2.4. Школа ландшафтознавства

Наукова школа заснована у 1954 р. на базі кафедри фізичної географії Львівського державного університету імені І. Франка. Засновником наукової школи є Каленик Геренчук (1904–1984).

Відомими представниками наукової школи є кандидат географічних наук, професор Семен Ілліч Кукурудза, доктор географічних наук, професор Валерій Миколайович Петлін, доктор географічних наук, професор Анатолій Васильович Мельник, кандидат географічних наук, доцент Богдан Павлович Муха, кандидат географічних наук, доцент Олег Миколайович Федірко. Загальна кількість учнів наукової школи становить 39 докторів і кандидатів географічних наук.

Значним досягненням школи у 60–70-х рр. стало видання низки праць, присвячених природі рідного краю. Першою монографією цього плану стала робота М. М. Койнова “Природа Станіславської області” (1960). У 1964 р. виходить друком праця К. І. Геренчука, П. М. Цися і М. М. Койнова “Природно-географічний поділ Львівського та Подільського економічних районів”, а у 1968 р. – колективна монографія “Природа Українських Карпат” за редакцією К. І. Геренчука, у 1968 р. – колективна монографія “Физико-географическое районирование Украинской ССР”. Впродовж 1972–1982 рр. за редакцією К. І. Геренчука опубліковано серію монографій “Природа ...” для кожної з восьми адміністративних областей заходу України. У 1974 р. вийшла в світ монографія Г. П. Міллера “Ландшафтные исследования горных и предгорных территорий”.

За останні два десятиліття Львівськими ландшафтознавцями опубліковано низку монографій, зокрема: Мельник А. В, Міллер Г. П. “Ландшафтний моніторинг”, Петлін В. М. “Закономірності організації ландшафтних фацій”, “Синергетика ландшафту”, “Концепції сучасного ландшафтознавства”, “Стратегія ландшафту”, “Екологічні механізми організації природних територіальних систем”, “Методологія та методика експериментальних ландшафтознавчих досліджень”, Мельник А. В. “Основи регіонального еколого-ландшафтознавчого аналізу” та “Українські Карпати: еколого-ландшафтознавче дослідження”, колективна праця “Чорногірський географічний стаціонар”, Кукурудза С. І. “Болотні геокомплекси Волині”, Рутинський М. Й. “Метризація екологічних станів ландшафтних систем”, Іванов Є. А. “Ландшафти гірничопромислових територій”.

За ініціативою школи  було проведено низку фахових конференцій і семінарів, в тому числі й міжнародних, на яких обговорювались підсумки і перспективи ландшафтознавчих досліджень, зокрема, Друга і Восьма Всесоюзні наради з питань ландшафтознавства, міжнародна наукова конференція “Ландшафтознавство: традиції і тенденції” (Львів, 2004), регіональна науково-практична конференція “Природні комплекси і екосистеми верхів’я басейну р. Прут: функціонування, моніторинг, охорона” (Львів–Ворохта, 2009), міжнародний науковий семінар “Стаціонарні географічні дослідження: досвід, проблеми, перспективи” (Львів, 2010) та ін., за результатами яких опубліковано збірники наукових праць.

Проведені наукові дослідження спрямовані на розвиток теорії і методики ландшафтознавства та розв’язання завдань практики господарювання. Обґрунтовано географічні аксіоми і постулати, ландшафтну місцевість як важливу морфологічну одиницю рівнинного ландшафту, поняття гірського ландшафту, літогенетичну стрію, висотну місцевість і орокліматичний сектор як морфологічні одиниці гірського ландшафту. Поглиблено вчення про морфологію рівнинного ландшафту, розроблено принципи класифікації ландшафтів, основи фізико-географічного районування, розроблено вчення про гірські ландшафти, їх структури, динаміку і розвиток, з’ясовано закономірності організації ландшафтних фацій – закладено основи топології ландшафту. Обґрунтовано систему заходів з раціонального ведення сільського і лісового господарства, містобудування, розвитку рекреації і заповідної справи, організації моніторингу природного середовища, поліпшення екологічної ситуації в ландшафтах Західного регіону України.

Вагомий вплив на розвиток школи в 70-х роках ХХ ст. справили експедиційні дослідження негативних стихійних процесів в Українських Карпатах під керівництвом проф. К. І. Геренчука, а в 90-х – транскарпатські ландшафтні експедиції під керівництвом проф. Г. П. Міллера.

Розроблені наукові основи раціонального використання і охорони ландшафтів Західного регіону України в процесі сільсько- і лісогосподарського природокористування, містобудування, гірничовидобувних розробок, наукові основи організації  моніторингу та вирішення еколого-географічних проблем Українських Карпат [8].