- •Предмет і завдання історії педагогіки.
- •Джерела історії педагогіки, як науки.
- •Виховання у східних слов’ян.
- •Київська школа «книжного вчення» (х – хі ст.).
- •Культурно-освітня діяльність п. Русина.
- •Монастирські школи.
- •Школи грамоти.
- •Просвітницькі ідеї о.В. Духновича.
- •Просвітницька діяльність і. Федорова, його перший буквар 1574 р.
- •12.Світогляд і. Франка, його просвітницька та освітньо-педагогічна діяльність.
- •13.Педагогічні ідеї Лесі Українки.
- •14. Діяльність Просвітницьких товариств в Україні в кінці хіх – на початку хх століття.
- •15.Просвітницька діяльність м. Костомарова.
- •16. Педагогічні ідеї п. Куліша.
- •19. Педагогічні твори та підручники к.Д. Ушинського, їх значення.
- •20. К.Д. Ушинський про моральне виховання.
- •21. Життя та педагогічна діяльність с.Ф. Русової.
- •22. Просвітницька діяльність та педагогічні погляди м.П. Драгоманова.
- •23. Просвітницька діяльність та педагогічні погляди б.Д. Грінченка.
- •24. Особливості Спартанської системи виховання.
- •25. Особливості Афінської системи виховання.
- •26. Школа і педагогічна думка в епоху Відродження Вітторіно де Фельтре, Еразм Роттердамський, Франсуа Рабле).
- •27. Виховання та школа в Стародавній Греції.
- •28. Теорія природного виховання, принципи природо-відповідповідності виховання ж.Ж. Руссо.
- •29. Виховання у первіснообщинному ладі.
- •30. Теорія «громадянського виховання» й «трудової» школи. Погляди г. Кершенштейнера на мету і завдання виховання.
- •31. Вікова періодизація та зміст виховання ж.Ж. Руссо.
- •32. Педагогічні ідеї Платона.
- •34. Вимоги до вчителя в педагогічній спадщині ф.-а.В. Дістерверга.
27. Виховання та школа в Стародавній Греції.
Найвищого розвитку культура епохи рабовласництва досягла в державах Древньої Греції й Стародавнього Риму, які виникли на торгових шляхах між країнами Середземномор'я і Сходу. Економічний і культурний розвиток рабовласницьких міст-держав давньої Греції розпочинається у VI—IV ст. до н.е. В цей час високого розвитку досягла філософія, в надрах якої закладались основи різних спеціальних галузей знань; існувала багата література; склалось декілька систем виховання підростаючого покоління. У Стародавній Греції, яка складалась з невеликих рабовласницьких держав-міст, найбільш оригінальними системами виховання були Спартанська та Афінська.
28. Теорія природного виховання, принципи природо-відповідповідності виховання ж.Ж. Руссо.
Жан-Жак Руссо (1712—1778) — французький просвітитель, представник передреволюційної дрібної буржуазії. Народився у Женеві, в сім'ї майстра-годинникаря. Матір втратив ще при своїй появі на світ, рано втратив і батька. Дуже рано малому Жан-Жаку довелось самому заробляти на хліб, відчувати голод, побої, змінити багато професій. В основу виховання («Еміль, або Про виховання»), за Ж.-Ж. Руссо, повинен лягати принцип слідування за вказівками природи, відповідно з яким: а) кожному віковому періоду повинні відповідати особливі форми виховання і навчання; б) виховання має бути трудовим і сприяти розвитку самодіяльності та ініціативи учнів; в) інтелектуальному вихованню повинні передувати вярави для розвитку фізичних сил і органів чуття вихованців.
В системі виховання, за Ж.-Ж. Руссо, велика увага приділялась особистості дитини. Це був протест проти станового виховання, характерного для феодалізму. Він прагнув показати, що правильне виховання є засобом розв'язання корінних соціальних проблем. Лише шляхом виховання можна перебудувати світ. Влада й багатство створили нерівність, людина втратила свободу і стала зіпсованою, а зіпсоване суспільство сприяє створенню зіпсованих людей. Тому дитину (Еміля) слід виховувати поза феодальним суспільством відповідно з природою (природовідповідно). Навчати природовідповідно — значить дотримуватись законів розвитку організму дитини та її здібностей.
Ж.-Ж. Руссо вважав, що простих людей, трудівників та їх дітей виховувати не потрібно: вони вже виховані самим життям. Потрібно виховувати і перевиховувати феодалів, аристократів та їх дітей, щоб кожен з них став людиною, а не дармоїдом. Тому головним героєм свого роману Руссо взяв Еміля — сина багатих батьків з метою виховати його справжньою людиною.
29. Виховання у первіснообщинному ладі.
Ранній матріархат: виховання пов*язане в виконанням певних обов*язків, що особливо важливо, виникає певна система звичаїв і традицій, а також ранні родоплемінні культи: магія, анімізм, фетишизм, тотемізм. Природно, що діти пізнавали сутність цих культів у процесі безпосередньої участі у їх виконанні, поряд з дорослими.
Пізній матріархат: підготовка окремо «будинків молоді» хлопчиків і дівчаток до життя
Патріархальна родова община: диференціація виховання відповідно до статі дитини. Виховання виліляється як спеціальна соціальна діяльність, відповідно до вимог «виробництва»- здобування засобів для виживання, з'являються такі види діяльності, як мисливство, землеробство, скотарство та ремесло. Останнє дозволяло вдосконалювати знаряддя праці.
