- •Країни Заходу на зламі епох: характерні риси історії новітнього часу.
- •Реакція в Зх. Світі на «жовтневий» переворот 1917 р. В Росії
- •12.Налагодження економічних взаємин у Європі. Генуезька та Гаазька конференції.
- •14. Особливості економічної стабілізації 1924-1929 рр. В країнах Заходу.
- •15. Світова економічна криза (1929-1933 pp.): причини, перебіг та наслідки для Зх.Світу.
- •21.Велика депресія і політика адміністрації г.Гувера у сша
- •24.Внутрішньополітичний розвиток в.Б. У перші повоєнні роки 1918-1923 рр.
- •28.Внутрішньополітичний розвиток Італії у перші повоєнні роки 1918-1922рр.
- •29.Криза партійно-політичної системи в Італії та прихід до влади фашистів.
- •33.Розвиток Німеччини після «листопадової» революції 1918 р. Веймарська конституція.
- •34. Специфіка політичної та економічної стабілізації у Німеччині 1924-1929 рр.
- •42."Народний фронт" у Франції
- •Режим м.Прімо де Рівери в Іспанії.
- •45.Громадянська війна і в Іспанії та встановлення авторитарного режиму ф.Франко.
- •46. Форм блоку тот-міліт. Держав.
- •51. «Дивна війна» у Європі 1939-40
- •3 Вересня 39 - 10 травня 40
- •52. Напад Нім на срср. Сх фронт
- •56. Відкриття іі фронту. 1944 р.
33.Розвиток Німеччини після «листопадової» революції 1918 р. Веймарська конституція.
У Листопадовій революції в Німеччині вирішальну роль відіграли дві партії – Соціал-демократична партія Німеччини(СДПН) на чолі з Ф.Ебертом і Ф.Шейдеманом та Незалежна Соціал-демократична партія Німеччини (НСДПН) на чолі з К.Каутським і Г.Гаазе. обидві партії ставили перед собою завдання проведення перед собою демократичної революції, встановлення в країні республіканської форми правління, затвердження демократичних свобод. Осторонь від НСДПН перебувала група “Спарток” на чолі з К. Лібкнехтом і Р. Люксембург. З листопада 1918 р. У Кілі вибухнуло повстання моряків і солдатів, з якого почалася революція в Німеччині. Повсюдно створювалися робітничі та солдатські ради. 9 листопада сталося зброїне повстання в Берліні, учасники якого негайно оволоділи містом. Було утворенно коаліційний уряд – Раду народних уповноваженних (РНУ), до якої ввійшли представники СДПН та НСДПН. Очолив уряд правий соціал – демократ Ф.Еберт. Новий уряд здійнив низку демократичних реформ: скасував воєнний стан, деякі реакційні закони, проголосив свободу слова, друку, зборів. Цей уряд закінчив війну, підписавши 11 листопада угоду про перемир*я з державами Антанти. Створення РНУ завершило перший етап Листопадової революції. У Німеччині було скинуто монархію та проголошено “соціальну республіку”. 16 – 21 грудня відбувся 1-й загальнонімецький з*їзд рад, що виніс рішення про вибори до Установчих зборів і передачу своєї повноти влади РНУ. Цим з”їздом завершився другий етап революції, який іще давав можливість її мирого розвитку. 30 грудня 1918 р. Спартаківці вийшли з НСДПН і утворили Комуністичну партію Німеччини (КПН), що відкидала мирні засоби боротьби, закликала бойкотувати вибори до Установчіх зборів, взяла курс на захоплення влади і вустановлення диктатури пролетаріату. 5 – 6 січня 1919р розпочалося збройне повстання в Берліні, та вже 12 січня урядові війська придушили його. 15 січня лідерів КПН К. Лібкнехта та Р. Люксембург було вбито. 19 січня відбулися вибори до Установчих (Національних) зборів. Буржуазні партії одержали 54,5% голосів, СДПН і НСДПН – 45,5%. Було створено каоліційний уряд на чолі з Ф. Шейдеманом, президентом республіки, що була проголошена, став лідер СДПН Ф. Еберт. Головними наслідками революції виявилися: повалення монархії, проголошення республіки та демократичних свобод. Створювалися сприятливі перспективи для демократичного розвитку Німеччини. За таких умов Установчі збори у Веймарі 31 липня 1919р прийняли конституцію Німеччини. Що набрала чинності 11 серпня 1919р. Веймарська конституція закріпила заміну напівабсолютистської монархії демократичною парламентською республікою. Президент республіки обирався народним голосуванням. Стаття 48 надавала йому вийняткове право на обмеження демократичних свобод у разі порушення суспільної безпеки і загрози правопорядкові. Уряд на чолі з рейхканцлером призначався президентом і потребував довіри рейхстагу. Значно поширивши централізацію влади, Веймарська республіка зберегла федеративну структуру: Німеччина складалася з 15 республік(земель) і 3 вільних міст, що користувалися значною автономією. Конституція проголосила демократичні права громадян, свободу слова, друку, зборів, спілок, надала права для діяльності різноманітним організаціям. Веймарська республіка була однією з найдемократичніших у світі.
