Трансформація соціальної структури

План:

1. Соціальна структура тоталітарного суспільства за часів Радянського Союзу;

2. Характерні риси сучасного українського суспільства.

Трансформація соціальної структури передбачає зміну, перетворення її істотних рис. Для з'ясування особливостей трансформаційних процесів у сучасному українському суспільстві необхідно зіставити їх з по­переднім станом суспільства. Без цього неможливо ви­користовувати основні тенденції розвитку й елементи соціальної структури, що відіграють у ньому провідну

роль.

Відомо, що в Радянському Союзі існувала структу­ра тоталітарного суспільства, яка не допускала інших форм власності, крім державної чи одержавленої, ін­шої ідеології, крім комуністичної. Усе це разом з ін­шими чинниками ешелонувало вертикаль ієрархічних відносин, за яких володіння владою передбачало пра­во розпоряджатися власністю і брати участь у її розпо­ділі. У такому суспільстві відсутні класи через відсут­ність економічних основ їх існування.

Соціальна структура тоталітарного суспільства жорстко детермінована: жодні впливи не можуть зруй­нувати головної соціальної межі — між правлячою елітою (вищих верств господарської, партійної, держа­вної номенклатури) та рештою суспільства. З роками в радянському суспільстві склався механізм самовідтво­рення еліти (номенклатури), сформувалися внутрішні горизонтальні та вертикальні зв'язки: неписані прави­ла апаратної гри зумовлювали визначений тип пове­дінки; належність до владної еліти відкривала доступ до привілеїв. Кастовість і корпоративізм робили еліту замкненою стратою, ротація кадрів здійснювалася за суворо визначеними правилами, унеможливлюючи по­яву в її рядах «випадкових» осіб.

Решта суспільства, що не належала до еліти, була соціально слабодиференційованою. Через відчуження від власності та влади вона не могла ефективно впли­вати на суспільні процеси. Соціальні переміщення в ній могли бути тільки горизонтальними, стосуючись професії, а не зміни соціальної позиції в суспільній ієрархії, позаяк реально соціальні позиції робітника, се­лянина, інтелігента відрізнялися мало. Слабка верти­кальна мобільність підривала стимули до соціальної і трудової активності, консервувала низькі життєві стандарти переважної більшості суспільства.

Повне відчуження від власності нівелювало принци­пову різницю між двома декларованими класами — ро­бітниками і колгоспниками та соціальною верствою — інтелігенцією. Попри деякі розбіжності в характері та змісті праці, освіті й психології, ці соціальні групи яв­ляли собою масу найманих працівників, слабо структуровану за доходами, доступом до прийняття рішень, ціннісно-ідеологічними настановами.

Вищий клас: Номенклатура — вищі верстви партійної, господарської, державної, військової бюрократії; відомі представники науково-технічної інтелігенції.

Верства, які обслуговують вищий клас: Ідеологічні працівники, партійні журналісти, пропагандисти, викладачі суспільствознавства, командири армії, флоту, КДБ, МВС, медперсонал спецполіклінік, письменники, дипломати, водії персональних машин.

Нижчий клас: Наймані працівники: робітники, колгоспники, масова інтелігенція, службовці.

Соціальна структура сучасного українського су­спільства залежить від спрямування сутності соціаль­них трансформацій, суть яких — у зміні функціональ­них зв'язків у суспільстві. її основу становлять:

1. Зміна суспільної форми всіх основних соціаль­них інститутів — економічних, політичних (передусім інститутів власності), культурних, освітніх; глибокий суспільний переворот і реформування тих соціальних засад і регуляторів, що формують соціальну структуру (вона стала менш жорсткою, рухливішою).

2. Трансформація соціальної природи основних ком­понентів соціальної структури — класів, груп і спільнот; відновлення їх як суб'єктів власності й влади; по­ява економічних класів, верств і страт з відповідною си­стемою соціальних конфліктів і суперечностей.

3. Ослаблення існуючих у суспільстві стратифіка­ційних обмежень. Поява нових каналів підвищення статусів, посилення горизонтальної та вертикальної мобільності українців.

4. Активізація процесів маргіналізації.

24

Усі ці аспекти важливі при аналізі трансформацій­них процесів в українському суспільстві. Слід брати до уваги й те, що:

— «запізніла модернізація» може поставити су­спільство у зовнішню залежність;

— модернізація може бути успішною за різкого зростання чисельності середнього класу, його високої соціальної мобільності;

— успіх модернізації залежить від організаційних зусиль центральної влади, її вміння локалізувати, блокувати соціальні конфлікти;

— успішна модернізація потребує широкої соціаль­ної опори, мобілізації соціального потенціалу, здатнос­ті населення спрогнозувати користь від неї, авторите­ту лідера.

В Україні набуття державної незалежності відбува­лося одночасно із соціальним трансформуванням, перетворенням суспільних структур з авторитарно-бю­рократичних на демократичні, плюралістичні. Незале­жність часто сприймалася однобічно — як відокремле­ність від тодішньої спільності, а не як самостійність власного суспільного врядування, спрямованого на ра­дикальне оновлення глибинних засад суспільного жит­тя. Комплекс об'єктивних чинників, а також грубі по­милки у суспільному врядуванні зумовили глибоку економічну кризу, зниження рівня життя людей, заго­стрення соціальних проблем, занепад моральності. Не­гативно позначилися і відсутність концепції трансфор­мації суспільства, недооцінка складності системної трансформації. Усе це спричинило соціальну аномію (розпад системи цінностей в українському суспільст­ві). Український соціум перебиває у стані так званого посттоталітарного синдрому. Його особливість полягає у гіпертрофовано запобігливому, підневільному, влас­тивому авторитарно-тоталітарному суспільству, став­ленні мас до влади і у владній інерції еліти розпо­ряджатися, контролювати та регулювати розвиток су-спільства. На думку К. Фрідріха та 3. Бжезинського, посттоталітарний синдром характеризують:

— переважання ролі окремих інтересів над загаль­ним (раніше було навпаки);

— встановлення ідеологічного вакууму;

— протести населення проти насильства та ігнору­вання натиску згори (як наслідок масового терору);

— демілітаризація суспільства (противага міліта­ризації економіки, політики, свідомості за радянських часів);

— інформаційний плюралізм.

Серед вітчизняних вчених відсутня єдина думка щодо сутності сучасного українського суспільства і на­пряму його трансформації. За словами А. Гальчинсь­кого, Україна поступово просувається до так званого соціалізованого капіталізму (Японія, Швеція). За ін­шими оцінками, сутністю українського суспільства є феодалізований капіталізм, який «поєднав у собі моде­рнізовані відносини позаекономічного примусу, не-ринкові зв'язки як ознаки-атрибути феодальної систе­ми з економічною міжіндивідуальною і міжкорпорати-вною конкуренцією та вільним ринком як ознаками класичного, ліберального капіталізму» (Є. Суїменко).

Попри різнобій оцінок, майбутнє України — в осяг­ненні загальноцивілізованих засад суспільного буття.

Відмінності між доіндустріальним, індустріальним та постіндустріальним суспільствами
Індикатор	Доіндустріальна фаза	Індустріальна фаза	Постіндустріальна фаза
1	2	3	4
Принцип, що управляє розвитком	Традиціоналізм	Економічний ріст	Освіта
Головний сектор виробництва	Заготівля сировини	Обробка	Послуги

21

Головний контингент робочої сили	Селянин, зайнятий освоєнням природного середовища	Робітник, зайнятий переробкою матеріалів	Службовець, що працює з інформацією, символами, знаннями
Головна виробнича одиниця	Родина	Завод, фабрика, підприємство	Дослідницький інститут, офіс
Технологія	Ручна праця	Механізована технологія	Інтелектуальна технологія
Стратегічний ресурс	Продукти харчування, сировина	Реальний капітал	Освіта, розумовий капітал
Рушійна сила	Природні ресурси, фізична сила	Створена енергія	Інформація, обробка знань
Управлінська група, що об'єднує ресурси	Господар, володар, хазяїн	Професійний керівник, підприємець	Дослідник, спеціаліст, провідний адміністратор
Суб'єкти соціальної комунікації	Людина — природа	Людина — машина	Людина — людина
Перспектива часу	Спрямованість у минуле	Адаптація до сучасності	Спрямованість у майбутнє, прогнозування
Вищий рівень потреб	Основні побутові потреби	Соціальні потреби	Потреби у знаннях, самореалізації
Метод, який управляє рішенням	Здоровий глузд, «метод спроб і помилок», досвід	Дослідження, емпіризм	Модель, теоретична база прийнят­тя рішень

Питання для самоконтролю

1. Визначте та охарактеризуйте етапи розвитку теорій суспільства.

2. Доведіть, що суспільство можна розглядати як систему, що має власну структуру, аргументуйте відповідь.

3. Охарактеризуйте теорії виникнення суспільства, їх слабкі та сильні сторони.

4. У чому полягають особливості поняття «дуалістичне суспільст­во»? Розгляньте основні дуалістичні моделі суспільства.

5. Охарактеризуйте теорії модернізації, теорію посттоталітарно-го синдрому з точки зору сучасного стану та розвитку українського су­спільства.

6. Визначте характерні риси індустріального та постіндустріально-го суспільства на прикладі порівняння сучасного стану України з одні­єю з розвинутих країн світу.

22

Теми рефератів

1. Громадянське суспільство та шляхи його формування.

2. Проблема співвідношення суспільства і держави та шляхи її розв'язання.

3. Суспільство соціального розвитку та його інтерпретації у захід­ній соціології.

4. Теорії походження суспільства та їх евристичні можливості.

5. Модернізація: сутність, ознаки, види та форми прояву.

6. Україна на шляху до громадянського суспільства: труднощі та перспективи.

23