2.Поняття світового ринку та його еволюц. Співвідношення понять “світовий ринок”, “світове господарство”, “міжнародна економіка”.

Світовий ринок охоплює весь торгівельний оборот країн-членів світового співтовариства. Це сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітніми господарськими зв’язками на основі міжнар. поділу праці та інших ФВ на основі кооперування та інтеграції вир-тва та збуту товарів і послуг. Внутрішній ринок – сукупність угод купівлі-продажу, вході яких вітч-изняні виробники реалізують товари і послуги у межах країни. Національний ринок – включає внутрішній та частину товарообороту, яка орієнтована на закордон. Міжнародний ринок сукупність сегментів національних ринків, орієнтованих на закордон. Головна ознака світового ринку – переміщення товарів та послуг між країнами.

Основні риси світового ринку:

1.вихід товаровиробників за національний кордон в пошуках збуту продукції

2.міждержавне переміщення товарів знаходиться під впливом не лише внутрішнього, а й зовнішнього попиту і пропозиції

3.оптимізація використання ФВ

4.жорстка конкуренція (світ. ринок вибраковує продукцію, яка не відповідає стандартам якості при конкурентних цінах)

Внутрішній ринок (сама рання стадія становлення товарного господарства – Помпея, Древня Греція, Єгипет, Вавилон, Ефіопія). З появою грошей між продавцем і покупцем стає купець, який надає торгові послуги, і міняла, який позичає гроші. =>Практично відразу після виникнення ринки почали спеціалізуватися -> З’являються національні ринки (частина ринку вже орієнтувалася на іноз. покупців. => З 16 до середини 18 ст. мануфактура заснована на розподілі праці, створювала умови для більш масштабного виробництва товарів. Ринки розширювались до міжнар. масштабів. => У першій половині 19 ст. виникла крупна фабрично-заводська індустрія, продукція якої вже не могла продаватися на внутрішньому ринку, їй був потрібен світовий ринок. Його кінцеве формування завершилось до кінця 19 – 20 ст., коли товарне вир досягло високого рівня розв.

Світове господарство – сукупність нац ек-мік країн світу, пов’язаних між собою мобільним фактором в-ва.

Основою світ г-ва, так само як і світ ринку є між-й розподіл праці і ін ФВ. Різниця між світ. ринком і світ. госп. заключається в тому, що світ госп виявляється не тільки через між-й рух тов, скільки через між-й рух ФВ. Світове господарство включає всі основні параметри світ ринку і доповнює його новими рисами, пов’язаними з міжнародною мобільністю факторів в-ва.

Міжнародна економіка являє собою частину теорії ринкової ек-ки, що вивчає закономірності взаємодії госп. суб’єктів різної дер-ї належності в області міжнар. обміну товарами, рух ФВ і фінансування та формування між-ї ек-ї політики. Основні форми між ек-х відносин в рамках між-ї ек-ки – між-на торгівля (тов та послугами), міжнародний рух ФВ, між-на торгівля фінансовими інструментами (валютою, цінними паперами) і між-ні рахунки.

3.Поняття міжнародної торгівлі та особливості її розвитку в сучасних умовах.

У вузькому розумінні торгівля – обмін товара-ми та послугами між двома партнерами, в ролі яких можуть виступати держава, фірми та ок-ремі суб’єкти. Особливість міжнародної торгі-влі – партнерами при укладанні угод є рези-денти різних країн.

Міжнародна торгівля - сфера міжнародних торгово-грошових відносин, що являє собою сукупність зовнішнього торгівельного світу. Міжнародна торгівля утворює два зустрічних потоки товарів та послуг – експорт та імпорт.

Режими міжнародної торгівлі:

1. Вільна торгівля передбачає, що не існує обмежень для товарних потоків при перетин-анні ними митних кордонів

2. Протекціонізм – захист внутрішнього ри-нку за допомогою різних торгівельних обмеж

3. Автаркія встановлення надто високих то-ргівельних обмежень, таких, що партнери від-мовляються від торгівлі (закрита економіка без будь-яких зовнішніх зв’язків)

Особливості сучасної міжнародної торгівлі:

1. Високі темпи зростання торгівлі після ІІ Світ війни, які перевищили темпи ↑міжнар вир

2. МТ є рушійною силою ек зростання в сучасних умовах

3. Основні торгівельні потоки -> у розвинених країнах з розвиненими країнами.

4. Швидка оновлюваність асортименту внаслідок швидкого морального старіння продукції.

5. Інтелектуалізація МТ.

6. Швидкі темпи зростання торгівлі послугами.

7. Зрост. частки вир-тва на експорт і частка імпорту в споживанні.

8. Монополізація МТ.

9. Зрост. частка зустріч. торгівлі.

10. Нецінові методи конкур. боротьби.

4.Товарна і географічна структура міжнародної торгівлі та зрушення, що в ній відбуваються в сучасних умовах.

Товарна структура МТ:

1. Торгівля готовими виробами:

• машини та обладн.

• побут. промисл. вироби

• інші готові вироби

2. Торгівля сировиною і напівфабрикатами:

• паливо

• промисл. сировина

• с/г та лісові товари

3. Торг.послугами:

• подорожі

• транспорт.

• інші комерц. послуги.

Сучасні особливості тов. структури МТ

1. Збільш.частки готових вироб. і зменш. частки сировини, крім палива (причини розшир вироб синтет матеріалів, більше викор. ресурсів вітчизн сировини, поглиблення ступеня переробки, ресурсозберіг. технології)

2. Обмін напівфабрикатами,деталями (міжнар. корпорації і поглибл міжнар. спеціалізації країн)

3. Зменш. попит на продовольство (країни колишні імпортери продовольства налагодж його вироб на власній тер-рії)

Геогр. структура МТ представлена групами розвинених країн (Великої 7, ОЕСР), країн, що розвив. (нові індустр. країни, країни ОПЕК), країни з перех. ек. (СНД, соціал. орієнт., Сх. Європа).

Основні тенденції у геогр спрямованості МТ:

1. на розвинені країни припадає 70-75%, на країни, що розвив. 20-25%, на країни з перех ек. 4-6%.

2. країни, що розв. залиш. постачальниками сировини, простих готових виробів

3. поглиблений міжнар. поділ праці між самими розвиненими країнами, що веде до збільшення їх взаємної торгівлі

4. помітно зрост. роль азіат.-тихоокеан. регіону.

5.Товари, що торгуються і товари, що не торгуються.

Товари, що торгуються – це товари, які можуть пересуватися між країнами. Товари, що не торгуються – товари, які споживаються у тій же країні де і виробляються і не пересуваються між країнами(найбільш типовий приклад таких товарів – послуги).

Чи є товар таким, що торгується чи таким, що не торгується впливають транспортні витрати. Якщо витрати на одиницю товару достатньо високі, то він практично завжди є товаром, що торгується (золото). Ознаки, які відрізняють товари, що торгуються і товари, що не торгуються:

• ціни на товари, що торгуються визначаються співвідношенням попиту і пропозиції на св. ринку і знаходяться під впливом попиту і пропозиції на них всередині країни і за кордоном. Ціни на товари, що не торгуються визначаються співвідношенням попиту і пропозиції на нац. ринку. Коливання цін на такі товари в інших країнах не мають значення

• Підтримання балансу внутрішнього попиту і пропозиції на товари, що торгуються не так важливо, як для товарів, що не торгуються, так як недостатність внутрішнього попиту можна компенсувати попитом закордону, а недостатність внутрішньої пропозиції зростанням поставок іноземних товарів.

Класифікація ООН:

- товари, що торгуються: с/г, полювання, лісо-ве господарство, рибальство; добувна пром, обробна пром.

- товари, що не торгуються: комунальні послу-ги і будівництво; опт. і роздрібна торгівля, ресторани, готелі; транспортування, зв’язок; об-орона і соціальні послуги; освіта , охорона здоров’я, суспільні роботи; інші комунальні, соц і особисті послуги.

Товари, що торгуються поділяються на експортні та імпортні. Експортні складаються з товарів реального експорту і субститутів експорту – тих вітчизняних товарів, які в даний момент продаються лише на внутрішньому ринку, але можуть бути продані і за кордоном. Імпортні складаються з товарів реального імпорту і субститутів імпорту – тих національних товарів, якими можна замінити іноземні товари.