Екзаменаційний білет № 18

1. Сучасний український театр: проблеми та перспективи.

2. Виникнення кінодокументалістики.

1. Театр в незалежній Україні

За роки незалежності в Україні з'явилося багато нових театрів, зростає інтерес до народного та вуличного театру. Українське драматичне мистецтво дедалі активніше інтегрується в європейський культурний простір. Світове визнання здобув театральний режисер Роман Віктюк, творчість якого стала вагомим внеском у світову театральну естетику кінця 20 століття. Відомий далеко за межами України й інший український режисер — Андрій Жолдак. Низка талановитих акторів українського театру, Богдан Ступка, Ада Роговцева, Анатолій Хостікоєв та інші, з великим успіхом знялися у вітчизняних і зарубіжних кінострічках.

Нині в Україні щорічно відбувається низка міжнародних театральних фестивалів, що засвідчили свій авторитет у Європі: «Київ травневий» у Києві, «Золотий Лев»,«Драбина» у Львові та "Драма.UA" у Львові, «Тернопільські театральні вечори. Дебют» у Тернополі, «Херсонеські ігри» у Севастополі, «Мельпомена Таврії» у Херсоні, «Різдвяна містерія» в Луцьку,«Інтерлялька» в Ужгороді.

У 2010 р. створено всеукраїнську театральну портал-мережу "atheatre.com.ua - український театральний простір", яка налічувала понад 112 театрів і 81 драматурга станом на лютий 2012 р. Портал містить інформацію про театральні фестивалі, репертуар театрів, відомості про вистави й історичні довідки. Всю інформацію театри розміщують самостійно.

2. Виникнення кінодокументалістікі

Документальне кіно (або неігрове кіно) - вид кінематографа. Документальним називається фільм, в основу якого лягли зйомки справжніх подій і осіб.

Термін «документальний» (англ. documentary) стосовно до такого жанру / увазі кіно був вперше запропонований Джоном Грірсон в 1920-х роках. До цього французькі журналісти і критики називали так фільми, зроблені на матеріалах зйомок подорожей. Грірсон ж визначив документальне кіно як «творчу розробку дійсності» [1].

Перші документальні зйомки були зроблені ще при зародженні кінематографа. Темою для документальних фільмів найчастіше стають цікаві події, культурні явища, наукові факти й гіпотези, а також знамениті персони й співтовариства. Майстри цього виду кінотворчості нерідко піднімалися до серйозних філософських узагальнень у своїх творах.

Реконструкції справжніх подій в ігровому (англ. fiction) кінематографі (напр. історична драма, байопік, і т. п.) не ставляться до документального кіно.

Загальна систематика

У систематиці продукції екранних мистецтв (таких як кіно, телебачення, мультимедіа), незалежно від теми і зображуваного об'єкта, прийнято основний поділ на ігрові та неігрові фільми.

До перших відносять продукти драматичної дії, до других - всі інші (тобто ті, основа, сутність, «рушійна сила» яких - не є драматичною дією).

Відповідно вони також відрізняються і драматургічно.

Ігрові фільми в англійській термінології називаються англ. fiction.

Документальне кіно відноситься до неігрового кіно. При цьому в творах документалістики можуть використовуватися як фрагменти ігрових фільмів, так і інсценування, провокації, ін постановочні елементи, придумані спеціально до випадку.

Перші документальні фільми були зняті ще на зорі кінематографа. Наприклад «Вихід робітників з фабрики» або «Прибуття потягу на вокзал Ла-Сьота» (l'arrivee d'un train en gare de la Ciotat) 1895 р. Огюста і Луї Люм'єрів - це репортажна хроніка, а їх же «NY broadway at Uniоn square »1896 року - інший вид документального спостереження, т. зв. «Жанрові сценки».

Термін «документальний» (англ. documentary) стосовно до такого жанру / увазі кіно був вперше запропонований Джоном Грірсон в 1920-х роках. До цього французькі журналісти і критики називали так фільми, зроблені на матеріалах зйомок подорожей. Грірсон ж визначив документальне кіно як «творчу розробку дійсності» [1].

Завдання документалістики

• Засіб навчання (інакше «навчальні фільми»)

• Дослідження (географічне, зоологічне, історичне, етнографічне, і т. д.)

• Пропаганда (науки, товару, технології, релігії, тощо)

• Хроніка (тривале спостереження за подією, репортаж, тощо)

• Публіцистика

Об'єднує їх (всі вище перераховані) - загальна для всього документального кіно задача: «розповісти нам про світ, в якому ми живемо» (Х'ю Бедлі).

Особливості документального кіно

Документальне кіно - це складний жанр, підготовка і робота над яким займає тривалий час: відбирається життєвий і документальний матеріал, на основі якого створюється сценарій

Разом з тим, слід зазначити, що сам термін «документальне кіно» ставиться багатьма сучасними кінознавців і кінокритиків під сомненіекем? Справа в тому, що на думку багатьох режисерів [кого?], Будь-яка людина при вигляді камери в тій чи іншій мірі [обтічні вираження] починає грати, виконувати якусь роль [обтічні вираження], поводитися неприродно - і в підсумку кінофільм стає в певній мірою [обтічні вираження] постановочним. Тому багато експертів [хто?] Взагалі заперечують наявність документального кіно, уважаючи його лише піджанр художнього кіно. А дійсно документальними фільмами ці експерти [хто?] Вважають лише фільми, від початку до кінця зняті прихованою камерою. Таке кіно, зняте прихованою камерою, вони [хто?] Називають істинно документальне кіно. «Істинно документальне кіно" є авангардом сучасного кіномистецтва й викликає зараз жвавий інтерес кіноманів [стиль!]. За словами Ларса фон Трієра, мета «Істинно документального кіно» - повернути документального фільму «чистоту, об'єктивність і достовірність» і «довіру глядача».

Ще одна категорія фільмів, яку відносять до документального кіно - це освітні (навчальні) фільми. Фільми, призначені для показу в школах і інших навчальних закладах. Дослідження показують, що навчальний матеріал, піднесений у вигляді фільму, засвоюється набагато краще, ніж той самий матеріал, переказаний вчителем. В кінці XX - початку XXI століть освітні фільми стали часто показувати по телебаченню і вони набули великої популярності. В даний час існують навіть спеціальні телевізійні канали, майже цілодобово показують тільки освітні й науково-популярні документальні фільми.

Є також псевдо-документальне кіно, т. зв. «Мок'юментарі», що описує вигадані події - наприклад, телепередача BBC про урожай спагетті у Швейцарії, американський проект «Відьма з Блер», російський фільм Перші на Місяці.

 «Параджанов: Остання весна» (Вірменія - США, 1992)

«Фаренгейт 9/11» (США, 2004)