2. Розробити вправи на скорочення вдиху і продовження видиху.

23. 1.Зв'язок традицій укр.народу з правилами мовного етикету.

На прикладі Галичини.

На мовленнєвий етикет галичан суттєво вплинула народна культура місцевих етнічних груп – гуцулів, бойків, покутян, опілян, західноукраїнська літературна традиція, зрештою – і запозичені від сусідів-поляків елементи підкресленої ґречності. Звертає на себе увагу нинішня повсюдна активізація на західноукраїнських землях ледве не заборонених за часів тоталітаризму звертань пан, пані, панове. Якщо на сході України їхнє вживання закріпилося переважно в офіційно-діловій сфері, то на заході нашої держави ці звертання знову стали побутовими, загальноприйнятими. Тут їх можна почути на вулиці, в крамниці й на ринку, в автобусі і електричці, в школі. Досі популярні в Галичині, особливо на селі, і ті звертання, що характеризують родинні стосунки. З повагою і шаною називають поважну жінку нанашкою («хрещена мати»), молоду жінку небогою («племінниця»). Наприклад: «Гандзю, Гандзюню! Сиди мені, небого, дома, бо я піду в ліс!» (І.Франко). Як і по всій Україні, повноцінно звучать звертанн я.Формули етикету передбачають правдивість, порядність мовця. Потрібно щоразу довести, що казане є щирим, відвертим, не фальшивим. А тому вставні слова, частки, вигуки як підтвердження, запевнення є обов'язковим елементом мовлення. Серед «слівець», що до них вдаються галичани, можна, наприклад, назвати й бігме (в значенні «свята правда») до хрещеного батька і хрещеної матері куме, кумо. Загалом різкі, вульгарні слова, а тим паче горезвісний «мат» у Галичині традиційно вживаються дуже рідко; їх нинішнє функціонування, як правило, запозичене і, особливо для старшого покоління, неприйнятне. Адже говорити неподобне – гріх, і побожні галичани намагаються не порушувати християнські заповіді.«Аби мене шляк трафив з такою роботою. Бодай же я до завтра не діждав!»

2. Продовжити вислів К. Станіславського: «Справжній священнослужитель у всяку хвилину свого перебування в храмі почуває в ньому наявність вівтаря. Справжній актор повинен завжди почувати в театрі близькість сцени». Справжній учитель, на мою думку,…Аргументувати своє розуміння призначення справжнього вчителя у суспільстві

Педагог має об'єднати в собі риси і священнослужителя, який словом своїм лікує душі, вчить любові і милосердя, і актора, який створює видовище, вражає емоційністю, мистецтвом перевтілення. Але вчитель буде гідний свого звання, якщо досягне найважливішої мети – навчити дітей створювати корисне у мирі й злагоді з людьми і з собою.