4. Фонетика та її предмет. Три аспекти вивчення звуків мови.

Фоне́тика (грец. φωνηεντικός — звуковий) — це розділ мовознавства, в якому вивчають звуковий склад мови. Об'єктом вивчення фонетики є звуки, їх властивості і функції.

Щодо часу виділяють:

• історичну (діахронічну) фонетику , що вивчає становлення й розвиток фонологічної мовної системи

• описову (синхронічну) фонетику , яка досліджує стан фонологічної системи на певному етапі, як правило, на сучасному.

Три аспекта вивчення звуків мови:

• Фізичний аспект у характеристиці звуків.

Звуки людської мови утворюються коливанням голосових зв'язок і

приводяться в рух струменем повітря з легенів.

• Фізіологічний аспект у вивченні звуків

нижнього належить апарат дихання — легені, бронхи, трахея та діафрагма. їх функція — накопичувати й видихати необхідний для творення звуків повітряний струмінь.

Середній поверх — гортань. Гортань — джерело голосу і шумів.

Верхній поверх — носова та ротова порожнина. — джерело обертонів і

резонаторних тонів.

5. Предмет і завдання фонології, що вивчає звуки мови з погляду їх функцій. Поняття фонеми. Функції фонеми. Диференційні ознаки фонеми. Поняття “інваріант” (головний вияв) і варіант (алофон) фонеми. Позиційні, комбінаторні та факультативні варіанти фонем. Фонологічні школи.

Фоноло́гія — розділ мовознавства, який вивчає структуру звукового складу мови і їхнє функціонування в мовній системі.

Фоне́ма — мінімальна звукова одиниця мови, яка служить для розпізнавання й розрізнення значеннєвих одиниць

Функції фонеми

конститутивну: фонеми є тим матеріалом, з допомогою якого творяться одиниці вищих рівнів;

ідентифікаційну: із суцільного потоку мовлення людина розпізнає окремі звуки, а завдяки цьому й окремі слова;

дистинктивну: фонеми розрізняють як зміст слова, так і його форму.

Виявлення фонеми в її самостійних ознаках, тобто незалежно від місця в слові, впливу сусідніх звуків, наголошеності й ненаголошеності, індивідуальних фізіологічних особливостей людини називається головним виявом фонеми.

Варіанти фонем є трьох типів:

Під позиційним варіантом розуміють вияв фонеми як звуку тільки в певній означеній позиції в слові.

Комбінаторним варіантом фонеми називають звук, який з'являється замість головного вияву даної фонеми внаслідок змін, що відбуваються в артикуляції під впливом звукового оточення.

Факультативним варіантом фонеми називається її не обов'язковий, але можливий у літературній мові звуковий вияв.

5. Система фонем сучасної української літературної мови.

В українській мові 38 основних фонем: 6 голосних та 32 приголосних.

Якщо голосні складаються з чистого голосу і шуму в них немає, то приголосні складаються з голосу і шуму або лише шуму. Отже, голосні — це тональні звуки. Приголосні обов'язково містять у собі шум. При творенні голосних у мовленнєвому апараті немає перешкоди, так що струмінь повітря проходить вільно.

5. Голосні фонеми сучасної української літературної мови. Класифікація голосних фонем.

Голосні звуки складаються з чистого тону. В українській мові 6 голосних фонем: а, о, у, є, и, і. Кожній голосній фонемі притаманні чотири розрізнювальні ознаки: чис тий тон, ряд, піднесення, наголошеність чи ненаголошеність.

Голосні бувають наголошені й ненаголошені.Наголошений голосний вимовляється з більшою си лою голосу й трохи довше, ніж ненаголошений. Ненаголошені голосні в українській мові не редуку ються, тобто не скорочуються і не зникають, проте часом втра чають диференційну ознаку — нечітко фіксується піднесення.