Захист:

Запропонуйте заходи зниження надходження радіоактивних речовин до сільськогосподарських рослин та тварин.

____________________________________________________________________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________

Висновок

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Література:

Джигирей В. С., Сторожук В. М., Яцюк Р. А. Основи екології та навколишнього середовища. Навчальний посібник – видання друге доп. – Львів. Афіша. 2000.

Практична робота № 4

Тема: Ознайомлення з стандартами і нормами ГДК і ГДВ забруднення повітря, води, сільськогосподарської продукції.

Мета: Ознайомити студентів з складом екологічного законодавства України і навчити ним користуватися.

Завдання:

1. Ознайомитися з стандартами і нормами ГДК забруднення води.

2. Ознайомитися з стандартами ГДК і ГДВ забруднення повітря.

3. Ознайомитися з стандартами і нормами забруднення сільськогосподарської продукції.

4. Ознайомитися з Державними актами з охорони природи.

Обладнання: інструкційні карти, Державні акти з охорони природи.

Теоретична частина

Відомо, що якість води залежить від кількості в ній шкідливих домішок. Санітарними правилами встановлені нормативи якості води у водоймищах двох категорій водокористування;

— водоймища питного й культурно-побутового призначення;

— водоймища рибогосподарського призначення.

Нормування якості води для першої категорії водоймищ здійснюєть­ся в радіусі 1 км від пункту водокористування, а для другої катего­рії — в місці випуску стічних вод, але не далі як 500 м від нього.

Нормуються: вміст плаваючих домішок, запах, присмак, колір, температура води, значення кислотності рН, склад і концентрація мінеральних домішок, кількість у воді кисню, граничне допустима концентрація отруйних і хвороботворних бактерій.

Нормування кількості у воді шкідливих та отруйних речовин здій­снюють за принципом лімітуючого показника шкідливості (ЛПШ), під яким розуміють найбільш ймовірний вплив кожної речовини.

При нормуванні якості води у водоймищах 1-ї категорії вико­ристовують три види ЛПШ [7]: санітарно-токсикологічний, загально-санітарний та органолептичний. Для водоймищ 2-ї категорії вико­ристовують додатково токсикологічний і рибогосподарський ЛПШ. Відповідно встановлюються граничне допустимі концентрації шкідли­вих речовин окремо для 1-ї І 2-Ї категорій водоймищ.

Санітарний стан води у водоймищі вважається задовільним із-за таких умов:

— у воді водоймища після змішування з нею стічних вод кількість розчиненого кисню не повинна бути меншою 4 мг/л у будь-який період року в пробі, відібраній до 12 години дня;

— повна потреба води в кисні при біохімічному окисленні домішок з температурою 20 °С не повинна перевищувати 1 мг/л для водоймищ 1-ї і 2-ї категорій;

— вміст зважених речовин у воді водоймища після спуску стічних вод не повинен збільшуватися більше ніж на 0,25 і 0,75 мг/л для водоймищ 1-ї і 2-ї категорій;

• вода не повинна мати запаху і присмаку інтенсивністю більше 3 балів для морів і 2 балів для водоймищ 1-ї категорії, або при подальшому їх хлоруванні — для водоймищ 2-ї категорії;

— забарвлення не повинно виявлятися у стовпчику води, яка скидається, висотою 20 см для водоймищ 1-ї категорії і 10 см — для водоймищ 2-ї категорії й морів;

— реакція води водоймища після змішування її зі стічними водами повинна бути в межах 6,5 : рН : 8,5;

— стічні води не повинні містити мінеральних масел та Інших плаваючих речовин в таких кількостях, які здатні утворювати на поверхні водоймища плівки та плями;

— мінеральний склад для водоймищ 1-ї категорії повинен перевищувати по щільному залишку 1000 мг/ л;

— температура води водоймища в результаті спуску стічних вод не повинна перевищувати літом більше ніж на 3 °С порівняно з середньо­місячною температурою води найжаркішого місяця за останні 10 років;

— у воді не повинно міститися збудники хвороб;

— у воді не повинно бути отруйних речовин у таких концентраціях, які могли би викликати шкідливу дію на здоров'я населення.

Гранично допустима концентрація (ГДК) — це максимальна кількість шкідливих речовин в одиниці об'єму, або маси середовища води, повітря, або ґрунту, яка практично не впливає на стан здоров'я людини. ГДК встановлюється компетентними установами, організа­ціями, комісіями як норматив. Останнім часом при нормуванні ГДК враховують не лише вплив забруднювачів на стан здоров'я людини, але і його вплив на диких тварин, рослин, гриби Е мікроорганізми, природні угруповання, а також клімат, прозорість атмосфери й санітарно-побутові умови життя, Зараз у більшості країн світу встановлено значення ГДК більш ніж для 700 шкідливих газів, парів, пороху в повітрі.

Для санітарної оцінки ступеня забруднення атмосферного повітря важливим є визначення граничне допустимих концентрацій шкідли­вих речовин у повітрі населених пунктів (ГДК с. д. н.); гранично допустимих максимальних разових концентрацій шкідливих речовин . у повітрі населених пунктів (ГДК м. р. н).

Для всіх об'єктів, які забруднюють атмосферу, розраховують і встановлюють гранично допустимі викиди (ГДВ) — це кількість шкідливих речовин, яка не повинна перевищуватися під час викиду в повітря за одиницю часу, щоб концентрація забруднювачів на межі санітарної зони не була вищою, ніж ГДК.

Гранично допустимий викид шкідливих речовин визначається за формулою:

ГДВ = k_p · ГДК,

k_p — коефіцієнт розведення викинутого за 1 сек. забруднення до допустимої норми; ГДК — гранично допустима концентрація шкідливої речовини, мг/м³.