Продуктивність праці та її основні показники

Продуктивність праці – це показник ефективності використання трудових ресурсів(трудового фактора). Продуктивність праці вимірюється або кількістю часу, що витрачається на виробництво одиниці товарної продукції; або кількістю продукції в натуральному або грошовому вираженні, виробленою одним працівником за певний, фіксований час(годину,день,місяць,рік).

Звідси випливають два показники, що характеризують рівень продуктивності праці: норма часу й норма виробітку.

Норма часу – це час, установлений на виготовлення одиниці продукції або виконання певного обсягу роботи одним робітником ч групою робітників відповідної кваліфікації в певних організаційно-технічних умовах. Норма часу обчислюється в людино-годинах, людино-хвилинах або людино-секундах.

Норма виробітку – це кількість операцій, виробів, яка має бути виконана або виготовлена за одиницю часу(годину, зміну тощо) у певних умовах одним робітником чи групою робітників відповідної кваліфікації. Норма виробітку є величиною обернено пропорційною нормі часу. Вона встановлюється для робіт із великою повторюваністю протягом зміни на робочому місці.

На будь-якому підприємстві підвищення продуктивності праці є одним із пріоритетних завдань, оскільки рішення цієї проблеми означає зростання обсягів продукції, що випускається, а отже, зростання прибутку.

Фактори зростання прибутку продуктивності праці – це чинники, що сприяють підвищенню продуктивності праці. До них належать:

• підвищення технічного рівня виробництва;

• удосконалення управління, організації права й виробництва;

• уведення в дію та освоєння нових об’єктів;

• підвищення кваліфікації співробітників тощо.

Собівартість

Ще один важливий показник діяльності підприємства – собівартість продукції, що випускається.

Собівартість – це всі видатки(витрати), витрачені підприємством на виробництво й реалізацію(продаж) продукції або послуги.

Собівартість може містити в собі:

٠ витрати на матеріали;

٠ заробітну плату основного й допоміжного персоналу;

٠ амортизація основних засобів;

накладні витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом та реалізацією, тощо.

Зниження рівня цих витрат призводить до зниження собівартості продукції.

Однак собівартість змінюється із кожною виробленою або придбаною одиницею товару або послуги. Наведімо простий приклад: и вирушили на автомобілі до крамниці, щоб купити пачку пачку масла за ціною 5 грн. Розрахуємо собівартість цієї пачки для вас. Ви витратили одну годину часу. Припустімо, година вашого часу оцінюється в 10грн. Ви витратили паливо в автомобілі. Припустімо, що палива витрачена на суму 5 грн . Також ваш автомобіль зносився (мали місце витрати на амортизацію). Припустімо, що на амортизацію було списано 10 грн. Таким чином, собівартість пачки масла для вас з урахуванням усіх витрат скла 30грн.

Собівартість = (ціна*кількість +витрати)/ кількість

Але якщо ви придбали дві пачки масла, то собівартість зміниться:

(ціна*2+витрати)/2=17,5 грн за пачку.

Звідси випливає, що існує ще один шлях знищення собівартості продукції. Це збільшення обсягів випуску продукції.