Тестування програмного забезпечення
Тестування програмного забезпечення — техніка контролю якості, що перевіряє відповідність між реальною та очікуваною поведінкою програми завдяки кінцевому набору тестів, що обираються певним чином. Програми тестуються двома методами: тестування достовірності та тестування на дефекти. Тестування на дефекти ділиться на категорії:
Категорія, яка називається „тестування по принципу прозорої скриньки“ - означає, що тестувальник ПЗ знайомий із внутрішньою структурою та використовує ці знання для проектування тесту.
На противагу цьому існує метод, „тестування по принципу чорної скриньки“, який описує методи, які не залежать від знань про внутрішню структуру ПЗ.
10) Документація програмного забезпечення
Документація на ПЗ має три цілі, які ведуть до створення трьох категорій документації:
документація користувача
системна документація
технічна документація
Метою документації користувача є пояснення властивостей ПЗ та опис їхнього використання.
Вона проектується для ознайомлення користувача ПЗ (звідки й походить назва), а тому описується у термінах програми.
Метою системної документації є опис внутрішньої складової програмної системи, таким чином, що система може обслуговуватися протягом свого циклу життя
Основним компонентом системної документації є вихідні коди всіх програм пакету.
11) Право власності та відповідальність за створюване програмне забезпечення
Закони на авторські права були спрямовані на захист форми, а не функцій, однак цінність програмного забезпечення складає функціональність, а не форма. Тому, пряме застосування закону про авторські права не веде до захисту інвестицій розробника. Програмне забезпечення є в дечому унікальним, оскільки є продуктом, до якого застосовуються як закон про авторські права так і патентне законодавство.
Тема 9. Структури даних
Масиви даних
В програмуванні масив ( array) — одна з найпростіших структур даних,сукупність елементів одного типу даних, впорядкованих за індексами, які зазвичай репрезентовані натуральними числами, що визначають положення елемента в масиві. Масив може бути одновимірним (вектором), та багатовимірним (наприклад, двовимірною таблицею). Доступ до елементів масиву здійснюється за допомогою індексу. В загальному випадку, якщо перший елемент знаходиться за адресою x,тоді напр. четвертий — за індексом x+4. Загальний алгоритм переходу до елементу, який знаходиться у i-му рядку j-стовпця виглядає наступним чином:x + (c * (i-1)) + (j-1),де x – адреса комірки, яка містить елемент з першого рядка першого стовпця. Такий вираз називається поліномом адреси.
Списки даних – вказівники.
Список – це динамічна структура даних . Вказівник — комірка пам’яті, яка містить адресу розташування іншої комірки пам’яті. На основі вказівників можна формувати складні масиви даних, напр. записи у бібліотечному каталозі.У тому випадку, коли книжки в бібліотеці відсортовано за назвою у алфавітному порядку, виникає проблема пошуку книг одного автора. Для її розв’язку можна зарезервувати в блоці комірок пам’яті додаткове місце для вказівникаНехай кожен вказівник буде містити адресу блоку, де записано іншу книжку даного автора.Таким чином всі книжки буде об’єднано у своєрідне кільце .
