1. Характерними рисами раціоналізму є неспроможність розкрити дійсне джерело творчої ролі мислення, зрозуміти роль досвіду як посередника між мисленням і об‘єктивною реальністю. В русі мислення до об‘єкту раціоналізм перескакує таку важливу ланку, як дані органів чуття. І тому їх інтелектуальна інтуїція, хоча і є раціональною, розумною, але утримує елемент містифікації. Недаром Декарт прийшов до ствердження про існування вроджених ідей.

2. Концепція нової науки Ф.Бекона полягає у пізнанні природи і оволодінні її силами, а для цього необхідно розробити відповідний метод, який би найкоротшим шляхом вів до істини; у дослідному шляху пізнання у науці, закликав до спирання на факти, на експеримент.

3. Особливостями німецької класичної філософії є відродження діалектичної традиції, перехід від суб'єктивного ідеалізму до об'єктивного на основі діалектичної методології, критика традиційної метафізики і прагнення подати філософію як систему наукового знання, звернення до історії як філософської науки і застосування Гегелем діалектичного методу в дослідженні філософії.

4. Сутністю категоричного імперативу І.Канта є те,що потрібно чинити так, аби завжди розглядати інших людей як цілі, а не як засоби. Цей принцип є командою, і він застосовується без винятків, у всіх випадках, місцях і обставинах; детальне обгрунтування відмінності філософських категорій розсудку і розуму як 2 рівнів діяльності мислення. Розсудок завжди має скінченний, обмежений характер, а розуму притаманне прагнення до виходу за межі цієї скінченності, пошуку основ, не обмежених рамками остаточного досвіду.

5. Біологічний фактор в людській сутності – це здатність до розумового осмислення подій оточуючого середовища, тобто наявність мозку і закономірності розумової діяльності.

3. Тест закритого типу.

4.1. а) 3; б) 1,2,6,7,8; в) 4,5.

4.2. в)д)е)

4.3. в)

4.4. г)

4.5. а)

4.6. а), г), ґ.

4.7. 1) г; 2) а; 3) в; 4) б.

4.8. г)

4.9. 1) в; 2) а; 3) б.

4.10. а)

Білет № 23

1. Антропоцентризм – розуміння людини як центру і найвищої мети Всесвіту.-- різновидність телеології, філософськевчення, за яким людина є центромВсесвіту і метою всіх подій, які в ньому відбуваються, що вона створена Богом «за своїм образом і подобою». Антропоцентризм — це принцип, відповідно до якого людина є завершенням еволюції світобудови

2. Верифікація – висунутий неопозитиістами принцип, за яким висловлювання вважається осмисленим лише тоді, коли його істинність або хибність підтверджують дані відчуттів.

Верифікація - логіко-методологічна процедура встановлення істинності науковоїгіпотези на підставі їхньої відповідності емпіричним даним або теоретичним положенням, що відповідають емпіричним даним .

3. Різновид критерію істини вбачався також в умовній згоді тобто конвенціоналізмі (від лат. convention – угода, договір), у тому, в що люди сильно вірять, що відповідає думці авторитетів тощо.

Конвенціоналізм - напрямок у філософії науки, основна засада якого полягає в твердженні, що науковізнання є тільки певними домовленостями, конвенціями між науковцями.

4. Піфагореїзм. ПІФАГОРІЙЦІ - послідовники древньогрецького філософа Піфагора з о. Самсона (біля 580-500 до н. е.). П. абсолютизували абстракцію кількості і відірвали її від матеріальних речей, тим самим прийшовши до ідеалістичної філософії, згідно з якою кількісні відносини є сутністю речей. Так, відкривши, що кількісно певний інтервал полягає у основі музикальних тонів і гармонії, П. абсолютизували це відкриття у своєму вченні про космічну "гармонію сфер". На цій основі виросли піфагорійський математичний символізм і повна марновірства містика чисел, яка поєднувалась з вірою Піфагора у переселення душ.

5. Судження – це форма мислення , в якій за допомогою зв’язків між поняттями щось стверджується або заперечується. Наприклад : яблуня – дерево. Мислення неможливе без судження , а судження – без понять.

4.Тест закритого типу

4.1 в) вчення про чуттєвість як головну форму отримання достовірного знання;

4.2 г) сформулював основні закони діалектики.

4.3 б) в середині XIX ст. в Західній Європі;

4.4 в) Е. Муньє;

4.5.

1. «Слово про закон і благодать»; - Ілларіон

2. «Серце і його значення в духовному жятті людини»; - Юркевич

3. «Розмова п'яти подорожніх про істинне j щастя в житті»; - Сковорода

4. «Книга буття українського народу»; - Костомаров

4.6. б) заперечує буття Бога;

ґ) пояснює відомий декаргівський афоризм: «Знання — сила».

4.7. а) простір і час — суть форми буття світового розуму; б) простір і час — суть об'єктивної форми існування матерії; в) простір і час — це форми нашого сприйняття; г) простір і час — незалежні від матерії субстанції.

4.8. а) К. Маркса;

4.9. б) поняттях

4.10. а)написав працю «Про діалектику»;

б)вперше висловив думку «Все тече, все змінюється»;

Білет №24

1.Умовивід – це така форма мислення, за допомогою якої з раніше придбаного знання виводиться нове.

2.Природними передумовами виникнення та існування людини є поява людиноподібних мавп, шляхи розвитку яких визначалися змінами в навколишньому середовищі.

3.Об′єкт пізнання – це те, що пізнається (природа,суспільство,людина).

4.Загальнологічні методи пізнання:на емпіричному рівні – спостереження, експеримент, опис,вимірювання,моделювання. На теоретичному рівні – аналіз,синтез, абстрагування, узагальнення,ідеалізація.

5.Протиріччя між продуктивними силами та виробничими відносинами полягає в тому,що продуктивні сили постійно «наступають на п’яти» виробничим відносинам.

4.

1. Пуанкаре.

2.Маркс – б

Енгельс – д

Шеллінг –

Плеханов – е

Ленін – а,в

3.Бердяєв називав свою філософію екзистенціальною або персоналістською.

4.б)в)г)

5. 1 .Відчуження - г) розрив єдності між суб'єктом і його функціями;

2.Творчість – г) процеслюдськоїдіяльності, шо призводить до виникнення якісно нового;

3. Суспільне виробництво - а) вир-во людьми свого суспільного життя;

4. Новаторство - д) творчий бік культури.

6. г) художніх образах.

7. а) Геракліт—Зенон Елейський: б) Сократ — Платон; в) Плотін — Ф. Аквінський;

г) Б. Спіноза — Г. Сковорода; г) Г. Гегель — К. Маркс; д) Ж. П. Сартр — К. Яперс;

е) П. Тілліх— Г. Маркузе.

8. г) T. Адорно.

9.б) К. Ясперс; г) М. Вебер; е) О. Тоффлер.

10. а) природне середовише — необхідна умова існування людей;

Білєт №25

3.1 Епікуреїзм — учення і образ життя, що витікає з ідей Епікура і його послідовників. Епікурейцями називають тих, хто, не замислюючись, віддає перевагу матеріальним радощам життя, хоча це неточно характеризує їх філософію, оскільки сам Епікур першість відводив задоволенням духовним. Плотський світ – головне для епікурійців. Життя – це головна насолода для епікурійця. Найбільшим представником грецького епікуреїзму еллінізму є в першу чергу сам Епікур. Римський епікуреїзм представляли Лукрецій Кар і Кацій; цей

напрям вплинув також на римський еклектизм.

3.2 Основними функціями філософії є світоглядна(дає знання про світ та про людину, про її місце у світі, про можливості його пізнання і перетворення, здійснює вплив на усвідомлення людиною цілей та сенсу життя), пізнавальна(гносеологічна)( з одного боку, дає людям знання про світ, людину, про зв'язки і закони, а з іншого – здійснює вплив на кожну форму суспільної свідомості), методологічна(основні положення філософії мають важливе методологічне значення для кожної з форм суспільної свідомості в процесі усвідомлення), практично-діяльна (праксеологічна)(полягає в тому ,що філософія допомагає визначити цілі життєдіяльності, досягнення яких є найважливішою умовою забезпечення існування, функціонування і розвитку людини).

3.3 Критеріями істини є Авторитет(Думку досвідченого, кваліфікованого фахівця можна розглядати як своєрідний доказ),Систематичність(означає таке пояснення, яке несуперечливо й послідовно охоплює всі факти),Загальний консенсус( якщо всі люди у світі вірять у щось, то це неодмінно є правдою),відповідність(Проста вимога того, щоб твердження відповідало своєму об'єктові, розцінюється багатьма філософами, як найправильніший критерій істини),звичай(багато людей свідомо, або несвідомо, аналізують істинність чи хибність, виходячи зі звичаїв),інтуїція(дає людині щось, що приймається за істину, хоча джерело інформації чи знання невідоме),практика(прагматизм стверджує, що ідея істинна, якщо вона працює)

3.4 Методи емпіричного дослідження єспостереження (збір та групування емпіричних фактів, формування гіпотези)

індукція (розробка гіпотез),дедукція (виведення послідовності гіпотез, які перевіряються прогнозуванням) перевірка (перевірка гіпотези з нового емпіричного матеріалу),оцінка (оцінка результатів перевірки).

3.5 Глобальні проблеми ХХІ ст. це - проблема виживання, зумовлена вступом людства в ядерну епоху,глобальні екологічні проблеми і зумовлена ними необхідність радикальних змін у ставленні людей до природного середовища,проблема людських комунікацій, спілкування, подолання відчуження людини від породжених нею соціальних умов життя;Це проблема насильства, війни і миру, продовольча проблема.

4.1 В) Поняття, яке характеризує синтез таких духовних сутнісних сил, як розум, почуття, воля.

4.2 2- ґ

4.3 б, в, г, ґ

4.4 ґ)

4.5 1-В,2-ґ,3-е,4-г

4.6 ґ

4.7 1.кількість,якість,єдність,міра,стрибок

2.діалект. протилежність,боротьба, суперечність, тотожність, єдність

3.діалект. заперечення, поступовість, боротьба, наступність

4.8. А

4.9 г, ґ

4.10 Б,Е

Білет №26

3.1.Полемічний рух – полемічний рух в історії української думки пов’язаний безпосередньо з релігійним протистоянням. Особливо він загострився в XVI – XVIІI ст.ст. під час розповсюдження ренесансних, реформаційних ідей, а також у зв’язку з впровадженням Берестейської церковної унії в 1596 р. В цей час зіткнулися католицький, православний та реформатський напрямки християнства, йде масштабна богословська полеміка між ними. Боротьба здебільшого ведеться між освіченими полемістами, які добре володіли грецькою та латиною, тобто могли звернутися до першоджерел з логіки.

3.2. Протиріччя між філософськими поглядами І.Франка і марксизмом полягають в тому, що філософія Франка породжує досить важливу і актуальну ідею: людина носить вічність у своїй уяві, в ілюзіях і думках, а тому в сфері духу панує найдо-рожча різноманітність, яка робить людей несхожими, цікавими і дає людям основу для єдності, братерства і любові. Його філософським поглядам притаманний матеріалізм, свідомий діалектичний підхід до природи і суспільства, впевненність у пізнанні навколишнього світу. Згідно с марксизмом він надавав великого значення економічному фактору в суспільному розвитку, ролі народних мас як рушійної сили історії.

3.3. Засновником філософії Нового часу вважається РЕНЕ ДЕКАРТ

3.4.Теза Я мислю, отже я існую є важливою вихідною тезою (кого) РЕНЕ ДЕКАРТ

3.5. Позицію сенсуалізму в теорії пізнання можна передати тезою «немає в розумі нічого такого, чого б не було в почуттях»