3. Поняття про книги, аркуші, рядки, стовпці, клітинки.

Кожна комірка займає своє місце на листі, де можна зберігати і відображати інформацію, і має унікальні координати, які називаються адресою комірки. В Excel 2000 передбачено два способи адресації комірок, які умовно позначають А1 або R1C1.

Перший спосіб полягає в тому, що кожен рядок таблиці має свій порядковий номер, а кожному стовпцю відповідає літера (дві літери) англійського алфавіту. Наприклад, А1 – адреса комірки, що розташована на перетині стовпця А та рядка 1; С16 – адреса комірки, що розташована на перетині стовпця С та рядка 16.

Спосіб адресації R1C1 передбачає використання для ідентифікації як рядків, так і стовпців їхніх порядкових номерів, записаних після буквених позначень: R – рядок (row), С – стовпець (column). У цьому випадку поряд з адресою, наприклад R16C3 (шістнадцятий рядок, третій стовпець), у формулах можна вико­ристовувати адреси щодо активної комірки. Наприклад, RC(-1) – адреса комірки, що розташована ліворуч від активної; R(-1)C(2) – адреса комірки, що розташована ліворуч та через одну вниз від активної.

Microsoft Excel має багатовіконний інтерфейс, тобто користувач може працювати одночасно з багатьма таблицями. Якщо користувач постійно працює з кількома робочими книгами одночасно, то йому весь час доводиться виконувати одні і ті ж монотонні процедури відкриття робочих книг. Щоб полегшити роботу користувача в таких ситуаціях, в Excel використовується спеціальна структура – робоча ділянка. При цьому в одному файлі робочої ділянки можна помістити звернення до кількох робочих книг, що дозволить при відкритті робочої ділянки автоматично відкривати всі робочі книги, які вона об’єднує.

У файлі робочої ділянки зберігаються не самі робочі книги, а лише зв’язки з ними, запам’ятовується порядок розміщення робочих книг та аркушів у кожній з них. Якщо внесено зміни в одну з електронних таблиць, то необхідно виконати звичайну процедуру збереження робочої книги.

Діапазон комірок – це прямокутна група комірок. Для його адресації необхідно вказати адреси верхньої лівої і нижньої правої комірок діапазону, відокремлені двома крапками, наприклад А1:С7.

При роботі з діапазоном даних зручно дати йому ім’я. При цьому у формулах можна вказувати не діапазон адрес комірок, а присвоєне ім’я. Цей спосіб зручний перш за все тим, що дозволяє запобігти появі помилок при зазначенні адреси діапазону комірок у формулах.

Як імена комірок та їх діапазони, можна використовувати будь-який набір символів до 255, крім пробілу. Бажано, щоб назва ділянки нагадувала про тип інформації в її комірках.

Давати імена можна не лише суміжним ділянкам, аде й діапазонам комірок, розкиданих у різних місцях електронної таблиці.

На спробу присвоїти певній ділянці вже існуюче ім’я Excel буде реагувати по різному, залежно від вибраного способу. Якщо для задання імені використаний рядок введення формул, то просто відбудеться виділення ділянки, в якій воно було раніше задане. Якщо ж це ім’я вже вказане в списку імен діалогового вікна Присвоение имени, то воно буде присвоєне новій ділянці, а попередня буде безіменною.