Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпори з Соціології.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
141 Кб
Скачать
☆

23. Соціальний статус та його різновиди.

Соціальний статус особистості – це її позиція в соціальній системі, повязана з належністю до певної соціальної групи чи спільноти, сукупність її соціальних ролей та якість і ступінь їх виконання. Він охоплює узагальнюючу характеристику становища індивіда в суспільстві: професію, кваліфікацію, посаду, наявність влади, ділові відносини. Усе це Р. Мерлтон називає «статусним набором». Соціальні статуси поділяються на привласнені або олержані незалежно від субєкта, найчастіше від народження, і досягнуті або надбані власними зусиллями індивіда. Серед статусів вирізняють інтегральний та допоміжні.

21. Основні підструктури суспільства, їх сутність.

  • Соціально – територіальна підструктура – охоплює територіальні спільноти ( міське, сільське, населення агломерацій, поселенські групи.). формується на підставі нерівномірності розміщення виробництва і розселення людей.

  • Соціально – професійна – сукупність існуючих у суспільсьві професійних груп і відносини між ними. Ця підструктура обумовлена професійним розподілом праці та спеціалізацією.

  • Соціально – класова – соціальні класи, верстви, групи,касти. Виникає як результат розєднання людей. Відображає картину соціальної нерівності.

  • Соціально – етнічна – історичні спільноти людей – рід, племя, народність, нація , етнос. Виникає як результат обєднання людей територією, економікою, культурою, звичаями.

  • Соціально – демографічна – зумовленна статтю, віком.

22. Соціальна стратифікація, її види та критерії формування.

Теорію соціальної стратифікації було створено на поч. 20 ст. американськими соціологамиТ. Парсоном та Мертоном., Девісом та ін. на їх думку, соціальна стратифікація, забезпечує виокремлення соціальних верств за певними важливимидля конкретного суспільства ознаками: характером власності, розміром доходів, обсягом влади, освітою престижем. Соціально стратифікаційний підхід є одночасно методологією і теорією розгляду соціальної структури суспільства.

Він сповідує такі основні принципи: * обовязковість дослідження всіх верств суспільства, * застосування при їх порівнянні єдиного критерію, * достатність критеріїв для повного і глибокого аналізу кожної з досліджуваних соціальних верств.

Соціальна стратифікація- поділ суспільства на вертикально розташовані соціальні групи і верстви, які мають різний престиж, власність, владу. Соціальна стратифікація означає як сам процем, що безперервно триває в суспільстві, так і його результат. Вона засвідчує не про різне становище в суспільстві індивідів, а саме їх нерівне становище.

Англійський соціолог Е. Гідденс розрізняє чотири основні історичні типи стратифікованого суспільства: * рабство – воно було граничною формою нерівномірності, за якої одні люди володіли іншими. * касти – повязана з індуїзмом із ученням про переселення душ . * стани – до вищого стану належали аристократи , вельможі, до нижчого – духівництво, наділене різними привілеями. До третього стану – вільні селяни, чиновники недворянського походження. * класи – цей тип стратифікованого дослідження є головними обєктом соціалогії марксизму.