3. Правова держава та її ознаки

Правове держ. - це така держава в якому гарантується й захищається нормальне функціонування цивільного суспільства.

До основних ознак прав держ відносять такі:

- вона сприймається як об’єднаність і корелятивність усіх людей;

-у ній панує право як загальна міра свободи, рівності й справедливості в суспільстві, що й визначає зміст чинних законів, інших нормативних та індивідуальних правових актів;

- вичерпне врегулювання правового статусу людини і громадянина та забезпечення його ефективної реалізації;

- розвинена система чинного законодавства;

- взаємна відповідальність особи і держави, її органів і посадових осіб;

- провідна роль суду у вирішенні спірних питань і конфліктних ситуацій;

- ефективна діяльність інших правоохоронних органів у забезпеченні законності й правопорядку;

- високий рівень правосвідомості та правової культури громадян, професіоналізму працівників правоохоронних органів.

Розуміння держави як організації на основі права публічної влади є основною ідеєю правової держави.

Правова держава передбачає взаємодоповнюючу єдність панування права і правової форми організації влади.

Правова держава може існувати не в будь-якому, а лише в громадянському суспільстві. Громадянське суспільство – це спільність вільних, рівноправних людей; це поза державні асоціації людей за соціальною, етнічною, релігійною та іншою приналежністю.

4. Функції держави.

Функції держави - основні напрямки її діяльності, в яких відображаються й конкретизуються завдання і мета держави, проявляється її сутність, зміст і соціальне призначення в соціальне неоднорідному суспільстві.

Державні функції та функції державних органів слід відрізняти від форм і методів їх здійснення. Такими формами є законодавство, управління правосуддя, контроль і нагляд, правоохоронна і право реалізаційна діяльність. До методів здійснення державних функцій у найзагальнішому вигляді відносять переконання, заохочення і примус.

Існують такі підстави для класифікації функцій держави на види:

1. Групування державних функцій за соціальним значенням діяльності держави здійснюється з огляду на основні та неосновні функції. 2. Залежно від територіальної спрямованості розрізняють внутрішні та зовнішні функції. 3. За часом здійснення функції групуються як постійні й тимчасові. 4. За сферами суспільного життя їх поділяють на гуманітарні, економічні, політичні і т. д.

Основні функції - найбільш загальні та важливі комплексні напрямки діяльності держави щодо здійснення стратегічних завдань і цілей, що стоять перед державою в конкретний історичний період.

Неосновні функції - напрямки діяльності держави зі здійснення конкретних завдань у другорядних сферах суспільного життя.

Внутрішні функції - такі напрямки діяльності держави, в яких конкретизується внутрішня політика відносно економічних, ідеологічних, екологічних, культурних та інших аспектів життя громадянського суспільства.

Зовнішні функції - основні напрямки діяльності держави за її межами у взаємовідносинах з іншими державами, світовими громадськими організаціями і світовим товариством у цілому.

Постійні функції - напрямки діяльності держави, що здійснюються на всіх етапах її розвитку. Тимчасові функції - напрямки діяльності держави, що обумовлені конкретним етапом історичного розвитку суспільства. Гуманітарні функції - напрямки діяльності держави та її органів із забезпечення кожній людині належних умов життя. Економічні функції - напрямки діяльності держави (її органів) на перехід від планової до ринкової економіки і подальший розвиток виробничих сил і виробничих відносин на основних засадах ринку і добросовісної конкуренції. Політичні функції - напрямки діяльності держави (органів держави) зі створення умов для формування й функціонування державної влади на засадах демократії.

5.Поняття та ознаки права

Право – це система загальнообов’язкових правил поведінки встановлених або санкціонованих державою, які спрямовані на врегулювання загально – соціальних потреб і забезпечуються державою.

Ознаки права: право - це система правових норм;- це правила поведінки загального характеру; - ці правила мають загальнообов'язковий характер; - вони тісно зв'язані між собою, діють у єдності, складаються в правові інститути, правові галузі та інші частини системи права; - формально визначені й закріплені в нормативно-правових актах та інших джерелах права; - установлюються, санкціонуються, гарантуються й забезпечуються державою та її органами; - у своїй сукупності регулюють соціальні відносини між людьми; - правила поведінки повинні встановлюватися державою з урахуванням принципів правди, справедливості, гуманізму й милосердя.