- •1. Поняття терміна «культура».
- •3.Структура культури
- •4.Функції культури.
- •5.Субкультура і її функції
- •6.Класичні філософські концепції розвитку культури.
- •7.Українська культура в контексті світової культури
- •8.Розвиток і становлення понять «етнос», «нація» і «національна культура».
- •9.Специфічні риси української національної культури
- •10.Роль національної ментальності в житті суспільства
- •11.Етапи суспільно-історичного розвитку України та процес формування української нації
- •13.Періодизація української культури
- •14.Трипільська культура. Основні здобутки
- •15.Культура кіммерійців, скіфів, сарматів та грецьких поселень.
- •16.Вплив античної та римсько-християнської культури на давню українську культуру
- •17.Доба зарубинецької культури. Розвиток матеріальної і духовної культури венедів
- •18.Доба черняхівської та київської культури. Господарський, культурний розвиток
- •19.Розвиток держави Київська Русь. Діяльність Володимира Великого. Прийняття християнства.
- •20.Духовна культура давніх слов’ян.
- •21. Розвиток мистецтва Київської Русі: архітектура і малярство. Візантійський стиль.
- •22. Писемність, літописання, література в Київській Русі.
- •23. Галицько-Волинське князівство. Діяльність князя Данила Галицького.
- •24. Умови культурного розвитку України в складі Литовсько-Руської і Польської держав.
- •25. Культурні здобутки українського козацтва.
- •26. Книгодрукування в Україні. Діяльність і.Федорова, видатні твори.
- •27. Братства та визвольний рух. Діяльність Львівського братства. Львівська братська школа.
- •28. Братство та визвольний рух. Київське братство. Київська братська школа.
- •29. Києво-Могилянський колегіум. Діяльність Петра Могили.
- •30. Архітектура в Україні у хіv – перш. Пол. Хvіі ст.
- •31. Іконопис в Україні у хіv – перш. Пол. Хvіі ст.
- •32. Зародження театру в Україні. Вертеп у xіv– XVI ст.
- •33. Острозька академія. Діяльність Герасима Смотрицького, Дем’яна Наливайка, Василя Суразького.
- •34. Києво-Могилянська академія, її культурно-просвітня діяльність.
- •35. Розвиток освіти в Україні у другій половині xvіі– xviіі ст.: створення колегіумів, університетів, початкових шкіл.
- •36. Книгодрукування в Україні у XVII – xviiі ст. Діяльність Києво-Печерської , Почаївської, Чернігівської книгодрукарень.
- •37. Розвиток філософії та науки в Україні у другій половині xvіі – xviіі ст.
- •38. Г.Сковорода – визначний філософ і поет.
- •39. Українське бароко. Архітектурні пам’ятки 17-18 ст. Діяльність Шеделя, Григоровича-Барського, с. Ковніра, Яновського, Старченка та ін.
- •40. Образотворче мистецтво в Україні у XVII-XVIII ст.
- •41. Театр і музика в Україні у XVII ст. Творчість м. Березовського, а. Веделя, д. Бортнянського.
- •42. Історичні літописи Самійла Самовидця, Гр. Граб’янки. Думи і пісні.
- •43.Розвиток духовного життя в україні у XVIII-XIX ст. Система середньої та вищої освіти.
- •44. Розвиток живопису в Україні у першій пол. XIX ст. Діяльність с. Васильківського, м. Пимоненка, м. Ярошенка.
- •45. Розвиток української літератури перш. Пол.XIX ст. Творчість і. Котляревського, п. Гулака-Артемовського, Квітки-Основ’яненка, е. Гребінки.
- •46 Розвиток музики в Україні у xiXст.
- •47. Розвиток театру в Україні в 19ст.
- •48. Діяльність м.Шашкевича, і. Вагилевича, я. Головацького.
- •Розвиток українського романтизму
- •50. Освіта і просвіта в українській культурі у xiXст.
- •52. Розвиток української літератури XIX ст.: провідні тенденції та художні стилі.
- •53. Архітектура другої половини XIX ст.
- •54. Культурний поступ на західноукраїнських землях у XIX ст.
- •55. Кирило-Мефодіївське товариство й культурне самоутвердження української нації.
- •56. Українська етнографія та історія: м. Грушевський, д. Яворницький, д. Багалій, в. Хвойка, о. Єфименко. Українське сходознавство: а. Кримський.
- •57. Національно-культурне піднесення 20-х років в україні як передумова розбудови освіти і науки.
- •58. Література і театр на тлі нових національних і соціальних реалій:літературні течії та гуртки 20-х років, новаторське сценічне мистецтво, українська кінематографія.
- •59. Ідейно-політична боротьба за оновлення української літератури. Творчість Хвильового.
- •60. Новаторське сценічне мистецтво в 20-30 роки. Лесь Курбас і його театр.
- •61. Оновлення українського образотворчого мистецтва, футуристичні та експресіоністичні захоплення й експерименти.
- •62. Утворення Української академії наук; науково-організаційна робота в.Вернадського, м.Грушевського, а.Кримського, с.Єфремова, м.Василенка, м.Яворського.
- •68. Українська естрада. Творчість в.Івасюка.
- •69. Молодіжна музична культура 70-80-х рр.
- •70. Українська кінематографія. О.Довженко.
- •71. Образотворче мистецтво в Україні в 20 ст. Основні напрямки розвитку. 72. Культурне життя в Україні в 30-х рр. «Розстріляне відродження».
- •75. Національне відродження в 90-х роках хх ст. 76. Культуротворча робота української еміграції в 20-30-х рр.
3.Структура культури
Багатоплановість культури обумовлює складність її структури. Розділ культурології, що досліджує внутрішню структуру та організаційно-функціональну будову культури називається морфологією культури.
Форми культури
В залежності від форм культуротворчої діяльності людини, розрізняють матеріальну та духовну культури. Відповідно до цього традиційно розрізняють матеріальну і духовну культуру, а в сучасних джерелах, в силу недодстатності такого поділу розглядають також соціальну і фізичну культури.
Матеріальна культура
Матеріальна культура — перетворення природних матеріалів і енергії відповідно до людських цілей, створення штучного середовища проживання. Сюди включається також необхідний і достатній набір технологій для збереження і розвитку цього середовища. Матеріальна культура створює і задає рівень життя суспільства, формує матеріальні запити людей і пропонує засоби їх задоволення.
Матеріальна культура включає в себе такі елементи, як породи тварин і сорти рослин, ґрунти і природні речовини (ресурси), які зазнали обробки. До матеріальної культури входять також: будівлі і споруди, інструменти та обладнання для будь-яких видів діяльності, шляхи повідомлення і засоби транспорту, зв'язок і засоби зв'язку, технології.
Духовна культура
До неї відносять продукти духовної діяльності людини, які існують переважно в ідеальному вигляді: поняття, уявлення, вірування, почуття і переживання, доступні свідомості і розумінню всіх людей. Духовна культура створює особливий світ цінностей, формує і задовольняє наші інтелектуальні та емоційні потреби. Духовна культура — це продукт суспільного розвитку, її основне призначення полягає у продукуванні свідомості.
Завдяки закріпленню в знаках, символах, організаційних формах, комп'ютерній техніці, духовна культура стає відносно самостійною від свого творця, людини. У ній об'єктивуються і виділяються особливі сфери духовної творчості. Духовне і духовно-практичне освоєння всієї реальності оформлюється в філософії, мистецтві, різноманітних науках. Духовно-практичне освоєння (включаючи регулювання) суспільного життя здійснюється в політиці, праві, моралі. Універсальні духовні функції, як світоглядні, так і нормативно-регулятивні, виконують міф і релігія. У майбутньому, можливо, відбудуться революційні зміни духовної культури у зв'язку з розвитком екологічної свідомості і освоєнням космосу.
Український вчений О. М. Костенко сформулював так звану натуралістичну концепцію «культури людини»: «Культура людини — це міра узгодженості волі і свідомості людини із законами Матері-Природи» (Костенко О. М. Культура і закон — у протидії злу. — Київ: Атіка.- 2008. — 352 с.). Виходячи з принципу соціального натуралізму (що лежить в основі його «теорії трьох природ»), він вважає, що спеціальним видом культури людини є «соціальна культура людини» як міра узгодженості волі і свідомості людини із природними законами, за якими існує життя людей у суспільстві. Різновидами соціальної культури людини є політична культура людини, економічна культура людини, правова культура людини, моральна культура людини, релігійна культура людини тощо.
Соціальна культура
Соціальна культура - це відношення людей один до одного, системи статусів і соціальних інститутів [15]. Соціальна поведінка і артефакти (соціальна і матеріальна культура) трактуються як об'єктивовані продукти ідеальних нормативних систем і систем знань різного роду, що складають духовну культуру. Виділення соціальної культури дозволяє з'єднати матеріальну і духовну культури, ввести артефакти в контекст досліджень у соціальних науках[14].
Фізична культура
Фізична культура — перетворення біологічного початку в самій людині; формування соціально необхідних навичок, умінь і якостей людського тіла.
В основі фізичної культури лежить домашня фізична підготовка, що включає розвиток координації рухів всього тіла дитини (формування макро-дій) і артикуляційного апарату (мікро-рухи щелепно-лицевих м'язів, органів дихання і травлення). Інакше кажучи, це вирішення такого відповідального завдання, як навчання мови, прямоходінню, переміщенню предметів, гігієнічним правилам, культивування відмінностей у поведінці за статевими або віковими ознаками.
На цьому фундаменті надбудовуються всі подальші, складніші або спеціалізовані, фізичні навички і координовані рухи, на зразок балетного танцю, рухів рук хірурга або фокусника. Щоб усьому цьому навчитися, необхідні не стільки відповідні фізичні дані, скільки багаті культурні традиції і вихована в людині здібність до вдосконалення відповідно до тих або інших професійних завдань.
