34. Номінальний та реальний валютний курс. Паритет купівельної спроможності (пкс).

Найчастіше, коли використовують поняття “валютний курс”, йдеться про номінальний валютний курс – співвідношення вартості однієї валюти до іншої. Реальний валютний курс – номінальний валютний курс, перерахований з врахуванням зміни рівня цін у своїй країні та тій, до валюти якої котирується національна валюта.

де е – номінальний обмінний курс іноземної валюти (1$ = 5,33 грн.), Р* – рівень цін за кордоном (в іноземній валюті), Р – рівень внутрішніх цін (в національній валюті).

Зростання цього показника – це реальне знецінення гривні по відношенню до долара. Можливі причини такої зміни реального валютного курсу:

• номінальне знецінення гривні (подорожчання долара);

• зростання ціни споживчого кошику в США;

• зменшення ціни споживчого кошику в Україні.

Реальне знецінення в даному випадку – це падіння купівельної спроможності гривні в США порівняно з її купівельною спроможністю в Україні. Зменшення даного показника (внаслідок подорожчання гривні, зменшення ціни споживчого кошику в США або зростання ціни споживчого кошику в Україні) – реальне подорожчання гривні відносно долара.

Реальний валютний курс оцінює конкурентоздатність країни на світовому ринку товарів та послуг. R ↑ (реальне знецінення національної валюти)  вітчизняні товари і послуги, вартість яких перерахована в іноземну валюту, дешевшають для іноземців  попит на вітчизняні товари ↑  їх конкурентоспроможність ↑. І навпаки, якщо R ↓ (реальне подорожчання національної валюти)  товари і послуги даної країни відносно дорожчають  країна втрачає конкурентоздатність.

Паритет купівельної спроможності ґрунтується на законі єдиної ціни – в умовах досконалої конкуренції в перерахунку на одну валюту один і той же товар в різних країнах повинен мати однакову ціну. Закон виражається формулою:

P_dⁱ = E_d/f x P_fⁱ, 1

де P_dⁱ – ціна і-го товару в межах країни (в національній валюті), P_fⁱ – ціна цього ж товару за кордоном (в іноземній валюті), E_d/f – курс іноземної валюти (кількість національної валюти за одиницю іноземної) в даній країні.

З рівняння 1 курс іноземної валюти:

Закон єдиної ціни може бути використаним і для міжнародних ринків, де обертається багато товарів. Закон паритету купівельної спроможності – у довгостроковому періоді ціни на товари, призначені для міжнародного обміну, перераховані в одну валюту, очищені від податків і митних тарифів, мають бути однаковими.

Паритет купівельної спроможності (ПКС) – рівність купівельної спроможності різних валют при незмінному рівні цін в кожній з країн.

Купівельна спроможність національної валюти країни залежить від рівня її внутрішніх цін. Якщо рівень внутрішніх цін , купівельна спроможність національної валюти буде ; це має привести до пропорційного зменшення курсу національної валюти (зростання курсу іноземної). Якщо рівень внутрішніх цін ↓, купівельна спроможність національної валюти   пропорційно подорожчає національна валюта.

35. Сутність теорій абсолютного та відносного пкс, їх переваги та недоліки.

Теорія абсолютного ПКС – обмінний курс між валютами двох країн дорівнює співвідношенню рівнів цін в цих країнах.

де е – курс іноземної валюти, Р – рівень внутрішніх цін, Р* – рівень цін за кордоном.

Таке визначення валютного курсу є більш досконалим порівняно із законом єдиної ціни, бо останній для визначення валютного курсу використовує ціну лише одного товару в різних країнах, а теорія абсолютного ПКС – співвідношення рівня цін на всі товари в цих країнах. Але і тут є певна проблема: як виміряти загальний рівень цін у вітчизні і за кордоном? Найбільш розповсюджений (але не бездоганний) спосіб – складання однакових кошиків гомогенних (однорідних) товарів, що споживаються населенням обох країн.

Здобуток теорії абсолютного ПКС: досягненню стабільності курсу національної валюти сприяє зменшення темпів внутрішньої інфляції, що в свою чергу зміцнює купівельну спроможність національної валюти.

Але в чистому вигляді ця теорія є непридатною через її недоліки:

• важко скласти кошики з абсолютно однакових товарів, що продаються в різних країнах;

• з плином часу склад кошиків також може змінюватися;

• існує велика кількість товарів, що не торгуються на світовому ринку, але ціна яких впливає на рівень внутрішніх цін;

• транспортні витрати та торговельні обмеження роблять конкуренцію на світовому ринку недосконалою і також заважають вирівнюванню цін;

• державні валютні обмеження можуть сильно викривляти валютний курс.

Більше практичне значення теорія ПКС має у своєму відносному виразі.

Теорія відносного ПКС – зміна обмінного курсу між валютами двох країн є пропорційною відносній зміні рівня цін у цих країнах. Іншими словами, номінальний валютний курс завжди змінюється настільки, щоб компенсувати різницю в динаміці рівня цін в різних країнах. Якщо темпи інфляції в даній країні перевищують темпи інфляції за кордоном, то, за інших рівних умов, національна валюта матиме тенденцію до знецінення.

Приклад. Рівень інфляції в ЄС – 2% на рік, у США – 5%. Згідно теорії ПКС відбудеться 3% знецінення долара стосовно євро. 3% знецінення долара нівелює 3% перевищення інфляції в США порівняно з інфляцією в ЄС. У той же час купівельна спроможність валют цих країн не зміниться.

Якщо (P_d)₀ – рівень внутрішніх цін у базовому році, (P_f)₀ – рівень цін за кордоном у базовому році, (E_d/f)₀ – валютний курс у базовому році, (E_d/f)₁ – валютний курс у поточному році, (P_d)₁ – рівень внутрішніх цін у поточному році, (P_f)₁ – рівень цін за кордоном у поточному році, то валютний курс на основі відносного ПКС виражається:

(E_d/f)₁ = (E_d/f)₀ х

Курс базового року – курс у той період часу, протягом якого він був відносно стабільним; індекси – це індекс споживчих цін, індекс оптових цін або дефлятор ВВП.