27. Виховання та школа в Стародавній Греції.

Найвищого розвитку культура епохи рабовласництва досягла в держа­вах Древньої Греції й Стародавнього Риму, які виникли на торгових шляхах між країнами Середземномор'я і Сходу. Економічний і культурний розвиток рабовласницьких міст-держав дав­ньої Греції розпочинається у VI—IV ст. до н.е. В цей час високого розвитку до­сягла філософія, в надрах якої закладались основи різних спеціальних галузей знань; існувала багата літерату­ра; склалось декілька систем виховання підрос­таючого покоління. У Стародавній Греції, яка складалась з невеликих рабовласницьких держав-міст, найбільш оригінальними системами вихован­ня були Спартан­ська та Афінська.

28. Теорія природного виховання, принципи природо-відповідповідності виховання ж.Ж. Руссо.

Жан-Жак Руссо (1712—1778) — французький просвітитель, представник передреволюційної дрібної буржуазії. Народився у Же­неві, в сім'ї майстра-го­динникаря. Матір втратив ще при своїй появі на світ, рано втратив і батька. Дуже рано малому Жан-Жаку довелось самому заробляти на хліб, відчувати го­лод, побої, зміни­ти багато професій. В основу виховання («Еміль, або Про виховання»), за Ж.-Ж. Рус­со, пови­нен лягати принцип слідування за вказівками природи, відповідно з яким: а) кожному віковому періоду повинні відпові­дати особливі форми виховання і навчання; б) виховання має бути трудовим і сприяти розвитку самодіяльності та ініціативи учнів; в) інтелектуальному вихованню повинні передувати вярави для розвитку фізичних сил і органів чуття вихованців.

В системі виховання, за Ж.-Ж. Руссо, велика увага приділялась особисто­сті дитини. Це був протест проти станового виховання, характерного для фео­далізму. Він прагнув показати, що правиль­не виховання є засобом розв'язання корінних соціальних проблем. Лише шляхом виховання можна перебудувати світ. Влада й багат­ство створили нерівність, людина втратила свободу і стала зіпсо­ваною, а зіпсоване суспільство сприяє створенню зіпсованих лю­дей. Тому дитину (Еміля) слід виховувати поза феодальним суспі­льством відпові­дно з природою (природовідповідно). Навчати природовідповідно — значить дотримуватись законів розвитку ор­ганізму дитини та її здібностей.

Ж.-Ж. Руссо вважав, що простих людей, трудівників та їх ді­тей вихову­вати не потрібно: вони вже виховані самим життям. Потрібно виховувати і пе­ревиховувати феодалів, аристократів та їх дітей, щоб кожен з них став люди­ною, а не дармоїдом. Тому головним героєм свого роману Руссо взяв Еміля — сина багатих батьків з метою виховати його справжньою людиною.

29. Виховання у первіснообщинному ладі.

Ранній матріархат: виховання пов*язане в виконанням певних обов*язків, що особливо важливо, вини­кає певна си­стема звичаїв і традицій, а також ранні родоплемінні культи: магія, анімізм, фе­тишизм, тотемізм. Природно, що діти пізнавали сутність цих культів у процесі безпосередньої участі у їх виконанні, поряд з дорослими.

Пізній матріархат: підготовка окремо «будинків молоді» хлопчиків і дівчаток до життя

Патріархальна родова община: диференціація виховання відповідно до статі дитини. Виховання виліляється як спеціальна соціальна діяльність, відповідно до вимог «виробництва»- здобування засобів для виживання, з'являються такі види діяльності, як мисливство, землеробство, скотарство та ремесло. Останнє дозволяло вдос­коналювати знаряддя праці.