- •1.Підприємницька діяльність.
- •2. Підприємницькі договори та їх структура
- •3.Поняття та ознаки добровільних об’єднань підприємств
- •4.Сутнісна характеристика зовнішнього середовища підприємства
- •5. Особливості управління підприємствами як системи
- •6. Виробнича структура підприємства. Внутрішнє середовище підприємства
- •7. Продукція як результат діяльності виробничих систем
- •8.Ресурсне обгрунтування виробничої програми підприємства
- •9. Поняття цінової політики
- •10. Методи ціноутворення
- •11. Прогнозування як наукове обґрунтування можливого стану суб’єктів
- •12. Планування як домінуюча функція управління
- •13. Показники виробничої програми, номенклатура, асортимент
- •14. Поняття класифікація та структура персоналу
- •15.Розрахунки чисельності різних категорій працівників
- •16.Продуктивність праці як економічна категорія
- •17. Поняття оплати праці
- •18. Форми і системи оплати праці
- •19.Поняття і види нематеріальних ресурсів
- •20. Нематеріальні активи
- •21. Вартісне оцінювання нематеріальних активів
7. Продукція як результат діяльності виробничих систем
Головна мета підприємства — задовольнити запити і потреби ринку в певних видах продукції та послуг. Економічним результатом діяльності підприємства є одержання максимального прибутку в довгостроковій перспективі.
Для досягнення головної мети і прибутковості своєї діяльності підприємство повинне забезпечувати:
конкурентоспроможність продукції, що випускається, та послуг, які надаються;
високий рівень організації, розвиток та підвищення ефективності виробничої системи;
прискорення оновлення номенклатури та асортименту продукції (послуг), що випускається;
упровадження прогресивних технологій та устаткування;
створення сприятливих умов для високопродуктивної праці персоналу.
Основне завдання будь-якого промислового підприємства полягає у випуску певної за спеціалізацією продукції. Розмаїтість видів продукції потребує її класифікації за ознакою застосування.
Продукція — це результат діяльності або процесу. Нею можуть бути послуги, обладнання, матеріали, що переробляються, програмне забезпечення та ін. Розрізняють продукцію матеріальну (деталі, вироби) і нематеріальну (інформація). Кінцевою вважається продукція, що виробляється підприємством і передається іншим господарським суб’єктам. При цьому вона може мати вигляд як споживчих, так і інвестиційних (виробничих) благ. Споживча продукція (наприклад, меблі, телерадіоапаратура, продукти харчування тощо) використовується безпосередньо. Інвестиційна продукція (наприклад, машини, інструменти, технологічні лінії) призначена для того, щоб з її допомогою робити інші продукти. Таким чином, застосування певного кінцевого продукту є критерієм його віднесення до споживчих чи інвестиційних благ. Для підприємства комп’ютери, лампи для освітлення, наприклад, є інвестиційними продуктами, а для домашнього господарства — споживчими.
8.Ресурсне обгрунтування виробничої програми підприємства
Виробнича програма визначає обсягвиготовлення продукції за номенклатурою,
асортиментом і якістю в натуральному і вар-тісному відтворенні. Важливими в системі
показників виробничої програми є натуральніпоказники, які характеризують уречевлену
сторону виробництва і дають можливість ви-значити безпосередні зв'язки між товарови-
робниками і споживачами. Обсяг виробіткукожного виду продукції в натуральному ви-
раженні є валовим випуском.Для розрахунку виробничої програми у вартісному відтворенні необхідно обчис-лити показник валової продукції (ВП), який представляє собою вартість готових ви-робів і напівфабрикатів (виготовлених як з власної сировини, так і з матеріалів замов-ників) (Qі) з урахуванням встановлених на них виробничих цін (Ці). До валової продук-ції включають вартість робіт промислового характеру (РПХ), але вираховують вартістьпродукції власного виробництва (ВПВЛ), яка йде на промислово-виробничі потреби
всередині конкретного підприємства. Вона розраховується за формулою (13.1):
ВП =Qi* Ці +РПХ- ВПвл . (13.1)
Іншим рівнем оцінки виробничої програми є показник товарної продукції.
Товарною вважають продукцію, яка призначена для відпуску споживачам.
До неї відноситься:
- готова продукція, включаючи вироби широкого вжитку (виготовлені як з пов-
ноцінної сировини, так і з відходів), призначена для постачання споживачам, а також
для різних невиробничих потреб підприємства (ГПШВ);
- продукція підсобних і допоміжних цехів, в тому числі електроенергія, пара і
вода, вироблені на конкретному підприємстві і призначені для відпуску споживачам,
а також для різних невиробничих потреб підприємства (ППЦ);
- продукція промислового характеру, виготовлена на замовлення споживача
(ПЗ);
- напівфабрикати, заплановані до відпуску споживачам (НФР);
- продукція учбових майстерень, що реалізується підприємством на сторону
(ПУМ);
- тара власного виробництва, якщо у відпускній ціні не врахована її вартість
(ТВЛ).
Товарна продукція обчислюється за формулою (13.2):
ТП = ГПшв + Ппц + Пз +Нфр + Пум +Твл . (13.2)
До показника реалізованої продукції (РП) включається вартість всіх відванта-
жених матеріалів, які були оплачені споживачами.
Обсяг валової продукції підприємства можна розраховувати на основі даних про
валовий оборот (ВО) і внутрішньозаводський виробничий оборот (ВНО) як різницю
між ними, тобто за формулою (13.3):
ВП = ВО -ВНО. (13.3)
Валовий оборот (ВО) представляє собою сукупну вартість валового випуску
всіх видів продукції незалежно від того, використовуються вони в переробці на тому
ж підприємстві чи призначені для відпуску споживачам, а також вартість робіт проми-
слового характеру і послуг, наданих споживачам і власним цехам. Однак на практиці
до складу валового обороту включають тільки ту частину продукції допоміжних цехів і
робіт промислового характеру, яка призначена для відпуску на сторону. В цьому разі
продукція і послуги допоміжних цехів, призначені для внутрішньозаводського спожи-
вання, не повинні включатися до складу внутрішньозаводського обороту.
Під внутрішньозаводським виробничим оборотом (ВНО) розуміють вар-
тість продукції і послуг цехів підприємства, споживаних для власних потреб підпри-
ємства. До його складу включають:
вартість переробки на підприємстві напівфабрикатів власного виробництва;
- вартість електроенергії, пари, води, стислого повітря і холоду власного вироб-
ництва для технологічних цілей, вентиляції, освітлення і опалення цехів, заводських
складів, будівель заводоуправління тощо;
- вартість використовуваних для виробничих потреб інструментів, пристосу-
вань, моделей, запасних частин, допоміжних матеріалів власного виготовлення;
- вартість матеріалів власного виробництва, витрачених під час поточних ре-
монтів і під час обслуговування обладнання (змащення, чищення тощо);
- вартість тари власного виготовлення, призначеної для упакування продукції
підприємства, якщо її вартість включена до оптових цін на цю продукцію.
Взаємозв'язок між валовою продукцією (ВП) і товарною продукцією (ТП) відо-
бражається формулою (13.4):
ВП = ТП + (НФкр - НФпр ) , (13.4)
де НФкр, НФпр – залишок напівфабрикатів відповідно на кінець і на початок звіт-
ного періоду.
Обсяг реалізованої продукції (РП) відрізняється від обсягу товарної продукції на
різницю залишків готової продукції на складі на кінець (ЗГПКР) і на початок звітного
періоду (ЗГППР) у вартісному відтворенні. Його можна обчислити за формулою (13.5):
449
РП = ТП - (ЗГПКР - ЗГППР ) .
