2. Принципи державного земельного кадастру.

Згідно до ст. 3 Закону України «Про державний зем кад» Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах:

1) обов'язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об'єкти; 2)єдності методології ведення Державного земельного кадастру; 3)об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; 4) внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; 5) відкритості та доступності відомостей Державного земельного кадастру, законності їх одержання, поширення і зберігання; 6) безперервності внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, що змінюються; 7)документування всіх відомостей Державного земельного кадастру.

3.Поняття, ознаки та принципи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація – це юридичне посвідчення нової земельної ділянки або змін у її

правовому режимі, що здійснюється внесенням встановлених чинним законодавством

записів її фізичних або юридичних характеристик до державного земельного кадастру,

присвоєнням ідентифікаційного (кадастрового) номера й видачею відповідного документа

про реєстрацію земельної ділянки або змін у її правовому стані.

Порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні

базується на законах України "Про власність" від 7.02.1996 p., "Про підприємство в Україні"

від 27.03.1991 p., "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 p., "Про нотаріат"

від 2.09.1993 p., Законі про приватизацію державного житлового фонду, Законі про

приватизацію майна державних підприємств та інших законодавчих і нормативних актах.

Реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться на підставі

правовстановлювальних документів за рахунок коштів власників нерухомого майна.

До об'єктів нерухомого майна., що підлягають державній реєстрації, належать: а) жит-

лові і нежитлові будинки, садові будинки, дачі, гаражі, будівлі виробничого, господарсько-

го, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділян-

ках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами; б) вбудовані в житлові

будинки нежитлові приміщення (як частини цих будинків); в) квартири багатоквартирних

будинків. Належні до вказаних об'єктів допоміжні будівлі та споруди реєструються у складі

цих об'єктів.

Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундамен-

том з землею.

Реєстрація поділяється на первинну та поточну. Первинна – це така реєстрація, коли

об'єкт нерухомості вперше записується в реєстрову книгу і йому присвоюється черговий

реєстровий номер у цій книзі. Разом з об’єктом нерухомості в реєстрову книгу під тим

самим реєстровим номером записується і суб'єкт права власності – фізична чи юридична

особа. Після проведення первинної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна

Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки повинно здійснювати державну

реєстрацію усіх змін у правовому стані цього об'єкта, тобто проводити поточну реєстрацію.

Поточна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна – це реєстрація

переходу права власності від одних власників до інших. Правовстановлювальний документ,

що засвідчує перехід права власності на об'єкт нерухомого майна, не може бути

зареєстрований в Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, якщо не проведена

первинна реєстрація права власності на цей об'єкт.

Поточна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна проводиться у тій

самій реєстровій книзі і під тим самим реєстровим номером, за яким проводилась первинна

реєстрація об'єкта нерухомості.

Реєстрові книги ведуться окремо щодо кожного населеного пункту на фізичних,

юридичних осіб і окремо щодо житлового та нежитлового фонду.

Білет № 4