кожний з них в тій чи іншій мірі взаємодіє з кожним, спілкується, безпосередньо обмінюється інформацією і т.д. В той же час кожний член групи, будучи частиною цілого (групи), своєю поведінкою впливає на властивості цілого. Реалізація цієї дії протікає через різні соціально-психологічні форми взаємовпливу. Суб'єктивну міру цього впливу підкреслює величина социометрического статусу. Але особа може впливати на інших двояко — або позитивно, або негативно. Тому прийнято говорити про позитивний і негативний статус. Статус теж виміряє потенційну здібність людини до лідерства. Щоб вирахувати социометрический статус, необхідно скористатися даними социоматрицы.

В озможен також розрахунок С-положітельного і С-отріцательного статусу в групах малої чисельності (N).

Індекс емоційної експансивності j-члена групи обчислюється по формулі

де Ej — емоційна експансивність j-члена, Rj — зроблені /членом вибори (+, -). З психологічної точки зору показник експансивності характеризує потребу особи в спілкуванні.

З Г.С.І. найважливішими є: Індекс емоційної експансивності групи і індекс психологічної взаємності.   

Індекс емоційної експансивності групи обчислюється по формулі:

де Ag — експансивність групи, N — число членів групи? Rj ^{(+, -)} — зроблені j-членом вибори. Індекс показує середню активність групи при рішенні задачі социометрического тесту (з розрахунку на кожного члена групи). 

Індекс психологічної взаємності («згуртованості групи») в групі обчислюється по формулі:

де Gg — взаємність в групі за наслідками позитивних виборів, Аij+ — число позитивних взаємних зв'язків в групі N — число членів групи.

55 «Я -концепція» особистості та її роль в процесі самовдосконалення

До складу професійної самосвідомості ми також включаємо і професійну Я-концепцію. А. Реан дає таке визначення: професійна Я-концепція – це уявлення особистості про себе як професіонала (1999 рік). Відповідно до цього визначення, професійна Я-концепція психолога є уявленням особистості про себе як психолога та складається з ідеального образу «Я-професіонал», реального образу Я, дзеркального Я та професійної самооцінки.

Ідеальний образ «Я-професіонал» включає в себе уявлення про те, яким повинен бути справжній психолог. Ці уявлення складаються в особистості на етапі входження у професію в процесі ідентифікації зі значущим іншим-професіоналом (роль якого можуть виконувати батьки, викладач, тренер та ін.). Я-реальне включає в себе уявлення про те, які якості, необхідні для досягнення ідеального образу «Я-психолог», наявні, а які ще недостатньо розвинені. Тут треба сказати, що єдиної моделі особистості психолога-практика досі ще не існує. Є кілька теоретичних розробок на цю тему, але вони, з різних причин, не залучені до практики підготовки майбутніх психологів. Тому досі образ «Я-психолог» ґрунтується переважно на суб’єктивних уявленнях студентів. Та, нарешті, дзеркальний образ «Я-професіонал» включає в себе уявлення психолога про оцінку його особистості іншими професіоналами.

Професійна самооцінка – уявлення психолога про власну цінність як фахівця, тобто це оцінний компонент професійної Я-концепції. Професійна самооцінка може розглядатися як важливий елемент у структурі професійної Я-концепції. А. Реан виділяє у ній операціонально-діяльнісний та особистісний аспекти: операціонально-діяльнісний аспект самооцінки пов’язаний з оцінкою себе як суб’єкта професійної діяльності та виражається в оцінці свого професійного рівня (сформованістю вмінь та навичок) та рівня компетентності (системи знань). Особистісний аспект професійної самооцінки виражається в оцінці власних особистісних якостей у зв’язку з ідеалом образу “Я-професіонал”. Самооцінка за двома цими аспектами не обов’язково є узгодженою. Тим часом неузгодженість самооцінки у цих двох аспектах впливає на професійну адаптацію, професійну успішність та професійний розвиток особистості. У структурі професійної самооцінки А. Реан виділяє ще:

· самооцінку результату;

· самооцінку потенціалу.

Самооцінка результату пов’язана з оцінкою досягнутого та відображає задоволеність/незадоволеність досягненнями. Самооцінка потенціалу позв’язана з оцінкою власних професійних можливостей та відображає, таким чином, віру в себе та впевненість у власних силах (“Психологія розвитку”, під ред. А. Реана).

Велику роль у формуванні професійної самооцінки відіграє зіставлення образу реального Я з ідеальним Я, оцінка значимим професіоналом професійних якостей особистості, особливо у студентські роки, а також процес формування професійної ідентичності.

Становлення професійної Я-концепції – це складний та тривалий процес. На рівні Я-ідеального відбувається становлення ідеального образу „Я-професіонал”. Важливим процесом тут є інтеграція знань про моделі професіонального психолога у єдину (причому можуть використовуватися або існуючі теоретичні моделі, або це може бути об’єднання особистісних рис відомих особистості професіоналів, або ця модель може відповідати особистості значущого професіонала тощо), емоційне сприйняття цього образу та виникнення мотивації, установки досягнення цього образу, тобто спрямованості на професійну самореалізацію.

На рівні Я-реального відбувається: рефлексія професійних умінь, якостей та на цій основі формується реальний образ „Я-професіонал”; оцінка цього образу з точки зору відповідності його ідеальному образові „Я-професіонал” та професійне самовдосконалення.

На рівні Я-дзеркального відбувається рефлексія ставлення до особистості інших професіоналів, причому у деяких випадках професійна самооцінка особистості дуже залежить від оцінки інших професіоналів; звідси може виникнути прагнення відповідати очікуванням значимих професіоналів.

У зв’язку з цим можемо виділити такі етапи формування професійної Я-концепції:

1. Формування у майбутніх психологів ідеальної моделі „Я-професіонал”.

2. Актуалізація особистісної рефлексії на порівняння реального та ідеального образів „Я-професіонал”.

3. Стимуляція особистісного зростання майбутніх психологів для досягнення ідеального образу „Я-професіонал”.

54