27.Міжнародні і регіональні фінансові інститути, особливості їх роботи з Україною.

Україна, порівняно з іншими країнами, поряд з негараздами в економічному розвитку має ще й несприятливу демографічну структуру населення. Зазначені обставини ускладнюють процес розширеного відтворення виробництва. Водночас такий стан економіки обумовлює необхідність рішучих реформаційних дій через вкладення коштів. Зрозуміло, таких коштів в Україні немає, потрібні зовнішні інвестиції і кредити, які можна отримати від міжнародних фінансових і кредитних інститутів типу МВФ, Світовий банк реконструкції та розвитку та ін.Міжнародний валютний фонд, як і Світовий банк, засновано в 1944 р. на валютно-фінансовій конференції світових лідерів для регулювання валютних відносин між країнами, які є членами МВФ. Штаб-квартира МВФ знаходиться у Вашингтоні. Світовий банк і МВФ у своїй діяльності доповнюють одне одного, хоч вирішують різні завдання. Головною метою МВФ є встановлення рівноваги платіжних балансів держав - членів МВФ. Другою метою МВФ є стабілізація валют та їх паритетів. 

МВФ надає найбіднішим країнам, що розвиваються, довгострокову допомогу для урівноваження платіжних балансів і структурної перебудови економіки у вигляді позик пільгового характеру. Управління коштами, що надходять з таких джерел, здійснюється окремо від управління власними ресурсами МВФ.

МВФ не тільки безпосередньо кредитує країни-члени, але і допомагає їм отримати кредити в урядів промислово розвинених країн, центральних банків, групи Всесвітнього банку, Банку міжнародних розрахунків, а також у приватних комерційних банків. Навіть невеликий кредит МВФ полегшує країні доступ на приватний світовий ринок позикових капіталів. Надаючи кредит, МВФ наче засвідчує платоспроможність даної країни, виступає як її гарант. І, навпаки, відмова МВФ надати країні кредитну підтримку закриває їй доступ до ринку капіталів.

Міжнародний банк реконструкції і розвитку, який ще називають Світовим банком, засновано у 1944 р. на валютно-фінансовій Бреттон-вудській конференції, що відбулася у США під егідою ООН.

Мета Світового банку - надання позик слаборозвиненим країнам для фінансування їх економічних проектів, технічна допомога і експертні консультації з питань підвищення ефективності економіки і національного розвитку.

Наданню кредитів Світового банку передує складання проекту, яке має шість етапів: ідентифікація, підготовка, експертиза, переговори і представлення на Раді, впровадження, нагляд і оцінка.

У цілому діяльність Міжнародного банку реконструкції і розвитку спрямована на поліпшення економіки країн, що розвиваються.

28.Підприємницькі та фінансові ризики в діяльності суб’єктів господарювання, їх мінімізація.

Адекватність та ефективність моделі фінансового менеджменту на підприємстві потребам ринкового середовища передбачає органічну інтеграцію до структури такої моделі функціонально-організаційного блоку, на який буде покладено завдання управління сукупністю ризиків, що виникають у процесі здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єктом господарювання, при цьому управління такими ризиками спрямоване, перш за вcе, на забезпечення стабільності фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, а також підтримання належного рівня його конкурентоспроможності у короткостроковій та довгостроковій перспективах, досягнення таких цілей можливе за умови виконання наступних вимог, зокрема:

(1) належне обґрунтування управлінських фінансових рішень та оцінка рівня ризику, який пов'язаний із виконанням таких рішень,

(2) визначення та аналізу взаємозв'язку між ідентифікованим ризиком та іншими параметрами фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання,

(3) обґрунтування доцільності прийняття ризику та розрахунок максимальної величини утримання ризику,

(4) пошук методів нейтралізації ризику та оцінки їх ефективності для кожної окремої господарської операції та/або їх сукупності і, нарешті,

(5) забезпечення уникнення, покриття або ж перерозподілу ризиків підприємницької діяльності суб'єкта господарювання у просторі та часі.

Зважаючи на той факт, що джерелом усієї сукупності ризиків, що формуються в результаті здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб'єктом господарювання, являється будь-яке управлінське фінансове рішення щодо тієї чи іншої господарської операції, яка здійснюється в рамках згаданих вище напрямків діяльності підприємства, управління ризиками є об'єктивною необхідністю та обов'язковою умовою ефективності моделі фінансового менеджменту на підприємстві. У свою чергу, ефективність та результативність моделі управління фінансовими ризиками підприємства в ринкових умовах господарювання безпосередньо залежить від рівня адекватності фінансово-математичного, інформаційно-методологічного, а також нормативно-правового забезпечення такої моделі. при цьому, у якості забезпечення потреб моделі управління фінансовими ризиками необхідно розуміти сукупність інформаційних каналів, механізмів та форм первинного зведення, узагальнення та обробки фінансової інформації з метою покриття потреб виявлення, ідентифікації, оцінки та нейтралізації фінансових ризиків в операційній, інвестиційній та фінансовій діяльності суб'єкта господарювання.

Наприклад. Сільськогосподарське виробництво є одним із найбільш ризикованих видів підприємницької діяльності. Ризиковість аграрного бізнесу визначає ряд факторів, таких як: сезонність виробництва, залежність від погодних та кліматичних умов, тривалий період обороту капіталу, велика складність зміни асортименту продукції та технології, ряд інших причин. Дане твердження справедливе для сільського господарства всіх країн, але особливо великих ризиків зазнає сільськогосподарське виробництво країн, економіки яких розвиваються або перебувають в процесі трансформації. Аграрні реформи та становлення ринкових взаємовідносин, зміна форм власності та форм господарювання значно збільшують ступінь невизначеності соціально-економічних процесів в сільському господарстві і, відповідно, підсилюють вплив ризиків на аграрний бізнес. Зростає вплив макроекономічних рішень на діяльність кожного сільськогосподарського виробника. Можна стверджувати, що сама аграрна реформа є фактором ризику.

В Україні процеси реформування аграрного сектору проходять непросто. На сьогодні їх результатом є складний фінансовий стан сільськогосподарських підприємств, значне зменшення поголів’я сільськогосподарських тварин, збитковість тваринницької галузі, зниження рівня життя в сільській місцевості. Однією з причин такого стану є те, що на початку реформ в аграрному виробництві не були враховані можливі ризики реформування та їх вплив на результати діяльності сільгосппідприємств, а також не були напрацьовані адекватні інструменти та механізми їх мінімізації.

Система мінімізації агро ризиків, як комплекс ефективних механізмів та інструментів держави та приватного сектору, є необхідною складовою частиною ринкової інфраструктури та одним з базових елементів сталого розвитку галузі.