Тема 8. „ Основні етапи розвитку мистецтва ”.

Зміст.

8.1. Ранні форми мистецтва

8.3. Мистецтво давніх цивілізацій

8.3. Мистецтво античного світу

8.4. Мистецтво християнського Середньовіччя

8.5. Мистецтво Відродження та Нового часу

Ключові слова: мистецтво, вид мистецтва, жанр мистецтва, художній твір, прадавній синкретизм, духовний синкретизм

Цілі і завдання вивчення розділу: вивчення цього розділу дозволяють Вам:

• одержати знання щодо історичної періодизації мистецтва;

• ознайомитися зі змістом основних історичних етапів розвитку мистецтва, творчими здобутками представників мистецтва, провідними жанрами, стилями мистецтва;

• володіти ключовими словами мистецтво, вид мистецтва, жанр мистецтва, художній твір, прадавній синкретизм, духовний синкретизм

Методичні рекомендації до вивчення теми 8. При вивченні восьмої теми слід звернути увагу на історичну періодизацію мистецтва, на творчі здобутки митців, представників різних етапів розвитку мистецтва, на художні твори, що найбільш яскраво репрезентують мистецтво певного культурно-історичного етапу

Вивчаючи пункт 8.1. проаналізуйте становлення ранніх форм мистецтва, визначте зміст поняття «стародавній синкретизм», зۥясуйте вплив ранніх форм мистецтва на процеси подальшої диференціації видів мистецтва. У чому полягало значення ранніх форм мистецтва? Які памۥятки давнього мистецтва знайдені на території України? Для відповіді на ці запитання зверніться до підручників: Бичко А. К. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Курс лекцій. – К., 1997. – 410 с.; Історія української культури / Упорядник І. Крипۥякевич – К.: «Либідь», 2002. – 656 с.

Вивчаючи пункт 8.2. зверніть увагу на зміст поняття давньої цивілізації, на духовний синкретизм, властивий культурі давніх цивілізацій. Проаналізуйте складові комплексу мистецтв давніх цивілізацій. Яка форма суспільної свідомості опосередковує функціонування мистецького комплексу давніх цивілізацій, впливає на формування символічного змісту памۥятників мистецтва доби давніх цивилізацій? Для відповіді на ці запитання зверність до підручника: Левчук Л. Т. та ін.. Історія світової культури. – К. : Вища школа, 2002. – 305 с.

Вивчаючи пункт 8.3. вивчіть мистецькі здобутки античної цивілізації. Ознайомтесь з іменами представників мистецтва античної доби, з видатними творами античного мистецтва. Спробуйте знайти відповідь на запитання: чому мистецтво антитчної доби вважається взірцем щодо подальшого розвитку європейського мистецтва? Розкрийте значення думки К. Маркса щодо цінності античного мистецтва, як незабутньї доби «дитинства людства». Для пошуку відповіді на ці запитання зверніться до підручника: Бичко А. К. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Курс лекцій. – К., 1997. – 410 с.

Вивчаючи пункт 8.4. проаналізуйте комплекс змін, що відбувається під час переходу від доби античності до Середніх віків. Зۥясуйте вплив суспільно-політичних та культурних перетворень на формування нового мистецького комплексу, опосередкованого духовними потребами християнства. Які види мистецтв були визначальними для мистецтва християнської церкви? Яке значення надавалось мистецтву з боку провідних діячів християнської культури, перших християнських єпископів доби раннього Середньовіччя? Для відповіді на ці запитання зверніться до наукової монографії: Уколова В. И. Античное наследие и культура раннего Средневековья. – М. : Наука, 2001. – 320 с. Для детального опрацювання матеріалу використайте також підручник Бичко А. К. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Курс лекцій. – К., 1997. – 410 с.

Вивчаючи пункт 8.5. зверніть увагу на складність переходу від часів християнського Середньовіччя до Нового часу. Проаналізуйте добу Відродження як таку, що сприяє становленню нових форм мистецького життя, демонструє неперевершені здобутки в різних видах і жанрах мистецтва. Аналізуючи мистецькі здобутки Нового часу, зверніть увагу на становлення мистецьких стилей як феноменів, що вказують на принципово нові виміри мистецького життя. Для більш детального знайомства із зазначеню проблематикою зверніться до відповідних розділів підручників: Бичко А. К. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Курс лекцій. – К., 1997. – 410 с.; Масол Л. М. та ін. Художня культура України : Навчальний посібник. – Київ: Вища школа, 239 с. : с іл.; Історія української культури / Упорядник І. Крипۥякевич – К.: «Либідь», 2002. – 656 с.

Навчальний матеріал.

Прочитайте і законспектуйте основні положення. Зверніть особливу увагу на пояснення змісту опорних понять

Людський рід налічує в своєму розвитку близько мілліону років. На початку історії природа протистояла людині як ворожа сила, хаос. Організація колективної трудової діяльності сприяла привнесенню в природні процеси „людської міри”, тобто порядку, організації. Це означало здійснення в діяльності власної цілі, досягнення мети з одночасним переживанням природи як такої, що існує в зв’язку з людиною.

Такі процеси відбувалися за доби палеоліту (50 тис. р. до н.е.), що налічує десятки тисячоліть розвитку. Процеси формування здатності діяти розумно, цілеспрямовано, здійснювати під час роботи власну мету продовжувалися дуже довго. Віками люди трудилися для того, щоб задовольнити, перш за все, власні матеріальні потреби. Але вже в прадавню епоху цінилися повсякденні речі (прості знаряддя праці, побутові речі), котрі були досконалі за формою і таким чином зручні в користуванні.

Удосконалення знарядь праці, формування трудових навичок вело до набуття певної майстерності. Як наслідок, побутові речі стали доповнюватися прикрасами, котрі не пов’язані з безпосередньою функцією предмету. Орнамент, різьба, мозаїка, розпис – все це доповнювало повсякденну (утилітарну) функцію предмету естетичною. В умовах прадавнього синкретизму, тобто в таких умовах, коли за обۥєктивних причин не існувало відмінностей між видами фізичної та розумової праці, виробничий труд поступово набував елементу творчості. Вивчення творів доби палеоліту свідчить, що ранні зображення були примітивними, зробленими за допомогою контуру. Це були перші наскальні малюнки, які не об’єднувалися в композицію. Прадавній художник, попри вміння малювати, не узагальнював всю складність оточуючого світу, не вибудовував певного сюжету, а зображував окремі фігури.

Початок неоліту дав поштовх цілому комплексу змін у житті давньої людини. Під час неоліту (20 тис. р. до н.е.) змінюється техніка виготовлення знарядь праці, виникають нові форми труда, побуту, суспільного життя. У цілому весь комплекс змін, що торкнулися суспільного життя давньої людини, носить назву неолітичної революції. Більшість дослідників пов’язує неолітичні революцію з першим в історії цивілізації розподілом праці, виокремленням скотарства та землеробства. Розподіл праці знаменував початок аграрної цивілізації, коли головним видом труда став труд на землі. Труд на землі сприяв збільшенню виробництва продуктів харчування, утворенню залишків продукції, що надавало людям більшої впевненості, сприяло формуванню почуття певної незалежності від сил природи. Найбільш швидко суспільні зміни проходили на Близькому Сході, де на початку 5 тис. до н. е. починають виготовляти знаряддя з міді, будувати системи зрошування землі, використовують гончарне колесо та візки на колесах.

Разом із удосконаленням знарядь праці збільшується обсяг знань. Виникають знання з математики, географії, топографії, розвивається писемність, ускладнюється релігія, виникають уявлення щодо добра і зла. Відповідно, більш широко представлене мистецтво. Досить поширеними стають техніки прикраси речей, одягу, знарядь праці та зброї (художній розпис, різьба, коштовні вироби). Зображення звірів трансформується, тема звіря як уособлення могутності природи стосовно людини більше не є домінуючою в культурі неоліту. Тим не менш традиція зображення звіря, що виникла за часів палеоліту, зберігається. Указана традиція зумовлює існування характерного „звіриного” стилю, що використовується в декоративних цілях – йдеться про прикраси зброї, кінських сідел та збруї, одягу та побутових речей, створені за допомогою бронзових або золотих мініатюрних зображень звірів. Зображення звірів у поєднанні з рослинним орнаментом використовувалося для створення жіночих прикрас з дорогоцінних металів. Розвивається мистецтво кераміки (витвори з глини), усна народна творчість, музика, мистецтво танцю.

Уважно прочитайте наступний текст і складіть карту-схему місць розташування найдавніших центрів культурного розвитку, знадених на території України.

Найдавніші пам’ятники культури розташовані на території України, в Північно-Східному Криму, в центральній частині та на сході України. Найбільш давні пам’ятники це кургани, земляні піраміди, котрі є ровесниками кам’яних споруд (менгірів, кромлехів, дольменів), побудованих на морських узбережжях Франції, Англії, Ірану, Індії тощо.

Призначення таких споруд остаточно не виявлено, хоча гіпотез існує дуже багато. Відносно кримських курганів існує така гіпотеза. Форма земляного насипу та спосіб поховання померлої людини, традиції покладення речей віддзеркалюють уявлення давніх людей про єднання природи, людини та людського роду, про життя після смерті. Земляний насип, його розташування стосовно сторін світу, спосіб покладення речей, коштовностей слід „розшифровувати” як прадавню мову міфів, елементи котрої можна знайти в давніх слов’янських легендах. Таким чином, прадавній курган є за своїм призначенням не тільки місцем поховання померлої людини, але й уособленням міфічної свідомості, „шифром” космологічних знань прадавніх людей, втіленням їх уявлень стосовно будови Космосу та місця людини в ньому.

Прочитайте наступний текст, випишіть опорні поняття, занотуйте значення опорних понять

У Давньому світі (приблизно 5-4 тис. до н.е.) завершується формування людських колективів (роди й племена) і відбувається подальша, більш глибока економічна та суспільно-політична диференціація суспільства. Виникають рабовласницькі держави, що отримали назву давніх цивілізацій.

До складу цивілізацій Близького Сходу входять Давній Єгипет, Шумери, Вавилон, Фінікія та Палестина. По типу соціально-політичного устрою вони належати до так званих деспотій, тобто вся повнота влади належала деспоту-царю або фараону. Крім того суспільне життя в таких країнах підпорядковується релігійним нормам. Роль держави зводиться до будівництва зрошувальних систем, зведення монументальних споруд (піраміди, храмові комплекси, палаци), ведення війни.

Давні цивілізації Близького Сходу зробили значний внесок в світове мистецтво. Мистецтво давніх цивілізацій було тісно пов’язане з релігійним культом, відмічене пануванням суворих правил щодо зображення (канон).

Всесвітньо відомими є сьогодні давньоєгипетські піраміди (3200-2400 до н.е.). Піраміди втілюють панівну ідею мистецтва того часу – перемогу над таємницею смерті та ствердження у вічності земних володарів.

В епоху Нового царству вказана ідея головувала в храмовому будівництві (храмові ансамблі Карнак, Луксор, Абу-Сімбел).

Гігантоманією відзначені багато пам’ятників мистецтва тієї доби. Але слід згадати також і про інші твори, що віддзеркалюють більш реалістичні та людяні мотиви (портрет Нефертиті, 14 ст. до н.е.; Дочки Ехнатона: фрагмент розпису палацу в Ахенатоні, 14 ст. до н.е.).

Мистецтво народів півдня Месопотамії зазвичай називають вавилонським мистецтвом. Ця назва поширюється на мистецтво самого Вавилона (2 тис. до н.е.) та на мистецтво шумерів та аккадців (4-3 тис. до н.е.).

Народи Шумеру та Аккад за сприяння своїх нащадків, вавілонян поширили основи своєї науки, літератури уявлення стосовно Всесвіту, релігійні ідеї. Міське будівництво в Месопотамії велося інтенсивно, оскільки міста по завершенні будівництва ставали укріпленнями. Місто було самостійним, поклонялося власним богам, котрі вважалися володарями міста. Для розташування богів будувалися особливі споруди – зіккурати. Окремі елементи архітектури зіккуратів (арка) можна знайти значно пізніше, в архітектурних спорудах європейських міст.

Політичне значення давніх держав зменшувалося разом із часом, а за допомогою війн нові держави стверджували свою могутність. Починаючи з 1 тис. до н.е. і до 7 ст. до н.е. мистецтво Ассирії прославляло перемоги її володарів (Крилатий бик з палацу Саргана, 8 ст. до н.е.; „”Сцени охоти”, „Левиця, що помирає” – рельєфи палацу Ашшурбаніпала, 7 ст. до н.е.)

У ході вивчення наступного тексту випишіть специфічні особливості давньогрецького мистецтва.

Знайомство з мистецтвом античного світу зручніше почати з давніх грецьких міфів. Зібрання міфів про Прометея, про пригоди Язона («Золоте руно»), про Персея й Геракла, Тезея, Едіта й Антігону свідчать про яскравий самобутній характер грецької міфології. Гомерівський епос надав народним сказанням закінченості й стрункості.

Фантастичні образи, пов’язані з уособленням сил природи (Зевс, Посейдон, Гефест, Артеміда, Афіна), збагатились індивідуальними величними рисами, яким скористувались драматурги, поети, живописці й скульптори.

Далі потрібно підкреслити ще одну досить важливу обставину. У давньогрецьких міфологічних текстах поступово накопичувались дані об’єктивного характеру, застосовувались спроби пояснення світу (Гесіод, поема «Теогонія»). Крім того, міфи містили житейські спостереження й історичні факти, дані спостережень за природними явищами (поеми Гомера «Іліада» й «Одіссея»). Інакше кажучи, в межах самої міфології з’являються думки про народження світу, небесних світил, земних стихій.

Безумовно, для того, щоб людство прийшло до постановки таких питань, повинні були пройти віки. У руслі пошуку доказових об’єктивних відповідей на питання світоглядного характеру виникає грецька філософія. Антична філософська література дійшла до нас далеко не повністю: цілий ряд творів античних філософів відомі лише за фрагментами (тексти Геракліта Ефеського, Парменіда, Зенона Егейського, Демокрита, Епікура, деякі діалоги Платона). Тим не менше великі ідеї давніх важливі для нас як приклади роздумів про смисл життя, про цінність знання й неосвіченість, що стає на заваді людині і шкодить державному благу, про людські чесноти й безкорисливу мудрість.

Ідейною основою грецького мистецтва були вироблені грецькою філософією уявлення про Космос, прекрасну гармонійну природу й зіркове небо. Людина – основна структурна одиниця космосу, «міра» його. Тому бачення світу художником, пластичне й скульптурне, визначалось пропорціями людського тіла. Прекрасне тіло, врівноважене й гармонійне, символізує прекрасний Космос. Ці міркування обумовили класичний ідеал грецької скульптури – величну фігуру людини (роботи грецьких скульпторів Мирона, Фідія, Поліклета).

Звертаючись до мистецтва періоду високої класики, до епохи найвищого культурного розквіту Афін, пов’язаної з іменем афінського стратега Перикла (середина V ст. до н.е.), потрібно познайомитись з основними досягненнями архітектури (ансамбль афінського Акрополя), роботами Фідія та його учнів, зразками вазового розпису.

Період грецької класики позначений небувалим розквітом театрального мистецтва, таких його жанрів, як комедія і трагедія. Грецький театр був одним з найулюбленіших масових видовищ, йому надавалось величезне виховне значення. Трагедії Есхіла «Прометей», Софокла «Цар Едип» і «Антігона», Еврипіда «Андромаха» і «Медея», «Алкеста» і «Орест», комедії Аристофана з плином часу набули значення зразкових і визначили розвиток театру епохи Відродження, музичної драми (опери), класичних жанрів театрального мистецтва 17 – 18 століть.

Розквіт мистецтв і увага публіки до нього сприяли розвиткові теорії мистецтва. Протягом класичного й пізньокласичного періодів провідні філософи Греції звертались до дослідження сутності мистецтва, художньої творчості, жанрів і видів мистецтва. Для з’ясування цих питань доцільно звернутися до фрагментів «Поетики» Аристотеля й ознайомитись із визначеннями понять «мистецтво», «вид мистецтва», «жанр мистецтва».

Проаналізуйте напрямки розвитку мистецтва Давнього Риму і зробіть висновки щодо: а). – спадковості та б). – відмінностей між мистецтвом Давньої Греції та Давнього Риму.

Головний стимул римського мистецтва – ідея корисності, пафос користі в ім’я держави. Ця ідея поступово перетворювалась на ідею світового панування, влади як самоцілі. Життєздатним у мистецтві було лише те, що відповідало цим прагненням.

У містах будувались форуми (місця народних зборів), амфітеатри (арени гладіаторських боїв), терми (розкішні лазні, які в ті часи були осереддям суспільного життя). Римські архітектори, використовуючи кращі досягнення будівельної техніки того часу, споруджували будівлі, у яких чіткість замислу поєднувалась із пишністю виконання.

Це, наприклад, тріумфальна арка Тита (81 р. н.е.) – велична споруда, яка прославляла перемоги імператора й надихала на нові перемоги; Пантеон (120 р. н.е.) – храм богів, який втілює імперську ідею об’єднання культур і релігій під владою Рима. Велич, могуття, сила – ці ідеї «звучать» в архітектурі Пантеону.

Говорячи про інші види мистецтва, варто зазначити, що в багатьох випадках римські майстри копіювали грецькі образи (скульптура). У мармурових копіях римського часу дійшли до нас, наприклад, роботи грецького скульптора Лісіппа «Геракл з левом» (Санкт-Петербург, Державний Ермітаж) і Апоксіомен (Рим, Ватикан). Жанр реалістичного скульптурного портрета є суто римським внеском у світову художню культуру. Розглядаючи зразки цього виду мистецтва (скульптурні портрети римських імператорів Тиберія, Калігули, Нерона, Адріана, Каракали), можна глибше зрозуміти історію Рима, відчути його велич і трагізм падіння «крізь призму» окремих доль.

Разом з римською античністю уходила в минуле ціла епоха. Багатовіковий розпад імперії був важким і хворобливим. Безкінечні війни, політичні протиріччя обумовили розрив економічних зв’язків і занепад культури.

Прочитайте наступний текст, зробіть висновки щодо історичної ролі християнської релігії в формуванні Середньовічної культури. Випишіть види та жанри мистецтв християнської церкви.

Особливо потрібно зупинитися на історичній ролі християнства, світовій релігії, яка визначила новий світогляд, нову ідеологію, нові ідеали мистецтва. Протягом трьох віків Рим переслідував християнство, проте він став одним із всесвітніх центрів нової релігії. У 313 р. н.е. довго гнане християнство, набувши авторитету та впливовості, стало заперечувати світовідчуття, з якого зросло античне мистецтво. Християнство поступово створило нову міфологію, герої якої – прибічники нової віри, які прийняли мученицький вінець. Нові герої зайняли місце язичницьких богів, що уособлювали земну любов і земну радість. Правляча верхівка Рима сподівалась за допомогою нової релігії скріпити державу, що втратила міцність. Проте в 395 році Римська імперія розпалася на Західно-латинську й Східно-грецьку, а в 476 році остаточно зруйнувалась. Почалася нова історична епоха, яка отримала назву Середньовіччя.

Християнська культура з самого початку пов’язувала традиції Заходу і Сходу, у ній знайшли місце і східні містичні культи, і давні легенди, і релігійна поезія Ізраїлю, і філософські учення неоплатоніків. Разом з тим Церква, яка набирала силу, особливо її чернече крило, відкидали мистецтво античного світу. Так на межі двох епох, у боротьбі ідеологій народжувалась християнська культура, виникала храмова архітектура, церковна музика, церковна література, твори християнського живопису і скульптури.

Перехідним етапом від античного мистецтва до мистецтва Середньовіччя можна вважати мистецтво Візантії, яке вбирало в себе традиції античності і в той же час видозмінювало їх під впливом християнської релігії і східних культур. До видатних досягнень візантійського мистецтва відноситься собор св. Софії у Константинополі (532 – 537 рр.). Внутрішнє убранство й будова ранньосередньовічних храмів пов’язані з символізацією релігійної ідеї. Так, внутрішній інтер’єр храму св. Софії (мозаїки, багато прикрашений самоцвітами олтар, гра світла й кольорові вітражі) повинен був асоціюватися у сприйнятті віруючих з образом небесного Єрусалима.

Законспектуйте основні положення. Визначте звۥязок між традиціями римської архітектури та архітектурою раннього Середньовіччя.

Архітектура храмів Х – ХІІ століть називалась романською, стиль її бере початок від античних зразків ранньохристиянської архітектури (баптистерій і базиліка). Головна роль у розвитку романської архітектури відводилась Франції (собор Нотр-Дам у Пуатьє); значні пам’ятники романського мистецтва створені в Германії (собор у Майнці-на-Рейні, собор у Шпейєрі).

Готична архітектура – це мистецтво періоду зростання середньовічних міст і боротьби жителів міст із феодалами. Готичний стиль синтезував риси романських і візантійських храмів (собори Парижа і Реймса у Франції, Страсбурга і Кельна в Німеччині, костьол св. Анни у Вільнюсі, будівля ратуші в Таллінні).

Найбільш ранні твори християнського живопису – це розписи стін у римських катакомбах, де нерідко поруч із героями античної міфології постають старозавітні та євангельські святі. Античні мотиви наповнюються новим змістом (наприклад, мотив пастуха перетворився на наповнений глибокого змісту сюжет «Добрий пастир» – Христос, який пасе свою паству).

Крім сюжетних, з’являються зображення символічного характеру, повні таємних натяків і складних асоціацій. Символічні зображення покривають декоративними візерунками стіни й стелі.

Живописні образи в мозаїках і фресках поступово відходили від принципу «схожості», усе частіше порушувались античні пропорції. Зображення ставало все більш пласким і схематичним, одночасно посилювався контраст кольорів, зміщувалась перспектива. Ці зміни, спочатку не досить помітні, створювали основу для майбутньої абсолютно нової форми живопису – іконопису.

Схожі зміни відбулися й у скульптурі. Так, твори великих форм взагалі перестали цікавити митців Візантії, які побоювались «ідольської» природи скульптурних зображень.

Музичне мистецтво відігравало в житті церкви важливу роль. І це не випадково, адже мова звуків доступна всім, вона говорить часом більше за слова. Музичний супровід був невід’ємною частиною давніх язичницьких культів, і церква, у свою чергу, шукала нові музичні форми. У західноєвропейській культурі церковна, культова музика протистояла світській. Прихильники християнства Василь Великий, Григорій Назіанзін, Іоанн Дамаскін прекрасно розуміли важливість музичного мистецтва для християнської культури. Ними багато зроблено для впорядкування музичного супроводу богослужіння. Іоанну Златоусту легенда приписує введення в обіг музичних номерів, зміст яких присвячений певним святам (акафісти й тропарі). Також варто згадати творчість Єфрема Сіріна, який створив більше 10 тисяч урочистих гімнів.

Для розвинутих країн Європи епоха Відродження (ХІV – ХVІ століття) була часом зародження капіталістичних відносин, формування абсолютних монархій і перших буржуазних республік. Це був час, коли вперше намітилась криза релігійної свідомості й виникли нові уявлення про велич і гармонію світу, про красу людини. Особливо варто підкреслити, що Відродження було не просто реставрацією античності, але поворотом в оцінці світу й людини. Філософію Відродження відрізняє яскраво виражена гуманістична спрямованість. У цей час переглядаються питання про положення людини у світі, про достоїнство особистості. Ціннісно-моральний акцент філософії підтверджується наявністю таких творів, як «Про перевагу й вищість людини» (Фаціо), «про достоїнство» (Манетті), «Про істинне й хибне благо» (Лоренцо Валла).

Говорячи про мистецтво Відродження, перш за все, треба відзначити, що ця епоха відрізняється невиданим злетом художньої майстерності, аналог якій може бути знайдений тільки в античності. Але види мистецтв Відродження розвиваються не паралельно. У кожній країні, в силу різних причин, домінував певний вид мистецтва. Різноманітність видів художньої творчості породила цілий ряд нових жанрів, які зберігають своє значення й у наш час (новела, сонет, портрет, натюрморт, опера, ораторія, мадригал і багато-багато інших). Реалістична природа мистецтва Відродження прагне перебороти релігійний канон середньовічного мистецтва й вільно використовувати народно-світські традиції. Але якщо в мистецтві італійського Відродження досягали найвищих висот живопис, скульптура, архітектура й література, в інших європейських країнах не менш стрімко розвивались музика, графіка, мистецтво театру.

Так, звертаючись до мистецтва Нідерландів ХV – ХVI століть, можна відзначити творчість композиторів нідерландської школи поліфоністів, художників братів ван Ейк, Пітера Брейгеля старшого, Ієроніма Босха, на прикладах із творчості Дюрера, Грюнвальда, Лукаса Кранаха можна простежити особливості мистецтва живопису, графіки й гравюри Германії.

До найбільш пізніх процесів Відродження відносяться культури Іспанії й Англії періоду ХVІ – ХVІІ століть. Іспанське Відродження позначене глибоким зв’язком з народно-демократичними традиціями. Саме в іспанському театрі було виведено на сцену героя, у якому виражався гуманістичний ренесансний ідеал (творчість Лопе де Вега, героїчна драма «Фуенте Овехуна»), пропагувалась ідея соціальної рівності людей (комедія «Собака на сіні»).

Своєрідність розвитку англійського мистецтва не дозволяє виділити в ньому період, рівнозначний епосі Відродження в Італії, Франції, Германії та інших країнах Західної Європи. Але епоха, пов’язана з пізнім Відродженням, вивела в англійській літературі гігантську фігуру В.Шекспіра, творця національного театру, автора всесвітньо відомих трагедій, Говорячи про творчість В.Шекспіра, потрібно дещо виділити. Англійський театр епохи В.Шекспіра посідав одне з провідних місць у художній культурі країни. Театр був «провідником» нової ідеології, втілював у живому дійстві гуманістичний ідеал Відродження. У той же час пізнє Відродження надає образу людини-титану трагічних рис. Епоха поступово усвідомлювала, що людська обдарованість і талант, благородство й великий потенціал творчих сил не є гарантією захисту від соціальних потрясінь, загибелі окремих людей і цілих країн. Таким чином мистецтво пізнього Відродження доходить до основного духовного протиріччя свого часу – діалектиці титанічного й трагічного. Зрілий англійський театр узагальнив і втілив у живому дійстві образи героїв Відродження, конкретизував характерні риси, їх трагічну долю (трагедії В.Шекспіра «Гамлет», «Отелло», «Король Лір»).

Прочитайте наступний матеріал стосовно мистецтва Нового часу і випишіть назви та суттєві ознаки провідних стилів європейського мистецтва ХУП століття.

Говорячи далі про стан мистецтва ХУП століття, необхідно усвідомити поняття «стиль мистецтва». Стосовно аналізованого періоду складно говорити про загальні ідейно-естетичні основи художньої творчості навіть у мистецтві однієї країни. У художній культурі європейських країн ми спостерігаємо домінування не стільки виду мистецтва, скільки стилю мистецтва: у ХУП столітті це бароко, маньєризм, класицизм.

Стилі барокко та класицизм вважаються „великими” епохальними з огляду на їх поширення та домінування в художній культурі європейських країн. Барокко ХУП століття вбирає різні ідеологічні відтінки: розрізняли аристократичне й католицьке, буржуазне й протестантське бароко. Стиль відображав і демократичні настрої, існувало «народне», «козацьке» бароко. Стиль бароко охоплював різні види мистецтв: літературу й живопис, музику й архітектуру. Прикладами цього є творчість Л.Берніні (Італія), П.Рубенса (Фландрія).

Барочній стихійності, динаміці, конфлікту емоцій і розуму в 17 столітті протистояв інший ідеал – врівноваженості й міри, панування розуму й морального відчуття. Мова йде про мистецтво класицизму, стиль якого склався пізніше, а поширення було меншим порівняно з бароко. Центральне положення програми класицизму – вимога розумності, нормативності, природного слідування законам реального світу. Класицистичне мистецтво прагнуло до наслідування античних зразків, до синтезу античної культури з національними традиціями.

Засновниками класицистичного стилю в мистецтві були відомі художники Франції Н.Пуссен (живописні твори «Смерть Германіка», «Спляча Венера») і П.Корнель, драматург, творець театральної трагедії «Сид».

Питання для самоконтролю

1. Назвіть етапи розвитку давнього мистецтва. Складіть карту-схему розташування памۥятників давнього мистецтва на території України.

2. Визначте всесвітньо-історичне значення мистецтва доби античної класики.

3. Назвіть мистецтва, що входять до складу мистецького комплексу часів християнського Середньовіччя. Який вид мистецтва є провідним для даного комплексу? Аргументуйте свою думку.

4. Назвіть види і жанри мистецтва часів Відродження. Зробіть порівняльний аналіз видів і жанрів мистецтва доби Середньовіччя й доби Відродження.

5. Назвіть провідні стилі мистецтва ХУП століття. Поясніть панування стилів мистецтва в художній культурі Нового часу.

Висновки по темі 8. У ході викладення восьмої теми були проаналізовані основні етапи розвитку мистецтва, починаючи від найдавніших часів палеолітичного та неолітичного мистецтва. Під час розгляду ранніх форм мистецтва увага була звернена на процеси становлення мистецьких форм в стуктурі давнього синкретизму. Питання походження мистецтва є історично й логічно повۥязаними з питаннями становлення людських колективів, формуванням людської свідомості, функціонуванням мислення, мовного спілкування, формуванням навичок праці. Підкреслено значення неолітичної революції як тривалого процесу становлення давніх аграрних цивілізацій, форм колективного життя, поступового вдосконалення труда. Показано, що ускладнення форм соціального життя, виробництва, духовності, накопичення знання призвело до ускладнення мистецьких форм.

Питання мистецтва цивілізацій Давнього Сходу розглянуті в контексті релігійного культу як визначальної для тієї доби форми духовності. Проаналізовані архітектурні памۥятники доби давніх цивілізацій, звернена увага на розвиток мистецтва літератури, на групу ужиткових мистецтв. Мистецтво античної доби розглянуто нами окремо як таке, що становить собою вершину розвитку доби давніх цивілізацій.

Мистецтво Середньовіччя озглянуто нами на прикладі форм релігійної художньої культури. У ході аналізу стану мистецтв доби Середніх віків нами зроблений наголос на культуротворчій діяльності представників раннього Середньовіччя, вказано на значущість формування християнської ідеології та духовних потреб маси віруючих. Мистецтво християнської церкви доби Середніх вікі представлено комплекстом мистецтв, до складу якого входили храмова архітектура, скульптура (в католицьких храмах), живопис, представлений у вигляді іконопису та фресок (розписи стін храмів), музика богослужіння, канонізовані літературні тексти. Синкретичною одиницею мистецтва християнської церкви був храм, функції обۥєднанн видів мистецтв в єдиний комплекс виконувала літургія (богослужіння). Функціонаування комплексу церковних мистецтв доби Середньовіччя булло спрямоване на здійснення глибокого емоціно-психологічного впливу на масу віруючих, на формування релігійно забарвлених почуттів.

Доба Відродження розглянута нами як перехідна, спрямована від тривалого періоду Середніх віків до Нового часу. Ми звернули увагу на значне оновлення мистецького життя, опосередковане становленням принципово нових форм суспільного життя і праці, становленням ідеології гуманізму, що складала певну опозицію ідеології християнства. На тлі значних суспільних і культурних зрушень спостерігається оновлення тематики, сюжетів, форм мистецтва. У ході викладення матеріалу ми проаналізували досягнення мистецтва в таких його видах, як література, живопис, скульптура, архітектуру, театральне мистецтво. Також були представлені імена видатних діячів культури і мистецтва доби Відродження, митців різних європейських країн. Мистецтво Нового часу певною мірою продовжує демократичні тенденції розвитку, закладені добою Відродження, а певною мірою розвивається на основі нових естетичних ідеалів. У ході викладення теми ми наголосили на значущості формування в даний період стилів мистецтва, підкреслили значення ідейно-естичної програми стилю, вказали на провідні стилі мистецтва Нового часу бароко і класицизм.