Технологічна послідовність наформування зони посилення системою pcc.

Наформування проводиться в зоні несучого ригеля і має загальну площу 7,33 м² одного місця. Загальна товщина наформування по одну сторону балки – 0,15 м. Наформування проводиться в два прийоми з використанням зчіпних шарів методом торкретування (товщина кожного з шарів становить 0,075 м, при чому другий шар слід наносити після набору 50 % проектної міцності першим шаром) (див. рис.15.20).

Рис.15.20. Схема влаштування наформування зони посилення балок

Наформування виконується матеріалом PAGELTS40 розхід: 20 кг/м²/10 мм.

ПРИМІТКА: посилення нижньої полички представляється окремо після демонтажу підвісної стелі чи її ділянок.

Технологія посилення колон. Приклад посилення колон за допомогою композитних матів. Аплікація мат frp.

Контроль рівності поверхні	Накладання мат
Посипка поверхонь грубозернистим піском	Покриття опоряджувальним шаром
a	b
c	d

Рис. 15.21. Посилення колони за допомогою композитних матеріалів:

а – колона; b – схема виконання посилення;c, d – приклади виконання робіт

1 – плита перекриття; 2 – колона, посилена композитними матами; 3 – тріщина.

Рис.15.22. Технологічна послідовність посилення колон матами FRP.

Приклади ремонту характерних місць.

1. Контроль підготовки поверхні.

2. Виконання можливих репрофілізацій і обкатка основи (бетон, SPCC, PCC, вирівнюючі розчини та спеціальні шпаклівки згідно з системою PCC).

3. Замір та відрізка стрічок, їх підгонка (спроба без клею).

4. Контроль температури повітря і ґрунту (під час доклеювання і тверднення клею)

повітря: 5°C<Т <35°C

основа: Т > Т_S+3°C

(Т_S – темп. точки роси)

Лекція №16. Врахування вимог технології і умов виробництва робіт при розробці конструкції посилення. Техніка безпеки

При виборі конструкцій посилення необхідно приділити особливу увагу задоволенню умов, в яких виконуються роботи, і вимогам технології виконання робіт в цих умовах.

Технологічні вимоги включають перелік вказівок і обмежень, що встановлюють відповідність конструкцій посилення (товщина і конфігурація обойм, вигляд армування і інш.) параметрам оснащення, що застосовується, обладнання, інструменти і т.п.

Вимоги умов провадження робітвключають: перелік вказівок і обмежень, що встановлюють відповідність розмірів і маси монтажних елементів посилення габаритам транспортних шляхів до коштів всередині об'єкта, що реконструюється; можливість розміщення і функціонування обладнання, механізмів у вільній навколо конструкцій зоні, що посилюються; можливість повного або часткового розвантаження конструкцій, що посилюються; мірачленування арматури на сітки, каркаси, окремі стержні по умовам транспортування і монтажу; метод влаштування обойм, сорочок, набетонок і призначену відповідно до цього мінімальну їх товщину; метод з'єднання арматури; терміни і способивключення конструкцій посилення в роботу; міра і способи розчленовування стальних конструкцій посилення на окремі монтажні елементи (поtлементний і блоковий монтаж) з урахуванням вантажопідйомності монтажних механізмів і технологічного обладнання; наявність вільного простору навколо конструкцій, що посилюються (співвідношення вільної і робочої зони); величину монтажних зазорів в залежності від прийнятого методу монтажу; пристосування і встановлювані деталі для вивірки і рихтування, включені в конструкцію посилення і забезпечують можливість збирання в процесі монтажу без підгонки операцій.

Рис.16.1. Січення поясів ригелів і балок при посиленні нарощуванням січення знизу

Дет.1 Дет.2 Дет.3 Дет.4

Рис.16.2. Розчленування хомутів на прості елементи:а- складний хомут; б- спрощений хомут.

В числі умов, що визначають можливість застосування того або іншогоспособу посилення, однимз основних єнаявність вільної зони навколо елемента, що посилюється, розмір якої повинен бути не меншим заширину робочого майданчика або ширини настилів, лісів і підмосток.

Конфігурація обойм, сорочок, нарощування вибирається з врахуванням можливості застосування зварних сіток і каркасів, виготовлених в заводських умовах, а також забезпечення можливості застосування простої по конструкції і зручної в експлуатації опалубки, в т.ч. нез’ємній (повністю або частково).

Розміри обойм, нарощування і набетонок рекомендується приймати в залежності від прийнятого методу бетонування з врахуванням наступних вказівок.

При посиленні ригелів і балок нижніх поясів останні рекомендується виконувати з розширенням в нижній частині. Співвідношення розмірів повинні задовільняти наступним умовам (див. рис. 16.1):

Кути нахилу верхньої грані набетонкиповинні прийматись не менше за 15°; при експлуатації конструкцій на відкритому повітрі ці кутиповинні прийматися не менше 45°.

При нарощуванні нижнього пояса балок безопалубними методами, (торкеруванням, набризгом) набетонка виконується прямокутного контура і товщиною не менше за 50 мм.

При посиленні плит набетонками зверху їхтовщина повинна бути не менше за 35 ммпри укладанні бетонної суміші з вібруванням і не менше за 25 ммпри торкеруванні.

Привлаштуваннінабетонок на плитах перекриття знизу їхтовщина повинна бути: при нанесенні шара бетонної суміші торкеруванні їм - не менше за 25 мм, а при вкладанні дрібнозернистої бетонної суміші вібруванням з розвантаженням через "вікна" - не менше за 60 мм; розміри вікон повинні бути не менше за 200х200 мм з відстанню між ними 700 мм.

При посиленні стінок резервуарів і силосів товщина набетонок, що влаштовується в опалубці, повинна бути не менше за 80 мм, торкеруванням - 55мм, набризгом - 50 мм.

При посиленні залізобетонних колон обоймами товщина останніх приймається в залежності від методу бетонування. При ущільненні бетонної суміші глибинними вібраторами і висоті щитів опалубки 600-800 ммтовщина стінок обойми повинна бути не менше за 80мм, а при висоті щитів 1200 мм- не менше за 130 мм.

При ремонті бетонних поверхонь торкеруванням мінімальнатовщина шару повинна бути не менше за 20 мм.

При посиленні металевих конструкцій шляхом бетонування товщина захисного шару бетону (для прокатних профілів) повиннабути не менше за 50 мм.

Призастосуванні опалубки у вигляді нероз'ємних блок-форм, в т.ч. з навісними вібраторами, технологічні ухили слід приймати не менше 1:10.

При посиленні конструкцій залізобетонними обоймами з я жорсткою (кутниковою) зовнішньою арматурою необхідно в кінцях конструкції передбачати приварку закладних деталей у виглядіпланокз смугової сталі для кріплення кутників.

В конструктивних рішеннях, пов'язаних із застосуванням арматури, бажано, передбачати беззварочні методи її з’єднання на місці встановлення:з'єднаннявнаклеп, встановлення кутових сіток і хомутів, застосуваннябеззварочнихдротяних елементів і т.п. Конструкція, каркасів і сіток повинна забезпечувати мінімальнийоб'ємробіт по рихтуванню, вивірці і закріпленню в проектному положенні, для чого каркаси і сітки, в необхідних випадках, повиннібути забезпечені кріпильними деталями і фіксаторами.

Арматурні вироби (хомути, з'єднувальні стержні ) повинні бути простої форми що дозволяє виготовляти їхна згинальних автоматах.

Спрощення конструкції складних хомутів досягається шляхом їх розчленовування на окремі більш прості елементи (рис. 16.2). Перевагу слід віддавати з'єднувальним стержням П-подібної форми.

В разі значних відхилень існуючої арматури від нормального положення, приварювані до неї з'єднувальністержні слід приймати Г-подібної форми з подальшим другим загином по місцю приварки до існуючої арматури. В цьому випадку діаметр з’єднувальних стержнів рекомендується приймати не більше за 12 мм.

Хомути для обойм з попереднім напруженнямвиготовляють у вигляді прямих стержнів із запасом, що вимагається для зварного шва. Один кінець стержня приварюється до поздовжньої арматури, після нагріву стержень огинаєпоздовжню арматуру, замикаючи хомут і другий кінець зварюється з першим.

З'єднувальні деталі (відгини, коротиші і інш.) рекомендується проектувати з врахуванням можливості компенсації існуючих відхилень. Зокрема, з цією метою доцільно передбачити стики внаклеп і з накладками що забезпечують при зміні розмірів захисного шару можливість виконання посилення по проекту.

З'єднувальнідеталі, що приварюються до існуючої арматури для уникнення підпалів і підрізів рекомендується виготовляти з арматурної сталі класу A-I діаметром не менше за 10мм.

Відстань в світлі між арматурними елементами і стержнямиповинна забезпечувати вільне проходження наконечниківглибинних вібраторів, а при нарощуванні методом набризгускладати не менше за 100 ммпри діаметрі арматури не більше за 20мм.

Конструкція каркасів і сітокповинна забезпечувати мінімальний об'єм робіт по рихтуванню і закріпленню в проектному положенні.

Стальні конструкції посилення рекомендується проектувати з врахуванням їхзаводського виготовлення, повністю підготовленими до монтажу, з встановлюваними деталями і пристосуваннями, що забезпечують можливість збирання в процесі монтажу без підгоночних операцій. Конструкції посилення повинніпоступати до місця провадження робіт з обробленими кромками і антикорозійним покриттям, змазкою деталей різьблення і т.п. Для складних конструкцій бажано передбачати виконання контрольного збирання на болтах на заводі-виробнику.

Проектні рішення металевих конструкцій посилення повинні враховувати можливість їхроздільного монтажу, при якому опорні деталі встановлюються заздалегідь на підготовлені бетонні поверхні з вирівнюючим шаром розчину.

При розробці конструкцій посилення з технологічними операціями по включенню їх в роботу бажано передбачати рішення, що дозволяють суміщати ці операції з контролюванням величини зусиль.

Для включення конструкцій посилення в роботудомкратами, в місцях встановлення останніх повинні бути передбачені опорні столики і фіксатори для закріплення пересувної опори в проектному положенні.

Включення конструкцій посилення в роботу шляхом підклинювання і зачеканювання розчином, приготовленому на розширюючому цементі, не рекомендується.

Конструкції, що передбачають посилення колон обоймами, з метою компенсації існуючих відхилень розмірів по висоті від проектних, рекомендується проектувати з опорами, що зміщуються. Діаметри встановлюваних болтів, що є елементом опори, яка зміщається, вибираються з умови створення монтажних зусиль не менше за 3 т.

При встановленні кутниківметалевих обойм на розчин,їх стягують хомутами до видавлення зайвого розчину. Хомути встановлюють на відстані 1-1,5 м по висоті колони.

Розміщення і вигляд зварних швів повинні забезпечувати зручність їх виконання. Зокрема, потрібно уникати застосування, швів на стелі, особливо при монтажі. Дана вимога повиннавраховуватись при проектуванні конструкцій з накладками і планками.

Попередньо напружені розпірки повинніпостачатись з двох основних елементів, кожний з яких виконується в вигляді кутників-стійок, з’єднаних між собою з’єднувальними планками. При великій висоті розпірок їх потрібно виконувати знерівнополичкових кутників з вирізом в більшій поличці і її розташуванням паралельно стяжним болтам.

Для компенсації відхилень в відмітках опорних закладних деталях в розпірках потрібно передбачити компенсаційні пристрої - упорні зміщуючі планки на монтажних болтах. Величина переміщення упорів повинна перевищувати максимальні відхилення відстаней, між опорами у верхньому і нижньому січеннях.

Додаткові пружні опори (у вигляді балок або-ферм) повинні мати в точці опори майданчик для встановлення прокладок або розпірних болтів в залежності від способувключеннядодаткових пружних опор в роботу.

В робочих кресленнях посилення необхідно передбачати уніфікацію розмірів металоконструкцій посилення і арматурних елементів з врахуванням фактичних відхилень конструкцій, що посилюються від проектних-розмірів на основі обмірочних креслень.

Розміри арматурних сіток і каркасів рекомендується приймати по максимальному розміру, передбачаючи їх різання, а також встановлення крайніх стержнів (з однією або двох сторін) на місці при монтажі арматури.

Для нарощування січення, що влаштовуєтьсяторкеруванням,не допускаються негативнідопуски, а позитивна їх величина повиннавказуватися в робочих кресленнях.

Уніфікація розмірів стальних монтажних елементів повинна проводитися на основі статистичної обробки результатів вимірювань розмірів конструкцій, що посилюються, приведених в обмірних кресленнях (прольоти, довжини і т.д.).

Для конструкцій, що охоплюють існуючі елементи, розміри потрібно призначати по максимальних значеннях розмірів січень цих елементів.

В загальному випадку прольотний розмір монтажного елемента - l_mдорівнює:

L_M= L_min – 2l,

де L_min- мінімальний розмір в просвіті;

l - монтажний зазор, що приймається в залежності від методу монтажу; привстановленнізасувкоюl_min 50мм.

Якщо такий розмір не може бути використаний в прольотах з.максимальними розмірами за умовами, міцності посилюючої конструкції, що посилюється, прольотний розмір повинен бути рівним:

L_1M= L_cp-2l-2 ,

де L_ср- середній арифметичний -розмір прольоту;

- середнє квадратичне відхилення розміру прольоту.

В цьому випадку повинні бути суворо обумовлені, заходи щодо маркіровки монтажних елементів близьких типорозмірів.

При уніфікації розмірів монтажних елементів конструкцій посилення колон потрібно враховувати розміри компенсаційних деталей, монтажний зазор повинен бути не -менше 70мм.

При уніфікації внутрішніх розмірів обойм мінімальний розмір повинен бути рівним:

,

де L_max - максимальний розмір січення;

- величина зазору, що заповнюється розчином чи бетоном.

Для обойм січенням до 250мм зазор повинен бути не менше 30мм, при січенні обойм більше 250мм – не менше 50мм.