Дані про виробництво соків

Показники	«Яблуко»	«Ананас»
1. Ціна за один літр соку, грн.	5,0	5,50
2. Змінні витрати на один літр соку, грн.	4,3	4,5
3. Маржинальний дохід на один літр соку (р.1 – р.2), грн.	0,7	1,0
4. Коефіцієнт маржинального доходу (р.3 : р.1)	0,14	0,18
5. Витрати часу на виготовлення одного літра соку, маш.-год.	1	2
6. Попит на соки, літрів	60000	45000
7. Потужність обладнання заводу, маш.-год.	90000

Необхідно визначити, якого соку і в якій кількості треба виготовляти, щоб підприємство отримало максимальний прибуток.

З огляду на те, що коефіцієнт маржинального доходу при виробництві і реалізації соку «Яблуко» становить 0,14 грн., а при виробництві соку «Ананас» – 0,18 грн., то на перший погляд видається, що краще виробляти сік «Ананас», оскільки від його реалізації можна отримати маржинальний дохід більший, ніж від реалізації соку «Яблуко». Використавши всю свою потужність підприємство може виготовляти 90000 : 2 = 45000 літрів соку «Ананас», що не перевищує попиту на нього. При цьому загальний маржинальний дохід заводу буде становити 45000 × 1 = 45000 грн. Тепер розрахуємо маржинальний дохід на одиницю обмежувального фактора, яким у нашому випадку є потужність обладнання заводу:

для соку «Яблуко» 0,7 : 1 = 0,7 грн./маш.-год.;

для соку «Ананас» 1 : 2 = 0,5 грн./маш.-год.

Оскільки показник маржинального доходу на одну маш.-год. роботи обладнання для соку «Яблуко» – 0,7 грн., а для соку «Ананас» лише 0,5 грн., треба насамперед виробляти сік «Яблуко». На основі цього складемо оптимальну виробничу програму заводу:

обсяг виробництва соку «Яблуко» – 60000 літрів (не більше величини попиту на цей сорт соку);

обсяг виробництва соку «Ананас»

літрів.

Загальний маржинальний дохід заводу при цьому становитиме:

60000 × 0,7 + 15000 × 1 = 42000 + 15000 = 57000 грн.

Отже, оптимізація виробничої програми дає можливість підприємству отримати на 12000 тис. грн. (57000 – 45000) маржинального доходу більше, ніж за неоптимальної програми.

Приймаючи управлінські рішення за наявності обмежень необхідно врахувати такий чинник, як задоволення потреб споживачів. Адже, не забезпечивши їх мінімальну потребу у виробах, підприємство може втратити частину своїх клієнтів, що зумовить зменшення обсягів реалізації та зменшення прибутку.

За наявності декількох обмежень, прийняття рішення про оптимальне використання ресурсів здійснюють із застосуванням методів лінійного програмування.

Приклад. Фірма «Чобіток» виготовляє дитяче взуття. На основі фактичних статистичних даних за попередні звітні періоди менеджери фірми встановили залежність між ціною однієї пари взуття, обсягом реалізації і загальними виробничими витратами підприємства на його виготовлення (див. табл. 9.8). Необхідно визначити оптимальну ціну реалізації однієї пари взуття (розрахункові дані наведено виконано в правій частині табл.9.8.).

Таблиця 9.8.