5. Регулювання фінансового ринку

СУТНІСТЬ ЦІЛІ ТА НАПРЯМИ РЕГУЛЮВАННЯ ФР

Регулювання ФР – ціле­спрямований вплив на систему взаємовідносин учасників ФР, що здійснюється уповноваженими інсти­тутами-регуляторами.

Цілі регулювання:

• забезпечення гармонізації інтересів всіх видів учасників ФР;

• захист учасників ринку від протиправних дій і підтримання довіри до ФР;

• забезпечення рівних можливостей для всіх учасників ринку;

• забезпечення прозорості і відкритості ринку;

• запобігання саморуйнування ФР в періоди розгортання кризових явищ;

• протистояння формуванню монопольних утворень і зловживанням монопольним стано­вищем, необхідність створення умов розвитку добросовісної конкуренції;

• стимулювання учасників ринку до вибору найбільш ефективних напрямів і форм діяльності на ринку, а також прогресивних видів фінансових інструментів;

• забезпечення досягнення певних соціально-економічних цілей тощо.

Основні напрями регулювання:

• регулювання складу фінансових інструментів, обсягу прав та зобов’язань за ними;

• регулювання складу учасників ФР та окремих видів їх діяльності;

• регулювання процесу купівлі-продажу фінансових інструментів;

• регулювання інформаційних потоків на ринку.

РІВНІ ТА ФОРМИ РЕГУЛЮВАННЯ ФР

Рівні регулювання ФР:

1) міжнародне регулювання – здійснюється міжнародними органі­заціями або шляхом укладення міжнародних угод щодо інтеграції окремих національних ФР, впорядкування інтернаціоналізованих сегментів ринку та здійснення операцій з фінансовими інструментами суб’єктами міжнародного права;

2) державне регулювання – здійснюється уповноваженими державними органами і охоплює всі напрями регулювання в межах національного ФР;

3) внутрішнє регулювання – здійснюється недержавними інститутами-регуляторами (саморегулівними органі­заціями, СРО), які створюються професійними учасниками ФР і наділяються відповідними повноваженнями.

Основним рівнем в Україні є державне регулювання.

Центральними органами державного регулювання (інститутами-регуляторами) ФР в Україні є:

1. На РЦП – Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку України (НКЦПФР). Статус, повноваження та завдання НКЦПФР визначає закон [17]. Інформація, яка необхідна для взаємодії з цим органом, розміщена на сайті [18].

2. Щодо діяльності банків на фінансовому ринку – Національний банк України.

3. На інших сегментах ринку фінансових послуг – Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг України (Нацкомфінпослуг). Повноваження та організаційні засади її діяльності визначає закон [11, розд.V] та указ Президента України [19]. Інформація, яка необхідна для взаємодії з цим органом, розміщена на сайті [20].

Як окремий рівень регулювання умовно може розглядатись громадське регулювання – регулювання через громадську думку, реакції широких кіл населення.

Форми регулювання ФР:

• правове (пряме) регулювання – система процесів встановлення норм поведінки для учасників ФР, забезпечення їх застосування, розв’язання суперечок, що виникають в зв’язку з їх застосуванням, а також притягнення до відповідальності учасників, які їх порушують;

• економічне (непряме) регулювання – вплив на функціонування ФР через систему економічних важелів, застосування яких сприяє формуванню окремих умов зовнішнього середовища ринку і позначається на цінах, обсягах попиту та пропозиції фінансових інструментів, а також на ступені конкурентної боротьби між учасниками ринку.

САМОРЕГУЛІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ УЧАСНИКІВ ФР

Саморегулівна організація (СРО) – недержавний інститут-регулятор, що створюється як добровільне неприбуткове об’єднання професійних учасників ФР, яке має на меті захист інтересів своїх членів, інвесторів та інших учасників ринку.

Основні завдання СРО:

• розробляти та впроваджувати правила, стандарти та вимоги до здійснення операцій на ФР, що є обов’язковими для її членів;

• контролювати діяльність своїх членів та інших учасників ринку в межах своєї компетенції;

• забезпечувати представництво своїх учасників і захищати їх професійні інтереси;

• організовувати професійну підготовку і підвищення кваліфікації фахівців учасників, проводити їх сертифікацію;

• надавати дозволи особам, які здійснюють професійну діяльність на ФР;

• збирати, узагальнювати та аналізувати статистичну інформацію про професійну діяльність;

• інформувати учасників про законодавство з питань функціонування ФР, надавати їм окремі консалтингові послуги;

• розв’язувати суперечки, що виникають між учасниками, тощо.

Діяльність СРО суттєво доповнює діяльність державних інститутів-регуляторів ФР. Найбільш відомими СРО в Україні (на момент укладення цього конспекту) є Асоціація «Фондове Партнерство» [21], яка спочатку свого заснування об’єднувала здебільшого учасників біржі «Перша фондова торгова система» (ПФТС) [22], та Асоціація «Українські фондові торговці» (АУФТ) [23].