Чи можна оголосити Україну зоною екологічного лиха

Природне середовище України включає озоносферу (озоновий екран на висоті 20 - 35км.) та тверду земну кору (2-3км.), що відносяться до території України. Проблема охорони природи і навколишнього середовища не знає національних кордонів. Наприклад, чорнобильська хмара облетіла навколо Земної кулі, а Чорнобильська катастрофа визнана катастрофою планетарного масштабу. До речі, всю Україну можна віднести до зони екологічного лиха. Щороку в Україні викидається в повітря 300кг шкідливих речовин(з розрахунку на кожного жителя), втрачається близько 100 тис. гектарів родючих земель; зникло вже майже 20 тис. малих річок, 800 сіл не мають питної води.

Можна, на сьогоднішній день, знайти дуже багато факторів, які підтверджують, що Україна є зоною екологічного лиха. Це такі фактори, як:

1) Чорнобильська катастрофа.

2) Застарілі технології, які не в змозі переробляти небезпечні відходи.

3) Високий рівень концентрації промислових об’єктів.

4) Відсутність ефективних природоохоронних технологій.

5) Висока концентрація хімічних та нафтохімічних підприємств, а, як наслідок, — забруднення річок і озер.

6) Брак моніторингового контролю якості стічних вод.

7) Бракує програм по заохоченню підприємств самостійно вирішувати власні екологічні проблеми.

8) Нераціональне використання природних ресурсів.

9) Зменшення площ гумусу.

10) Велика кількість невиліковних хвороб.

11) Економічна криза.

Понад 60% річкового стоку води Українського Дніпра використовується промисловістю(допустима норма — 20%). Щорічно у водойми країни потрапляє біля 5 млн. тон солей і 15 млн. м³ неочищених стоків тваринницьких комплексів і ферм. У зв’язку з радіоактивними забрудненнями вилучено повністю з використання 211,5 тис гектар ріллі. Заповідні території України складають всього 2% її території(Франція — 8%, Німеччина — 22%). Ще недостатньо враховуються інтереси ряду галузей народного господарства(сільського, лісового, рибного та ін.), а також не враховуються загальні, часом глобальні зміни природного середовища.

64

Розпорядження землею за рішенням Загальних зборів. Землі в приватну власність передаються безоплатно. Кожен учасник підприємства може отримати свою частку, яку він має право передати у спадок.

в) Приватна власність ― право на одержання у власність земельних ділянок для:

1) Ведення сільськогосподарських господарств.

2) Ведення особливого підсобного господарства.

3) Будівництва помешкання.

4) Значного гаражного будівництва.

5) Садівництва.

Набування права власності внаслідок:

1) Придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

2) Безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

3) Приватизації земельних ділянок, що були раніше надані у користування.

4) Прийняття спадщини.

5) Виділення в натурі (на місцевості) належної земельної частки (паю).

Передачу у власність проводять Місцеві ради за плату або безоплатно.

Нормативна база:

1. Конституція України;

2. Земельний Кодекс України;

3. Закон України “Про селянське(фермерське) господарство”;

4. “Порядок передачі земельних ділянок у приватну власність громадян України” Наказ Державного комітету по земельних ресурсах 15.02.93.;

5. Декрет Кабінету Міністрів “Про приватизацію земельних ділянок” 26.12.92.;

6. Закон України “Про плату за землю” 03.07.96.;

7. Закон України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” 14.02.92.;

8. Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію” 17.07.97.

5