3. Соціально-економічний розвиток та економічна думка країн античного світу: загальна характеристика.

У першій половині І тисячоліття до н.е. колись могутнє Вавілонське царство і Єгипет внаслідок внутрішніх і зовнішніх обставин занепадають, цей господарський режим відродився в країнах Середземномор’я, що проявилося в економічному піднесенні Стародавньої Греції і Античного Риму. В світовій історії розпочався новий період - античний хронологічно з І тис. до н.е. - І половина І тис. н.е.

· Рабство перетворилося у класичне

· з’явилось боргове рабство

· була знищена община

· більш різнобічно і продуктивно використовувалася рабська праця.

Стародавня Греція

Розташована на межі трьох континентів - Європи, Азії та Африки, що сприяло взаємодії різних культур і цивілізацій.

Антична громада, на відміну від сільської східної громади, виступала в основному як місто-поліс. Сільське господарство, внаслідок гострої нестачі землі, мало другорядне значення. Такі міста як Афіни, Мілет, Корінф, Халіке перетворилися у важливі ремісничо-торгівельні центри. Найпоширенішими були ремесла, виплавлення металів, зокрема. З них виробляли зброю, колісниці, ювелірні вироби. Добротним і красивим був посуд, дахівна, керамічні вироби. Під контролем держави було кораблебудування.

Перенаселення Греції у VІІІ - VI ст. до н.е. зумовили колонізацію та утворення грецьких міст-колоній на берегах Мармурового, Чорного та Егейського морів, на південному узбережжі Апеннінського півострова, в Сицілії та Північній Африці.

Широкого розвитку в Греції набули торгівля і товарно-грошові відносини. Грошовий обмін здійснювали лихварі, які володіли обмінними пунктами-трапезами.

Причини розквіту Греції:

1. Широке використання праці величезної кількості рабів.

2. Поповнення рабів відбувалось за рахунок постійних війн, а також несплати боргів.

3. Експлуатація рабів сприяла досягненню високого економічного і культурного розвитку.

Але не дивлячись на те, що Стародавня Греція досягла величезних успіхів в господарському розвитку, у 338 році до н.е. її завоювала Македонія.

Причинами господарського занепаду були:

1. Зниження продуктивності рабської праці.

2. Поразки грецьких військ у війнах, внаслідок чого припинився приплив нових рабів.

3. Постійні конфлікти між грецькими містами.

4. Боротьба демосу з аристократією, рабів з рабовласниками паралізували економічне життя країни.

До країн античного рабства відноситься і Стародавній Рим, де рабовласницьке господарство досягло класичних (завершених, найповніших) форм.

Вирішальну роль тут в економіці відігравало сільське господарство, яке було багатогалузевим: виноградарство, городництво, садівництво. Успішно розвивалось тваринництво, птахівництво, вирощували ячмінь, пшеницю, просо, овес, а також технічні культури (льон, коноплі). В І ст. н.е. римляни використовували косу, серп, жатку з широким захватом, колісний плуг, мінеральні добрива, водяний млин, мали досконалу іригаційну систему зрошення полів.

Ремесло досягло значних успіхів: зброярі виготовляли найсучаснішу зброю, будівельники будували і утримували дороги, які з’єднували Рим з провінціями. Успішно розвивалося суднобудування, технологія виплавки металів, обробка каменю, граніту, мармуру, а також різьби по них.

Більше прибутків ніж ремесло приносила торгівля. Активною була морська та караванна торгівля з провінціями.

Існувала досить розвинена грошова система. Римляни відливали мідні монети. Однофунтова монета називалася ассом, 1/2 - фунтова - сомісом, 1/12 - унцією. Поруч з римськими використовувалися срібні монети - драхми грецької чеканки з римською печаткою. В ІІІ ст. до н.е. з’явився римський срібний денарій вартістю 10 ассів. Найпоширенішою грошовою одиницею був сестерцій, який дорівнював 2,5 асса. В останній період існування Римської держави в обіг були введені золоті монети ауерси та соліди.

Фінансова система Риму була добре розвинена і трималася на експлуатації римських провінцій, в першу чергу неіталійських.

Економічні причини розквіту Риму:

1. Рим підкорив собі Грецію, Єгипет, успадкував їхню культурну спадщину.

2. Зовнішні завоювання ще більше посилили його.

3. Внутрішні фактори: тривале існування правової системи, республіканського устрою, сильної держави, які гарантували  права і свободи населення, перш за все право приватної власності.

4. Зміцненню держави сприяла освіта та наука.

5. Експлуатація рабської праці вивільнила певну частину людей від важкої праці, що дало змогу їм займатися наукою, освітою, мистецтвом, літературою, поезією.

Але не дивлячись на високий економічний розвиток, в ІІІ-IV ст. н.е. господарство Риму стало занепадати. Причинами занепаду були:

1. Вичерпала себе рабовласницька система господарювання, знизилась продуктивність праці рабів.

2. Масові виступи рабів.

3. Малоефективна праця рабів стримувала технічний прогрес.

4. Витіснення з господарського життя дрібних власників підривало економічні засади суспільства.

5. Різко зросла кількість паразитуючих елементів з вільного населення з міського плебсу що вимагало додаткових витрат держави, а це посилило додатковий прес.

6. Криза рабовласницького господарства в аграрному виробництві виявилась у зменшенні площ оброблювальних земель, в більшості вілл та латифундій поширились екстенсивні форми ведення господарства.

7. Обмежувалась абсолютна власність рабовласника над рабами.

8. Занепад охопив ремесло і торгівлю, зменшилось населення міст, ремесла поступово переміщалися з міст у села. Скоротилась зовнішня і внутрішня торгівля, грошовий обіг.

9. Зазнала краху завойовницька політика Риму, внаслідок чого припинилося регулярне поповнення господарств рабами.

10. Поступово став проявлятися сепаратизм провінцій, ставало дедалі важче ними управляти, збирати податки.

11. Посилювався натиск варварів.

Стародавні греки і римляни залишили людству величезну спадщину, якою уміло скористалися перш за все європейські народи. На руїнах Стародавнього Риму виникла згодом європейська християнська цивілізація.