22.Охарактеризуйте концепцію 3 стилів управління к.Левіна

Концепція 3 стилів керування К.Левіна полягає у зіставленні результатів застосування автократичного, демократичного і ліберального(пасивного) стилів керування і визначення кращого з них з позицій ефективного лідерства. Сутнісні характеристики автократичного, демократичного і ліберального стилів керування:

- автократичне - концентрація всієї влади і відповідальності в руках лідера. Перевага надається встановленню цілей і вибору засобів. Комунікаційні канали спрямовані переважно донизу.

- демократичні – делегування повноважень і утримання лідером ключових позицій. Прийняття рішень розділене за рівнями на основі залучення до участі. Комунікації здійснюються активно в обох напрямках.

- ліберальний – зняття лідером з себе відповідальності і передавання влади виконавцям. Самоуправління групи у бажаному для неї режимі. Комунікації мають горизонтальний характер.

Кожний із досліджуваних стилів керування має власні сильні і слабкі сторони :

І.Сильні сторони:

- автократичні – збільшення обсягів виконаної роботи; якісне виконання завдання;

- демократичні – підвищення рівня особистої відповідальності виконавців; задоволеність таким стилем керування;

- ліберальний – розвиток індивідуальної ініціативи при виконанні завдання;

ІІ. Слабкі сторони:

- автократичні – низька мотивація; менша оригінальність; більша агресивність до членів групи;

- демократичні – великі витрати часу;

- ліберальні – зменшення обсягів; зниження якості; незадоволеність таким стилем керування.

23.Охарактеризуйте концепцію типів управління р.Блейка та Дж.Мойтона

Р.Блейк і Дж. Моутон побудували таблицю (решітку, ГРІД) типів управління, яка являє собою матрицю, утворену перехрещенням таких двох параметрів (а точніше, вимірників поведінки лідера):

1) вертикальна вісь таблиці ранжує рівень турботи менеджера про людей за шкалою від 1 (найнижчій рівень) до 9 (найвищий рівень);

2) горизонтальна вісь таблиці ранжує рівень турботи менеджера про виробництво (виконання поставленого завдання) також за шкалою від 1 до 9. Стиль лідерства при цьому визначається одночасно за обома названими параметрами.

В межах таблиці типів управління

Р. Блейк і Дж. Моутон окреслили зони таких п'яти основних стилів лідерства:

9.1 «Режим підпорядкування керівникові». Керівник, який застосовує таку формулу, віддає перевагу виробничим показникам шляхом реалізації наданих йому повноважень і встановлення контролю за діяльністю підлеглих. Він диктує підлеглим, що і як вони повинні робити

1.9 «Управління позаміським клубом». Основна увага приділяється підтриманню в колективі атмосфери доброзичливості, комфортних умов, хай, навіть, і за рахунок показників виробництва

1.1. «Нікчемне» або «злиденне» управління. Керівник докладає мінімальних зусиль для виконання роботи, що необхідні тільки для того, щоб зберегти свою посаду в організації

5.5 «Організаційне управління». Керівник у своїх діях прагне достатньою мірою поєднати орієнтацію як на інтереси людини, так і на виконання завдання. Керівник не вимагає багато від підлеглих, але й не займається потуранням

9.9 «Колективне управління». Досягнення цілей діяльності організації забезпечується зусиллями відданих спільній справі підлеглих. Створюється система взаємної відданості всіх членів організації цілям її діяльності, що й формує атмосферу поваги і довіри

Згідно з поведінковим підходом результативність лідерства визначається тим, як лідер поводить себе з послідовниками. Поведінковий підхід сконцентрований на стилі лідерства (стиль лідерства — це манера поведінки лідера щодо послідовників). Фокус досліджень — що і як роблять ефективні лідери у взаємовідносинах з послідовниками