15. Економічне вчення д. Рікардо.

Давид Рікардо (1772—1823) — видатний представник класичної політичної економії. Він народився в сім'ї лондонського біржового маклера. Його перші економічні праці було присвячено пробле­мам грошового обігу. 1817 р. було опубліковано його головну пра­цю «Основи політичної економії та оподаткування». У цій праці, як і в інших, Рікардо виступає як ідеолог промисло­вої буржуазії. Він не тільки розробляє економічну програму буржуа­зного розвитку, а й бере активну участь у політичній боротьбі бур­жуазії з землевласниками.

Як і Сміт, Рікардо бачить капіталістичні відносини природними і вічними. Він розвиває ідею свого попередника про особистий інте­рес як головну рушійну силу суспільного розвитку за умов повної свободи дії.. На головне місце він ставить інтереси промислової буржуазії, рішуче виступаючи проти великих землевласників — лендлордів.

Основне завдання політичної економії Рікардо вбачає у відкритті законів розподілу. Рікардо фактором зростання вважає розподіл. Теорія вартості. Рікардо, як і Сміт, розрізняє споживну й міно­ву цінність. Корисність (споживна цінність), підкреслював він, не є мірилом мінової цінності, хоча вона абсолютно необхідна для неї. Товари свою мінову цінність черпають з двох джерел — рідкісності і кількості праці, що необхідна для їх добування. Існують товари, цінність яких визначається виключно їхньою унікальністю (статуї, картини, раритетні книги, монети). Цінність цих товарів не обмежу­ється кількістю праці, витраченої на їх виготовлення, і змінюється залежно від багатства і смаків споживача. Проте їхня кількість у за­гальній масі товарів незначна. Мінова цінність переважної більшості товарів визначається тільки працею.

Рікардо, як і Сміт, ототожнює капітал із засобами виробництва. У Рікардо теорія цінності переплітається з теорією розподілу. Він вважає, що зміни в заробітній платі не спричиняють відповідних змін цінності товару. Зміни в заробітній платі позначаються лише на величині прибутку. Рікардо також розрізняє «природну» й «ринкову» ціну. Під при­родною він фактично розуміє цінність, під ринковою — ціну. Рин­кові ціни зазнають випадкових і тимчасових коливань.

Рікардо багато уваги приділяв аналізу грошей і грошово­го обігу. Це не випадково. Досконало знаючи правила біржової гри, він намагається теоретично обґрунтувати проблему грошового обі­гу. Крім того, це питання було тоді надзвичайно актуальним у зв'язку з припиненням Англійським банком у 1797 р. обміну банк­нот на золото, що зумовило їхнє знецінення. Саме тому Рікардо взяв активну участь у полеміці, що розгорнулася з цього приводу.

Теорію грошей Рікардо будує на основі своєї теорії цінності. Гроші він розглядає як товар, що має цінність. Основою грошової системи є золото. Цінність золота і срібла, як і будь-якого іншого товару, визначається витратами праці.

У 1817 р. була опублікована його головна праця “Основи політичної економії і оподаткування”, в якій дослідник заклав базові принципи модельного методу в дослідженнях економічної теорії.

Головне завдання політичної економії Рікардо бачив у визначенні законів, що керують розподілом продукту між класами. Розрізняючи споживну і мінову вартість, він вважав, що остання зумовлюється кі-лькістю витраченої праці, а також величиною і тривалістю капіталов-кладень.

Ціна товару, згідно з Рікардо, в короткостроковому періоді ви-значається попитом і пропозицією, а в довгостроковому – витратами на виробництво товару. Зміна заробітної плати працівників зумовлює зміну прибутку підприємця, а не ціну, а зростання заробітної плати – зниження прибутку і навпаки. Дане положення називають “системою міжусобиці між класами”.

Вчений вважав, що зниження вартості грошей як товару призво-дить до зростання заробітної плати та підвищення цін на товари. За-робітна плата залежить від демографічних процесів, вона утримується у межах прожиткового мінімуму внаслідок природного закону чисе-льності народонаселення – “залізний закон” заробітної плати.