Порівняльна характеристика нового Земельного Кодексу України зі старим Земельним Кодексом України

Законодавство кожної молодої країни повинно вдосконалюватись з плином часу. Земельний Кодекс України, прийнятий 18 грудня 1990р., змінився на новий. Але, чи пішли ці зміни на краще, та які саме нововведення нового Земельного Кодексу України від 25 жовтня 2001р.

Почнемо з того, що після систематизації новий Кодекс став більший на 94 статті (118-212). Порівняно з старим, у новому НПА конкретизовано правовий зміст землі, як основного національного багатства, у відповідності до Конституції України. Також закріплено і врегульовано земельні відносини, що визначаються як суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. З другого на перший план у новому Кодексі виносяться і закріплюються повноваження окремих органів влади. Змінено склад земель України за цільовим призначенням. Замість земель населених пунктів (стаття 2) введено землі житлової та громадської забудови (стаття 19). Більше уваги у новому Земельному Кодексі приділяється повнішому розкриттю суті окремих категорій земель. Досягненням обох НПА є чітке визначення прав і обов’язки землекористувачів.

Важливою відмінністю нового Земельного Кодексу від старого є введення поняття земельної ділянки та сервітуту.

Право земельного сервітуту — право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Земельні сервітути бувають постійними і строковими. Власники або землекористувачі можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

1) Право проходу та проїзду на велосипеді.

2) Право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

3) Право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій.

4) Право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку.

5) Право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку.

6) Право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми.

62

б)Оренда землі

Оренда землі — засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.Мета — створити умови для ефективного використання землі на договірній основі. Орендарями земельних ділянок можуть бути (стаття 93) :

1) Громадяни України ;

2) Юридичні особи України;

3) Іноземні громадяни та особи без громадянства;

4) Іноземні юридичні особи;

5) Міжнародні об’єднання та організації;

6) Іноземні держави.

Орендодавцями можуть бути :

• органи місцевого самоврядування;

• громадяни та юридичні особи України;

• КМУ, Київська та Севастопольська міські, районні держадміністрації.

Оренда може бути:

• короткостроковою (не більше 5 років);

• довгостроковою ( не більше 50 років).

Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Право користування землею (оренди) припиняється:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) систематична несплата орендної плати;

в) закінчення терміну договору оренди, або його розірвання;

г) припинення діяльності підприємств і організацій – орендарів;

д) вилучення земельної ділянки.

Орендар повертає земельну ділянку у тому стані, як зазначено у договорі. При погіршенні стану землі можна вимагати компенсацію через суд.

Право на оренду земельної ділянки — це один з видів цивільних прав, з приводу якого виникають цивільно – правові відносини

7

в) Земельний кадастр.

Державний земельний кадастр — це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Ведення кадастру регулюється положеннями про порядок ведення Державного земельного кадастру і фінансується з державного бюджету. Кадастр веде Державний комітет України по земельних ресурсах, його місцеві органи, органи місцевого самоврядування за єдиною системою.

Земельно – кадастрова документація :

1) Кадастрові карти та плани (графічні цифрові);

2) Схеми, графіки, текстові та інші матеріали (про межі адміністративно – територіальних утворень, межі землекористувачів, орендарів, якість);

3) Книги реєстрації державних актів про право приватної власності, договори оренди та ін.

8

викидами дозволить індустріалізованим країнам, які відповідають за більшу частку викидів парникових газів, виконати свої зобов'язання, не зменшуючи реальної кількості своїх викидів, або навіть збільшити їх. Це ускладнить задачу відвернення глобальної зміни клімату. Кошти, отримані від торгівлі квотами, можуть бути використані в Україні не за призначенням через високий рівень корупції" (з відкритого листа до керівників держави). "Україна могла б отримати значні економічні вигоди від торгівлі квотами, — зауважив Ден Томпсон, радник з екологічних питань Агентства США з міжнародного розвитку в Україні, – аргументи щодо неправильного використання грошей за квоти — це проблема вашого законодавства та контролю за коштами. Закриваючи цю можливість, ви закриваєте шлях до цього процесу бізнесовим структурам, а їх треба зацікавлювати й заохочувати".