19.Найважливiшi риси публiцистичного стилю.

Основні ознаки:

1.доступність мови й формулювань (орієнтація на широкий загал),

2.поєднання логічності доводів і полемічності викладу,

3.поєднання точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, виклад наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю,

4.наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційну ознаку,

5.наявність художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол

Основні мовні засоби:

1.синтез складників наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів,

2.насичення лексики суспільно-політичними й соціально-економічними термінами, закликами, гаслами,

3.використання багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів, експресивних сталих словосполук, перифраз,

4.уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів,

5.використання чужомовних суфіксів -іст (-ист), -атор, -ація тощо, префіксів псевдо-, нео-, супер-, інтер- тощо,

6.різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками та інше,

7.влучні афористичні, нтригуючи заголовки.

Публіцистичний стиль щодо жанрів, мовних особливостей і способів подання інформації поділяють на такі підстилі:

1.стиль ЗМІ — засобів масової інформації (часописи, листівки, радіо, телебачення тощо),

наприклад:

Тож як тільки комуністичний режим зрозумів, що ситуація вийшла з-під контролю, кампанію українізації в 1932—1933 роках було брутально припинено, а національне відродження умертвлено й розстріляно. Істинне ставлення більшовизму до українізації цілком однозначно виявилося вже на її початку на деяких заселених українцями теренах, що увійшли до складу Російської Федерації.

2.художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси тощо),)

наприклад:

...Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, той збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як колискою, як добрим ім'ям своєї родини. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, — це людина без роду й племені.

3.Ессе (короткий нарис вишуканої форми),

4.Науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо).

20.Науковий стиль I його засоби у професiйному спiлкуваннi.

Науковий стиль мовлення використовується в наукових працях, для викладення результатів наукової та дослідницької діяльності. Метою наукового стилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів. Найпоширеніша форма наукового стилю — монолог.

Особливості наукового стилю

Основні ознаки:

1. ясність (понятійність) і предметність тлумачень,

2.логічна послідовність і довідність викладу,

3. узагальненість понять і явищ,

4.об'єктивний аналіз,

5.точність і лаконічність висловлювань,

6.аргументація й переконливість тверджень,

7.однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень,

8.докладні висновки.

Основні мовні засоби спрямовані на інформування, пізнання, вплив і окреслені:

1.значною кількістю наукової термінології,

2. наявністю схем, таблиць, графіків, діаграм, мап, систем математичних, фізичних, хімічних та інших знаків і позначок,

3. оперуванням абстрактними, переважно чужомовними словами,

4.уживанням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполук,

5.залучуванням цитат і посилань на першоджерела,

6.здебільшого відсутністю авторської індивідуальної манери й емоційно-експресивної лексики,

7.наявністю виразної композиційної структури тексту (послідовний поділ на розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосуванням цифрової або літерної нумерації),

8.наявністю дієслівних форм, зазвичай безособових, узагальнених чи неозначених, як правило, теперішнього часу, що констатують певні явища й факти; значну роль відіграють дієприслівникові й дієприкметникові звороти, які додатково окреслюють дії, предмети та явища,

9.специфічною монологічністю текстів,

10.переважанням різнотипних складних речень, стандартних виразів (кліше).

Синтаксис наукового мовлення

Для синтаксису наукового мовлення є характерним:

1.сполучниковий зв'язок;

2.складні конструкції;

3. двоскладні речення з простим дієслівним присудком: Студент урахував зауваження наукового керівника...;

4.простий дієслівний присудок, виражений дієсловом активного стану у формі 3-ї особи однини чи множини теперішнього,минулого чи майбутнього часу: Рада директорів розгляне це питання на засіданні...;

5.безособові речення із присудком, вираженим дієслівною формою на -но, -то та об'єктом - прямим додатком у формі іменника у знахідному відмінку без прийменника (застосовано метод, прочитано дисертацію); *

6.складні речення з чітко вираженим складносурядним або складнопідрядним зв'язком (що, оскільки ксіва, в наслідок того, у зв'язку з тим, бо, тоді як тощо)

Підстилі та жанри наукового стилю мовлення

Серед підстилів наукового стилю виділяють наступні:

власне науковий. Основне призначення власне наукового підстилю – об'єктивувати наукові відомості й кінцеві результати аналітико-синтетичного перероблення даних. Цей підстиль збагачений інтернаціональними загальнонауковими термінами. У межах власне наукового підстилю виділяють науково-інформативний різновид з жанрами(реферат, анотація, резюме, огляд) та науково-довідковий (довідники,словники, каталоги).

науково-популярний. Характерний використанням елементів художнього та публіцистичного мовлення (епітети, порівняння, метафори), з метою зацікавлення читача.

науково-навчальний. Його головною рисою є доступність викладу інформації, спрощеність системи доведень, програмність викладу матеріалу, спрямованою на активізацію мислення учня, послідовність уведенням термінологічної лексики.

До основних жанрів наукового стилю належать: монографія, стаття, реферат, анотація, дисертація, тези, підручники, посібники та ін.

Підготовка з української мови. Крижановський.21-31