8.Охарактеризуйте опіряючі тріщини та умови їх виникнення.

Більшість розривних порушень відколу, які розвиваються у рудних полях, супроводжуються боковими опіряючими тріщинами відколу та відриву, які під різними кутами приєднуються до головного розривного порушення. Опіряючі тріщини мають велике значення у структурі рудних полів. У низці випадків тільки вздовж опіряючих тріщин локалізуються рудні жили, в той час як головне порушення виявляється притертим та безрудним. До ділянок сполучення опіряючих тріщин з головним розривним порушенням часто приурочені рудні стовпи та збагачені рудні ділянки.Важливе значення при дослідженні структури родовища набуває виявлення закономірностей просторового співвідношення різних бокових опіряючих тріщин з головним порушенням, а також виявлення можливих ділянок максимального прояву опіряючих тріщин..При зсуві утворюється три системи опіряючих тріщин: дві системи тріщин відколювання і одна система – відриву. Тріщини відриву утворюють зі змішувачем гострий кут (α), а тріщини відколювання – тупий кут (β) у блоці порід, що рухалися. Одна система тріщин відколювання паралельна зсуву.Опіряючі тріщини відриву паралельні скиду і у висячому боці порушення падають назустріч йому. Опіряючі тріщини відколювання також паралельні лінії простирання скиду. У висячому боці порушення вони падають під більш пологим кутом.

Рис. 26. Схема формування бокових тріщин, що опіряють зсув.

1 – головне розривне порушення; 2 – опіряючі тріщини відколювання; 3 – опіряючі тріщини відриву; А, В, С – головні вісі деформації; α – гострий кут, що утворений опіряючими тріщинами відриву з площиною зміщувача у блоці порід, що рухалися; β – тупий кут, що утворений опіряючими тріщинами відколювання з площиною зміщувача у блоці порід, що рухалися.

Стрілками показаний напрямок переміщення блоків порід. Штриховими лініями показані кубічні блоки порід до деформації.

У випадку вскиду (рис. 28) опіряючі тріщини відколювання та відриву міняються місцями порівняно з їх положенням при скиді.Опіряючі тріщини розподіляються вздовж головних розривних порушень нерівномірно. Спостерігаються ділянки з рідкими тріщинами, а також ділянки з їх більш значною концентрацією. Останні приурочені до місць вигину розривних порушень

9. Дайте структурну оцінку рудним полям і родовищам, що приурочені до зон контактів інтрузивних масивів, що ускладнені розривними порушеннями.

А. Наклонное и крутопадающие контакты интрузивных массива сложной формы , сложенное разрывными нарушениями

К этому типу относятся ряд скарновых месторождений железа, вольфрама и молибдена ,нкоторые свинцово- цинковые месторожд.Сарбайскоеместорождение приурочено к меридиональному контакту диоритов и вулканогенно-осадочной толщи, осложненному про­дольными и поперечными разрывными нарушениями. В зоне контакта породы интенсивно скарнированы. Рудные тела имеют пластообразнуюформу, вытянуты на 1,5—2 км, мощность их до 150—200 м, вскрыты на глубину более 1 км. Они образовались главным образом в результа­те замещения карбонатных пород. Формирование рудных тел происходи­ло в течение нескольких стадий минерализации. Сначала образовались скарны, затем формировалось магиетнтовое оруденение, после которого возникли зоны сульфидной минерализации, а затем безрудные кварц- карбонатные жилы и прожилки.Л яигарское скарновое месторождение приурочено к сложному контакту гранитоидов с известняками (рис. 83). Морфология скариовых залежей разнообразна и определяется элементами залегания контакта интрузивного массива с известняками и ориентировкой тектонических трещин (рис. 84).

Б. Месторождения, связанные с зонами ксенолитов и останцами известняков или других пород кровли, осложненных разрывными нарушениями в интрузивных породах

К этому типу относятся некоторые скарново-железорудные место рождения Урала, Строение месторожд. И морфолог. Руд залеж часто определяются приуроченностью останцов и ксенолитов к определенным структурным направ­лениям с соответствующей их ориентировкой и конфигурацией поверхности. Примеры таких месторождений известны в Высокогорском рудном поле: Выйское, Андреевское, Елизаровское, Гореловское и др.

В. Рудные поля и месторождения, приуроченные к интрузивным штокам и куполовидным выступам гранитных массивов, осложненных разрывными нарушениями

В эту подгруппу входят многочисленные грейзеновые месторожде­ния различных районов мира. Среди них есть жильные, штокверковые и комбинированные (жнльно-штэкверковые), располагающиеся в породах кровли или в граните, а также в гранитах и породах кровли (комбиниро­ванные). Сводку материалов по рассматриваемым месторождениям вы­полнили Д. В. Рундквист, В. К. Денисенко и И. Г. Павлова (1971). Воз­можные структурные типы месторождении по данным названных иссле­дователей представлены на рис.