Тема 3. Організаційні складові hr

3.1. Поняття, основні риси організації. Особливості організаційної культури.

3.2. Організаційна структура та її види.

3. Лідерство в організаціях: стилі лідерства, ситуаційні теорії лідерства.

4. Робочі групи і команда. Розмір груп та їх ефективність. Команди і формування командного духу.

Тематичний зміст лекції

Поняття організації. Основні риси організації. Огляд теорій організації. Національні особливості організаційної культури. Перспективи організації і організаційні рішення.

Організаційна структура, п’ять структурних конфігурацій Мінцберга. Спеціалізація на основі функції. Спеціалізація на основі товару чи послуги. Географічна структура. Матрична структура. Централізація і децентралізація.

Лідерство в організаціях. Риси лідера. Стилі лідерства. Система координат Мічіганської школи. Матриця Огайо. Ситуаційні теорії лідерства. Лідерство і організаційна культура.

Робочі групи і команда. Розмір групи. Згуртованість групи, ролі і влада. Ефективність груп. Команди і формування командного духу.

Рекомендована література:

1. Андрійчук, В. Г. Менеджмент прийняття рішень і ризик [Текст] : навч.посіб. / В. Г. Андрійчук. – К.:КНЕУ,1998. – с. 309

2. Коул, Дж. Управление персоналом в современных организациях [Текст] : навч.посіб./ Дж. Коул – М.: ООО «Вершина», 2004. – 352с.

3. Соболь С.М., Менеджмент [Текст] : навч.посіб. / С. М. Соболь. – К.,2002. – с. 252

4. Щекин, Г.В. Основы кадрового менеджмента [Текст] : учеб./ Г. В. Щекин. – 5-е изд. – К.: МАУП, 2004. – 280 с.

5. Розвиток лідерства / Л. Бізо, І. Ібрагімова, О. Кікоть, Є. Барань, Т. Федорів ; за заг. ред. І. Ібрагімової. — К. : Проект «Реформа управління персоналом на державній службі в Україні», 2012. — 400 с.

3.1. Поняття, основні риси організації. Особливості організаційної культури.

Організація – це функція управління, в межах якої здійснюється розподіл робіт поміж окремими робітниками та їх групами та узгодження їх діяльності. Реалізація функції організації здійснюється у процесі організаційної діяльності.

За визначенням Ч.Бернарда: “Організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей”.

Всі організації використовують чотири основних види ресурсів:

• людські ресурси;

• фінансові ресурси;

• фізичні ресурси (сировина, устаткування тощо);

• інформаційні ресурси.

Будь-яка організація є відкритою системою. Ресурси, які організація використовує для виробництва продукції (надання послуг) вона забирає із зовнішнього середовища. В свою чергу продукція, що виробляється організацією також реалізується у зовнішньому середовищі. Отже організація може існувати лише у взаємодії з оточуючим середовищем. Це означає, що будь-яка реально існуюча організація є відкритою системою.

За критерієм часу в розвитку теорії організації виділяють :

1) класичну (ієрархічну) теорію організації;

2) неокласичну ( поведінкову) теорію організації;

3) сучасну ( ситуаційну) теорію організації.

Класична теорія організації сформувалася як загальний теоретичний підхід до визначення організаційних параметрів, який ґрунтується на:

• вивчені анатомії організації;

• її формальній структурі;

• розподілі праці та спеціалізації;

• використанні ієрархії у побудові організації.

В центрі уваги неокласичної (поведінкової) теорії організацій знаходиться людина в організації, більш конкретно – соціо-психологічні відношення, індивідуальні та групові взаємозв’язки, децентралізація повноважень тощо.

Сучасна теорія розглядає організацію як відкриту систему, яка знаходиться у постійній взаємодії зі своїм зовнішнім середовищем, до якого вона має пристосуватися. Сучасна теорія організації спрямована на вивчення механізмів адаптації організації до свого середовища.

В основу класичної теорії організації покладено результати досліджень А. Файоля та М.Вебера. Вони намагалися виділити загальні характеристики та закономірності управління будь-якою організацією. За мету своїх досліджень вони ставили виділення "універсальних принципів управління", дотримуючись яких можна забезпечити успіх організації. Найбільш чітко 14 таких універсальних принципів сформулював А. Файоль.

Іншим відомим теоретиком класичної школи теорії організацій був М.Вебер ("Теорія соціальних та економічних організацій", 1947). Він в результаті емпіричного аналізу церковних, урядових, військових та комерційних організацій сформулював концепцію ідеальної бюрократії. Вебер розглядав бюрократію як нормативну модель, як ідеал, досягнення якого мають прагнути всі організації.

За Вебером ідеальна бюрократія має 5 наступних основних характеристик:

• високий ступінь розподілу праці - кожна операція повинна виконуватися спеціалістом;

• чітка управлінська ієрархія - кожний нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому;

• численні правила, стандарти та показники оцінки роботи - організація повинна розробити та встановити певний набір правил та стандартів, аби гарантувати певну єдність виконання робіт;

• "дух формальної безособовості" - менеджери повинні управляти бізнесом за відсутності симпатій та переваг щодо окремих робітників;

• підбір кадрів в організації має здійснюватися виключно за діловими та професійними якостями кожного співробітника.

Найбільш чітко поведінковий підхід в теорії організації був сформульований у працях професора Мічиганського університету Р. Лайкерта. Вивчаючи результати діяльності багатьох великих комерційних організацій з метою з’ясування питань, що робить їх роботу більш ефективною, він дійшов висновку, що організації, які орієнтувалися на бюрократичну модель були менш ефективними проти організацій, які приділяли більше уваги створенню робочих груп, поведінковим та соціальним аспектам діяльності організацій.

Лайкерт запропонував характеризувати організації за допомогою таких 8 ключових характеристик:

• процеси лідирування;

• процеси мотивації;

• процеси комунікацій (формальної і неформальної);

• процеси взаємодії (керівник - підлеглий);

• процеси прийняття рішень( зверху, знизу);

• процеси встановлення цілей (залучення підлеглих);

• процеси контролю (жорсткий, частий і навпаки);

• процеси досягнення цілей (оцінка роботи по досягненню цілей).