2.3. Школа комплексної територіальної організації суспільства

Становлення школи припадає на 1945–1950 рр. Організаційним ядром стала кафедра економічної (тепер – економічної і соціальної) географії Львівського державного (тепер – національного) університету імені Івана Франка. Лідером школи протягом 1945–1984 рр. був її засновник проф. Опанас (Афанасій) Ващенко (1908–1984).

Відомими представниками цієї школи стали випускники кафедри: проф. Ф. Д. Заставний, Б. М. Яремчишин, М. Д. Пістун, О. І. Шаблій, О. Г. Топчієв, С. М. Писаренко, С. І. Іщук, О. В. Заставецька, М.З. Мальський, В.П. Нагірна, Л.Т. Шевчук, І. І. Ровенчак та ін. У цій школі підготовлено близько 20 докторів та 80 кандидатів наук у ділянці економічної і соціальної географії, частково – розміщення продуктивних сил та економіки районів.

У теперішній час школа охоплює суспільно-географічні навчальні і науково-дослідні установи і підрозділи вишів та академічних закладів Західного регіону України. У Львові, крім кафедри економічної і соціальної географії, це також кафедра географії України (проф. М. С. Дністрянський, д. г. н. Р. М. Лозинський); факультет міжнародних відносин ЛНУ ім. І. Франка (проф. М .С. Писаренко, М. З. Мальський); в Інституті регіональних досліджень НАН України – відділ “Територіальні суспільні системи і просторовий розвиток” (проф. Л. Т. Шевчук); у Тернополі: кафедри економічної і соціальної географії та географії України і туризму Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка (проф. О. В. Заставецька, І. М. Пушкар), кафедра управління персоналом і регіональної економіки Тернопільського національного економічного університету (проф. Є. П. Качан); у Луцьку – кафедра економічної і соціальної географії Волинського університету імені Лесі Українки, факультету міжнародних відносин (проф. П. В. Луцишин, Н. Н. Коцан) та ін. Сучасним лідером школи є заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка, доктор географічних наук, почесний член Українського географічного товариства, дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка Олег Іванович Шаблій.

У Львівській суспільно-географічній школі успішно розвиваються такі наукові напрямки: теорія і методологія суспільної географії; методика суспільно-географічних досліджень, в т. ч. використання геоінформаційних технологій, математичного та картографічного моделювання; вивчення геопросторової організації виробничої сфери і сфери послуг (особливо рекреації, туризму) у контексті ринкової трансформації українського суспільства і географічного положення Західного регіону на контакті з країнами Європейського Союзу; дослідження депресивних регіонів і шляхів їх виходу із цього становища; вивчення природного, демографічного, виробничого та інтелектуального потенціалу регіону та України загалом та їх раціональне використання; сусіпльно-географічне крає- та країнознавство; суспільно-географічна глобалістика (світознавство) та ін.

Головними досягненнями наукової школи є: теорія комплексного і збалансованого територіального розвитку (проф. О.Т. Ващенко, Ф.Д. Заставний, О.І. Шаблій); система законів і закономірностей геопросторової організації суспільства (О.І. Шаблій); низка монографій з теоретичних і методологічних проблем (Ф. Д. Заставний, М. Д. Пістун, С. І. Іщук, О. І. Шаблій); низка підручників і навчальних посібників з грифом Міносвіти України. Деякі з них перекладені на іноземні мови (Ф.Д. Заставний, О.І. Шаблій, Л.Т. Шевчук); серія шкільно-краєзнавчих і туристських атласів обласних регіонів. У 2011 р. виходить “Комплексний атлас Львова” (за ред. О.І. Шаблія). Представники школи взяли активну участь у підготовці і виданні “Національного атласу України” та обґрунтуванні Географічного центру України (доц. В. С. Грицевич).

Для практики територіального управлінння і планування особливе значення мають розробки учених школи з проблем: перспектив раціонального використання природних (викопних, лісових, земельних, рекреаційних), трудових та інтелектуальних ресурсів Західного регіону України; розвитку нових територіальних формувань, особливо єврорегіонів; підвищення регіональної безпеки і розроблення геопросторових моделей, зокрема картографічних тощо.

Учені школи були і залишаються науковими консультантами, беруть участь і розробленні проектів і схем районних розпланувань, генпланів великих і середніх міст, в обґрунтуванні планів раціонального використання територій. Водночас більшість з них відомі у світі, особливо у Європі, у постсоціалістичних країнах. Зокрема, тісні наукові зв’язки мають з ученими-географами Польщі (Люблін, Краків, Варшава, Холм, Сандомир, Слупськ, Ґданськ), Німеччини (Мюнхен), Франції (Париж, Сарсель), Канади (Торонто), США (Нью-Йорк, Вашинґтон) [6].