2.Основи і положення оподаткування в Україні.

Податкова система України – це сукупність загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов’язкових платежів, стягнутих до бюджетів різних рівнів та у державні цільові фонди, а також принципів та форм їх встановлення , заміни чи скасування порядку їх розрахунків, оплати і стягнення, включаючи організацію роботи з їх контролю.

Податкова система України будується за наступними принципами:

1.обовязковість сплати податків, зборів та інших платежів;

2.стимулювання активності підприємницької та інвестиційної діяльності шляхом впровадження пільгового оподаткування, що спрямовано на розвиток виробництва;

3.соціальна справедливість для всіх платників податків;

4.рівнонапруженість, пропорційність – застосування єдиних чи дефіренційованих ставок оподаткування;

5.рівність і недопущенність будь-яких проявлень податкової дискримінації;

6.економічної доцільності;

7.стабільності податкового законодавства;

8.рівномірності сплати;

9.гнучкості – податкове законодавство повинно вчасно реагувати на зміни в соціально-економічному житті держави;

10.інфляційної нейтральності;ї

11.недопущення подвійного оподаткування одного і того ж об’єкта;

12.гласності;

13.ефективності адміністрування – процедура податкових стягнень повинна бути максимально простою для платників податків;

14.доступність і однозначність тлумачення норм податкового законодавства.

3.Порядок розрахунків платників з бюджетом та

цільовими позабюджетними фондами.

Нормативні документи, що регулюють взаємодію підприємств з контролюючими органами:

1.Конституція України,

2.Закон України про державну податкову службу України.

3.Указ Президента України «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності»

4.Закон України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

5.Бюджетний кодекс України.

6.Кодекс України про адміністративні порушення.

Загальний порядок складання податкової звітності:

• платники самостійно обчислюють суму податкових зобов’язань, яку зазначають в податковій декларації;

• податкові декларації приймаються контролюючими органами без попередньої перевірки зазначених у них показників;

• податкові декларації подаються за базовий податковий період, що дорівнює:

а)календарному місяцю;

б)календарному кварталу;

в)календарному року;

- податкова звітність для окремих податків і зборів складається

наростаючим підсумком, то остання декларація звітного року

буде річною;

• якщо останній день строку подання податкової декларації

припадає на вихідний день, або святковий то останнім днем

являється перший робочий день після вихідних, або свят;

• платники податків зобов’язані самостійно сплатити суму

податкового зобов’язання протягом десяти календарних днів

після граничного строку подання декларації.

При порушенні певних вимог податкового законодавства платник податку може нести відповідальність. В залежності від виду порушення може нараховуватися або пеня, або фіксована сума штрафних санкцій.

З метою забезпечення захисту прав і законних інтересів платників податків існують ДПСУ апеляційні відділи, які приймають скарги та розглядають їх.

Скарги бувають первинні та вторинні.

Первинна скарга подається на протязі 10 календарних днів в орган податкової служби, що застосував штрафні санкції до платника.

Вторинна скарга подається в орган податкової служби вищого рівня на протязі 10 календарних днів при незадовільному, або частковому задоволенні первинної скарги.

Питання для контролю по темі:

1.Сутність податкової політики.

2.Напрямки формування податкової системи.

3.Заходи на стимулювання оподаткування інвестиційної політики.

4.Сутність податкової системи в Україні.

5.Принципи побудови податкової системи.

6.Загальний порядок складання податкової звітності.

7.Захист прав підприємств та організацій щодо податкових покарань.

Література.

Л.М.Чернилевський, Т.Ю.Редзюк «Податковий облік і контроль» :К: «Пектораль»:2004 р.

Тема4: Податок з доходів фізичних осіб.

Основні питання теми.

1.Обєкти оподаткування.

2.Платники податку.

3.Загальний оподаткований дохід.

4.Забезпечення виконання податкових зобов’язань.

5.Податковий кредит.

6.Податкові соціальні пільги.

7.Ставки податку.

8.Податкова звітність.

1.Обєкти оподаткування.

Правова основа податку з доходів фізичних осіб встановлена

Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» за №888-1v від 22.05.03 р. (зі змінами та доповненнями).

Резидент – фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Нерезидент – Фізична особа , яка не є резидентом.

Об’єктом оподаткування резидента є:

1.Загальний місячний оподаткований дохід;

2.Чистий річний оподаткований дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподаткованого доходу на суму податкового кредиту такого звітного періоду;

3.Доходи з джерелом їх походження з України , які підлягають кінцевому оподаткуванні при їх виплаті;

4.Іноземні доходи.

Об’єктом оподаткування нерезидента є :

1.Загальний місячний дохід з джерелом його походження з України;

2.Чистий річний оподаткований дохід з джерелом його походження з України;

3.Доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.

При нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей вартість валюти перераховується у грн.. за валютним обмінним курсом НБУ на момент одержання доходів.

При нарахуванні доходів в не грошових формах об’єкт оподаткування визначається як вартість за звичайними цінами помножена на коефіцієнт. Коефіцієнт розраховується :

К=100/(100-Сп) де Сп – ставка податку.

При нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об’єкт оподаткування визначається як нарахована сума заробітної плати зменшеної на суму зборів:

• до Пенсійного фонду 1% - з/п до 150 грн.

2% - З/п більше 150 грн.

• до Фонду соціального страхування на випадок безробіття – 0,5% від з/п;

• до фонду соціального страхування 0,5% - з/п нижча прожиткового мінімуму 1,0% - з/п вища прожиткового мінімуму.