Самооцінка особи.

Самооцінка особи – цінність, яка додається індивідом собі або окремим своїм якостям. Основним критерієм самооцінки виступає система особових значень індивіда. Головні функції самооцінки – регуляторна, на підставі якої відбувається рішення задач особистого вибору, і захисна, забезпечуюча відносну стабільність і незалежність особи, коректуючи при цьому сигнали зовнішнього світу. За визначенням психолога В.В. Століна, самооцінка ця «свідомість власної ідентичності незалежно від змінних умов середовища». Також можна сказати, що самооцінка цей стан, коли людина оцінює сам себе в різних областях, даючи оцінку тим або іншим своїм якостям (привабливість, сексуальність, професіоналізм).

Адекватна самооцінка

Самооцінка робить істотний вплив на ефективність діяльності і формування особи на всіх етапах розвитку. Адекватна самооцінка додає людині упевненість в собі, дозволяє успішно ставити і досягати цілей в кар'єрі, бізнесі, особистому житті, творчості, додає такі корисні якості як ініціативність, заповзятливість, здібність адаптації до умов різних соціумів. Низька самооцінка супроводжує людину боязкого, невпевненого в ухваленні рішень.

Висока самооцінка, як правило, стає невід'ємною якістю успішної людини, незалежно від професії – будь то політики, бізнесмени, представники творчих спеціальностей. Проте поширені і випадки завишеної самооцінки, коли люди дотримуються дуже високої думки про себе, власних талантах і здібностях, тоді як реальні їх досягнення, на думку експертів в тій або іншій області, представляються більш менш скромними. Чому так? Практичні психологи нерідко виявляють два типи поведінки (мотивації) – прагнення до успіху і уникнення невдачі. У випадку якщо людина дотримується першого виду мислення, він був набудований більш позитивно, його увага була менш акцентована на труднощах, і в цьому випадку думки, виказувані в соціумі, просто менш значущі для нього і його рівня самооцінки. Людина, витікаюча з другої позиції, була менш схилена до ризику, проявляє більше обережності і нерідко знаходить в житті підтвердження своїм страхам, що його шлях до цілей зв'язаний з нескінченними перешкодами і тривогами. Такий тип поведінки, можливо, не дозволяє йому підняти самооцінку.

Дослідження самооцінки

Як практичний психолог, я у кожному конкретному випадку, перш ніж приступити до роботи за запитом, провожу дослідження самооцінки клієнта, аналізуючи його сімейну ситуацію, систему цінностей, що склалися в його/ її сім'ї і соціальній групі.

Низька (занижена) самооцінка і її причини

Низька (занижена) самооцінка нерідко обумовлена впливом і оцінкою батьків в дитинстві, а в подальшому житті — зовнішньою оцінкою соціуму. Буває так, що дитині в дитинстві дають занижену самооцінку найближчі родичі, кажучи: «У тебе це не виходить!», часом застосовуючи при цьому фізичну дію. Іноді батьки зловживають «тиранення долженствований», викликаючи при цьому у дитини відчуття гіпервідповідальності, яке згодом може привести до емоційної скутості і зажатості. Часто старші говорять: «Ти повинен поводитися дуже пристойно, оскільки твій батько поважана людина», «Ти повинен слухатися у всьому маму». В свідомості дитини складається модель еталона, у разі реалізації якого він став би добрим і ідеальним, але оскільки вона не реалізується, виникає невідповідність між еталоном (ідеалом) і реальністю. На самооцінку особи впливає зіставлення образів ідеального і реального Я» - чим більше розрив між ними, тим вірогідніше незадоволеність людини реальністю своїх досягнень і нижче її рівень.

У дорослих людей занижена самооцінка особи підтримується в тих випадках, якщо вони додають дуже велику важливість тій або іншій події, або вважають, що програють порівняно з іншими. При цьому можливо, вони забувають, що невдачі – також цінний ресурс досвіду, а також що їх індивідуальність не менше унікальна, ніж у інших людей. Також важливе питання про критерії оцінки і самооцінки (як і що саме оцінювати?), оскільки в деяких, навіть професійних областях (не говорячи вже про особисті відносини) вони можуть залишатися відносними або недостатньо чітко проясненими.

Завишена самооцінка і її причини

Буває так, що батьки або найближчі родичі дитини схильні переоцінювати, захоплюючись як він(а) добре читає вірші або грає на музичному інструменті, як він розумний і кмітливий, але потрапляючи в інше середовище (наприклад, в дитячий сад або школу) така дитина часом випробовує драматичні переживання, оскільки його оцінюють за реальною шкалою, по якій його здатності виявляються оціненими далеко не так високо. В цих випадках, завишена батьківська оцінка грає злий жарт, викликаючи у дитини когнітивний дисонанс в період, коли власні критерії адекватної самооцінки ще не виробилися. Тоді завишений рівень самооцінки зміняється заниженим, викликаючи у дитини психотравму, тим більше сильну, ніж в більш пізньому віці вона відбулася.

Перфекционізм і рівень самооцінки

Перфекционізм — прагнення відповідати максимальним критеріям досконалості в тих або інших областях — нерідко служить ще однією причиною завишеної або заниженої самооцінки. Проблема в тому, що критерії оцінок в тих або інших областях можуть розрізнятися, а досягти досконалості по всіх можливих напрямах («бути відмінником по всіх предметах») явно неможливо. В цьому випадку, щоб підвищити самооцінку людини (вірніше, зробити самооцінку більш адекватної) варто виділяти окремі області з більш менш загальними критеріями і сформувати окрему самооцінку в них.

Рівень домагань при самооцінці

Важливим моментом при дослідженні самооцінки, з моєї точки зору, служить рівень домагань індивіда. Якщо людина висуває нереалістичні домагання, його гущавині підстерігають непереборні перешкоди на шляху до мети, він частіше випробовує невдачі. Критеріями оцінок звичайно служать сучасні індивіду загальнокультурні, соціальні, індивідуальні ціннісні уявлення, стереотипи сприйняття, стандарти, засвоєні їм протягом життя. В цьому випадку виникає питання, чи маємо ми справа з самооцінкою? Адже людина приймає зовнішню оцінку за власну і живе з нею. Зовнішні оцінки при цьому відрізняє ригідність, вони важко піддаються змінам, якщо тільки людина не навчиться себе оцінювати більш адекватно.

Існує відома формула, згідно якої самооцінка є успіхом, розділеним на рівень домагань. В реальності все може йти складніше: нерідко люди, спочатку дотримуючись підходу, що все одно у них ніщо не вийде, можуть збільшити свій успіх, а в інших випадках особи із заниженою самооцінкою буквально до мінімуму занижують свої домагання, але підвищення самооцінки це не викликає. Творчі люди, рухомі незадоволеністю собою, нерідко ставлять складніші задачі, схильні прагнути вдосконалення, до самоактуалізації – більш повному виявленню і розкриттю своїх особових можливостей.

Як підвищити самооцінку

Існує немало способів підняти самооцінку. На практичних консультаціях ми з Вами знайдемо такі методи, які найкращим чином відповідають саме Вашій особі. На цій сторіночці я перерахую три перші принципи, які, можливо, допоможуть змінити Вашу самооцінку вже сьогодні і стати більш успішною, більш упевненою в собі людиною.

Пробачте себе за всі невдачі і промахи, зроблені у минулому, і визнайте, що вони безцінний капітал Вашого досвіду, Ваших знань, якими можна ефективно користуватися в життєвих ситуаціях.

Усвідомте свої досягнення, перемоги, успіхи, скільки б малими вони на перший погляд ні здавалися. Можливо, вам захочеться навіть завести щоденник, в який Ви почнете щодня записувати їх.

Постарайтеся більше прислухатися до власних потреб і інтересів, не знецінюючи їх. Вони можуть послужити мотивацією до вашої діяльності.