63. Вимоги до розміщення підприємств в залежності від їх класу.

Створення здорових та безпечних умов праці починається з правильного вибору майданчика для розміщення підприємства та раціонального розташування на ньому виробничих, допоміжних та інших будівель і споруд.Вибираючи майданчик для будівництва підприємства, треба враховувати: аерокліматичну характеристику та рельєф місцевості, умови туманоутворення та розсіювання в атмосфері промислових викидів. Не можна розміщувати підприємства поблизу джерел водопостачання; на ділянках, забруднених органічними та радіоактивними відходами; в місцях можливих підтоплень тощо. Слід зазначити, що при виборі місця розміщення підприємства необхідно врахувати вплив вже існуючих джерел викидів та створюваного ними тла забруднення.Вирішуючи питання зонування (умовного поділу території за функціональним використанням) великого значення слід надавати переважаючому напрямку вітрів та рельєфу місцевості. Як правило, виробничу зону розташовують з підвітряного боку відносно підсобної та інших зон. Окремі будівлі та споруди розташовуються на майданчику таким чином, щоб у місцях організованого повітрозабору системами вентиляції (кондиціонування повітря) вміст шкідливих речовин у зовнішньому повітрі не перевищував 30% ГДК для повітря робочої зони виробництв. При розташуванні будівель відносно сторін світу необхідно прагнути до створення сприятливих умов для природного освітлення. Відстань між будівлями повинна бути не менше найбільшої висоти однієї з протилежних будівель (щоб вони не затіняли одна одну).Виробничі будівлі та споруди, як правило, розташовують за ходом виробничого процесу. При цьому їх слід групувати з урахуванням спільності санітарних та протипожежних вимог, а також з урахуванням споживання електроенергії, руху транспортних та людських потоків.

Згідно з Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів підприємства, їх окремі будівлі та споруди з технологічними процесами, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними чи біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами (СЗЗ). Розмір санітарно-захисної зони визначають безпосередньо від джерел забруднення атмосферного повітря до межі житлової забудови. Для першого класу підприємств (підприємства цементні, акумуляторні, гіпсові, ва­пнякові, азбестові заводи) ширина санітарно-захисної зони становить 1000 м, для другого класу підприємств (підприємства цементні, акумуляторні, гіпсові, ва­пнякові, азбестові заводи) - 500 м, для третього класу (керамзитові та скловатові заводи, ТЕЦ, заводи за­лізобетонних виробів) - 300 м, для четвертого класу( підприємства електро- та металообробної промис­ловості, машинобудівні заводи) - 100 м і для п'ятого класу( підприємства легкої промисловості, консервні за­води ) - 50м.Джерелами забруднення повітря є: організовані (зосереджені) викиди через труби і шахти; розосереджені — через ліхтарі промислових споруд; неорганізовані — відкриті склади та п.ідвали, місця завантаження, місця для збереження промислових відходів.

Існують певні вимоги до розміщення підприємств в залежності від їх классу.Так Забороняється розміщення підприємств, що відносяться

згідно з санітарною класифікацією до I та II класів на майданчиках

з незадовільними аерокліматичними умовами, які характеризуються

умовами застою атмосфери (штилі, температурні інверсії, стійкі

тумани) протягом понад 3-х днів підряд.

Розміщення підприємств IV, V класів, які не потребують залізничних під'їзних шляхів та інтенсивного руху вантажного автотранспорту, допускається в межах житлової зони. Однак перевага повинна бути віддана найбільш віддаленим від житлової забудови територій.