113. Фактори оптимізації структури продуктового ряду банку.

Зміст продуктового ряду, у першу чергу, залежить від конкретної продуктової політики кожного окремого банку.

Аналіз продуктового ряду банку здійснюється в розрізі старих і нових продуктів. Оцінка старих продуктів здійснюється за такими параметрами:

- рівень збуту;

- відносна частка ринку;

- обсяг витрат;

- прибутковість (рівень рентабельності);

Оцінка нових продуктів передбачає використання наступних параметрів:

- сумісність з існуючими продуктами;

- очікувана рентабельність;

- перспективність;

- унікальність;

- прийнятність рівня ризику;

- можливість автоматизації нових послуг.

Фактори оптимізації:

1) Правильне співвідношення активних і пасивних банківських послуг

2) постійно проводиться аналіз асортиментного ряду банку

3) для всіх типів клієнтів передбачені різні варіації активних, пасивних і посередницьких послуг

4) Найбільш вагомим ключовим фактором успіху оптимізації продуктового ряду банку є "інноваційність".

109. Стратегія «концентрації»: переваги та ризики для банку.

В основу стратегії фокусування покладено ідею про те, що будь-який ринок складається з відносно відокремлених часток або сегментів. Кожний сегмент ринку висуває специфічні вимоги до продукту. Якщо фірма здатна забезпечити ці вимоги та зробить це краще від конкурентів, вона здатна збільшити свою частку на ринку.

Опрацювання стратегії фокусування здійснюється у такій послідовності:

1. Вибір одного або кількох сегментів ринку:

Варіанти ознак сегментації:

• певна група споживачів (Ролс-Ройс);

• специфічний географічний ринок (Африка);

• обмежена частина асортименту продукції (Опель).

2. Ідентифікація специфічних потреб споживачів у цьому сегменті ринку.

3. Пошук кращих за конкурентів способів задоволення специфічних потреб споживачів.

Зробити це можна:

• шляхом контролю за витратами,

• шляхом диференціації.

Отже, в стратегії фокусування існує два варіанти: фокус витрат та фокус диференціації, обмежених сегментами ринку

стратегія концентрації (фокусування) –☼полягає в досягненні визначених переваг на сегменті ринку.

Переваги:

• знижується чутливість споживача до ціни;

• високі вхідні бар'єри на ринку завдяки лояльності споживача;

• високий прибуток спрощує відносини з постачальниками:

• висока лояльність захищає від продуктів-замінників.

Ризики (додаткові до перелічених):

● надто великий розрив у ціні порівняно з лідером по затратах;

● специфічна характеристика продукту може втратити значення як результат зміни цінностей споживача;

● імітація, наслідування зменшує переваги.

●збільшення розбіжностей між потребами окремого сегмента та всього ринку;

●конкуренти можуть виявити підсегменти у сегменті;

●різниця в цінах вища, ніж сегментарні переваги.

112. Тенденції розвитку систем доставки банківських продуктів в Україні.

Система збуту в сучасному комерційному банку має такі ознаки:

1) високий рівень технічного оснащення;

2) необхідність значних інвестицій у розвиток різних каналів;

3) різноманіття форм доставки продукту на вибір клієнта;

4) готовність системи до внутрішньої структурної перебудови;

5) взаємне доповнення одних каналів іншими;

6) координація управління каналами збуту.

До системи каналів висуваються високі вимоги: окупність інвест, надійність та безпека для клієнта і самого банку, максим завантаження потужностей, комфортність у користуванні, єдина корпорат культура, єдиний стандарт високого сервісу. Такі канали мають підтримувати один одного у просуванні продуктів та інформації до клієнта.

Багато комерційних банків у 90-ті роки ХХ ст. розвивали канали доставки безсистемно, спонтанно переходячи від одного каналу до ін. Це призводило до розпорошування ресурсів. Крім того, виявилося, що новий канал може швидко відволікати клієнтуру та кошти клієнтів від ін каналів. Особливу загрозу для традиційних каналів являє Інтернет: швидкість, простота, зручність, дешевизна — усі ці переваги були недосяжними для банків «зі скла та бетону».

Історично система збуту в комерційних банках розвивалася виключно від філіалів. У 70-х роках ХХ століття з’явилися перші контакт-центри, що дозволили спілкуватися клієнту по телефону з оператором-консультантом. З 80-х років почали розповсюджуватися системи «клієнт-банк» та набули широкого застосування платіжні картки й банкомати. 90-ті роки ознаменувалися бурхливим розвитком Інтернет-банкінгу, а в нове тисячоліття банки увійшли вже з активним застосуванням мобільної телефонії, супутникового зв’язку.