Відповідь:

1. Місія підприємства (універмагу): задоволення потреб споживачів мікрорайону (вказати його назву) м. Львова в основних товарах споживчого призначення належної якості та за доступними цінами, що спрямоване на зростання добробуту власників та працівників підприємства як у короткостроковому, так і довгостроковому періоді діяльності та розвитку організації.

2. Комплекс цілей:

1) оперативного характеру:

- підбір персоналу за ознакою високої професійної компетентності та відповідальності;

- пошук та налагодження нормальних взаємин з основними постачальниками товарів на взаємовигідних договірних умовах;

- активна рекламна діяльність, особливо на перших етапах відкриття супермаркету;

- формування відділу маркетингу з метою постійного дослідження потреб ринку;

2) тактичного характеру:

- формування ефективної системи матеріального та нематеріального стимулювання праці працівників;

- постійна робота над розвитком персоналу через розробку комплексу відповідних заходів;

- формування бази даних надійних партнерів по бізнесу (постачальників, клієнтів, інвесторів тощо);

- формування відділу контролю за якістю пропонованих до продажу товарів;

3) стратегічного характеру:

- завоювання власної частки ринку торгівлі через мережу універмагів (супермаркетів) у даному житловому районі – до 25-30% за перші п’ять років;

- вихід на нові ринки збуту:

за територіальною ознакою через розширення власної мережі універмагів (відкриття чи будівництва нових);

за рахунок посиленої рекламної діяльності;

за рахунок розширення асортименту пропонованих товарів;

за рахунок розширення комплексу супутніх послуг (відкриття кафе, закладів надання різних побутових послуг (перукарня, ремонт одягу, взуття тощо)) – протягом перших п’яти років;

- подвоєння прибутковості компанії за перші п’ять років.

Необхідність стратегічного планування

Компанія “Трістан” була заснована у 1940 р. і за 20 років вона стала потужною транснаціональною корпорацією. Протягом 60-х років компанією “Трістан”, для диверсифікації своєї діяльності було придбано велику кількість різних фірм, що займались діяльністю яка зовсім не пов’язана між собою. Проте згодом керівництвом фірми було усвідомлено, що деякі з цих придбань були необмірковані. У 1990 році компанія продала їх, а інші виставила на продаж. Компанії, що були продані займалися виробництвом молокопродуктів, тенісних ракеток, інвентарю для гольфа, мережею ресторанів. На продаж виставили компанію з виробництва тенісного інвентарю та ювелірну фірму. Крім того, експерти вважали, що невдовзі “Трістан” виставить на продаж підприємства з виготовлення солодощів, компанії з виготовлення товарів для відпочинку та парфумів.

“Трістан” зрозуміла, що її досвіду та вміння реалізувати мило та шампуні недостатньо, щоб продавати хот-доги, лак для нігтів та хокейні клюшки. Придбавши ці фірми, компанія поставила себе в такі умови, за яких керівництво змушене приділяти увагу не лише просуванню та підтримці певного продукту, а й різним другорядним справам, про які воно майже не має уявлення. Крім і того, цей сектор фірми приносив лише збитки. Переглянувши довгострокові фінансові орієнтири компанії, президент “Трістан” вирішив відмовитися від цих операцій та сконцентрувати ресурси там, де це принесе найбільшу користь.