66. Мовлення та його загальна характеристика

Мовлення – це послідовність знакових одиниць спілкування конкретного мовленнєвого матеріалу в їх комунікативному застосуванні. Мовлення – це динамічний процес. Теоретичні основи розвитку мови пов’язані з розглядом проблем мови, її роллю. З особливостей мовного і психічного розвитку ДВС, психологічні і лінгвістичні особливості опанування мовлення чуючої дитини, їх обліком в процесі мовленнєвого розвитку глухих і слабочуючих дітей раннього дошкільного віку. Розгляд мовлення як психологічного процесу дозволить розглянути структуру мовної діяльності. Психологічна сутність опанування дитиною мовлення представлена в працях, визначена Лурієм, Леонтьєвим. Мовленнєвий розвиток дошкільників з ВС є багато планувальним процесом. Основні принципи формування мовлення дошкільників (Носкова): - генетичний, - діяльнісний, - структурно – семантичний. Генетичний передбачає обмін загальних закономірностей мовленнєвого розвитку чуючих дітей на різних етапах онтогенезу. У кожний період навчання мовлення дошкільників з ВС має бути співвіднесення з етапом. Використання генетичного принципу дає можливість визначити вимоги до мовленнєвого розвитку дітей, виявити об’єм і структуру роботи, моделювати шляхи для розвитку мовлення. Тісний зв'язок розвитку мовлення з практичною діяльністю, бо тут зявляється потреба з засвоєння слів і їх активному вживанню. Структурно – семантичний принцип відображає систему органів мовлення. Мова є строго організованою системою, де мова може бути сформована по – рівнях.

67. Наукова та житейська дошкільна сурдопсихологія

Життєвий досвід, життєва психологія - база для психології наукової. Наукова психологія спирається на життєвий психологічний досвід, витягує з нього свої завдання і на останньому етапі життєвим досвідом перевіряється.

Основна відмінність життєвої і наукової психології - як і характері знання. Життєві знання і досвід звичайно більш конкретні, носять інтуїтивний характер і частіше невисокого культурного рівня: засновані на стихійних спостереженнях, випадкових роздумах, часто негативні і безвідповідальні, сильно схильні до моди, настроям, страхів і чуток, багато в чому ірраціональні.

Основні відмінності життєвих і наукових психологічних знань

Але все ж таки існують принципові відмінності між життєвими та науковими знаннями психології. Які вони?

Перша відмінність: життєві психологічні знання, конкретні. Вони завжди характеризують поведінку, думки і почуття людей в яких - то конкретних, хоч і типових ситуаціях.

Наукова ж психологія, як і будь-яка наука, прагнути до узагальнень. Для цього вона використовує наукові поняття. Відпрацювання понять - одна з найважливіших функцій науки. У наукових поняттях відбиваються найсуттєвіші властивості предметів і явищ, загальні зв'язки і співвідношення. Наукові поняття чітко визначаються, співвідносяться один з одним, зв'язуються в закони.

Друга відмінність: життєві психологічні знання носять інтуїтивний характер. Це пов'язано з особливим способом їх отримання: вони купуються шляхом практичних проб і прилаживания.

На відміну від цього наукові психологічні знання раціональні і цілком усвідомлені. Це означає, що вчений спирається у науковому пізнанні на прийоми і засоби логічного мислення (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, судження, умовиводи, поняття), може дати собі звіт в способах отримання нових знань, логічно обгрунтувати їх, використовуючи гіпотетико-дедуктивні прийоми мислення, здатний довести істинність отриманих висновків.

Третя відмінність: полягає у засобах передачі знань і навіть у самій можливості їх передачі. У сфері практичної психології така можливість вельми обмежена. Це безпосередньо випливає з двох попередніх особливостей життєвого психологічного досвіду - його конкретного і інтуїтивного характеру.

Четверте відмінність полягає в методах одержання знань у сферах життєвої і наукової психології. У житті необхідність узгоджувати свої дії з діями іншого, розуміти не тільки слова, а й контекст висловлювання, «прочитувати» у поведінці і зовнішньому вигляді іншого його наміри і настрої спонукає людину виділяти і фіксувати багатогранні прояви внутрішнього життя, простіше кажучи, спостерігати за іншими. Але в життєвій психології ми змушені обмежуватися спостереженнями і роздумами. У науковій психології до цих методів додається експеримент.

Суть експериментального методу полягає в тому, що дослідник не чекає збігу обставин, в результаті яких виникає цікавить явище, а викликає це явище сам, створюючи відповідні умови.

П'яте відмінність: разом з цим і перевага в науковій психології, полягає в тому, що вона має в своєму розпорядженні великим, різноманітним і часом унікальним фактичним матеріалом, недоступним в усьому своєму обсязі жодному носію життєвої психології. Матеріал цей накопичується і осмислюється, в тому числі в спеціальних галузях психологічної науки, таких, як вікова психологія, педагогічна, психологія, пато-та нейропсихологія, психологія праці й інженерна психологія, соціальна психологія, зоопсихологія та ін У цих областях, маючи справу з різними стадіями та рівнями психологічного розвитку тварини і людини, з дефектами психіки, з незвичайними умовами праці - умовами стресу, інформаційних перевантажень чи навпаки, монотонії та інформаційного голоду і т.п., психолог не тільки розширює коло своїх дослідницьких завдань, але і стикається з новими несподіваними явищами.

68. Характеристика роботи: Б. М. Величковской: «Современная когнитивная психология». 1982.

Когнітивна психологія — це вчення у психології, що досліджує внутрішні розумові процеси, як-от процес вирішення проблеми, пам'ять та мовні процеси. Когнітивна психологія бере початок з пізньої моделі біхевіоризму. Основні принципи також зустрічаються в гештальт-психології Макса Вертаймера, Вольфганга Кьолера, та Курта Коффки, а також у теорії Жана Піаже, який вивчав ментальний розвиток дітей. Розумінняпсихології якнаукипро закономірностіпереробкиінформаціїлюдиною єфеноментомостанніхтридцятироків, когнітивна психологія,безсумнівно, перегукується з істотно більшраннімуявленням про природулюдини. Длясучасноїкогнітивноїпсихології особливезначеннямає розробкаВ.Вундтомекспериментальногометоду.Гельштатпсихологіябула більшрадикальнимнапрямкомпсихологічної думки,ніжбіохеверізмвуотсоновійформі.Яквідомо, однак, гештальтпсихології дотримувалисякрайньої формифизизногоредукціонізму. Термін "когнітивний" став відноситься нетількидо вищихпізнавальних процесів,але навітьдо сприйняття імоториці. Когнітивнапсихологіявідновилиперерванубілхеверізмоммайженапівстоліттязв'язок зменталістскийорієнтуваннідослідженняранньоїекспериментальнийпсихології, зберігши методичнустрогостьдедуктивногопідходу ісобіохеверізмаі додавшидо нихможливістьмашинногомоделювання. Вирішальнезначеннядляпоясненнякогнітивноїпсихології малакібернетичнанаукав революції ітехніки, витоки якої,всвоючергу, пов'язаніз розвиткомформальноїі математичноїлогіки. Першоюпретіоретіческоюметафороюкогнітивноїпсихологіїстало розуміннялюдинияк каналузв'язкуз обмеженою пропускноюспроможністю.Розвиткукогнітивноїпсихології булипідведенівмонографіїУрлікаНайссера"Когнітивна психологія",виданийу світ1967 року. Оцінюючиперспективикогнітивноїпсихології, один з їїпредставниківписав: "Розвиток цього напрямкунаукиобіцяєнадатинанашуфілософіювплив,котроєбуде, принаймні, настільки ж істотним,як впливдарвінізму". Розвиткудослідженьразпознаніяконфігурацією вкогнітивноїпсихологіїторкнулосятакож такуобласть,як психологіячитання.Моделіпроцесу читанняв когнітивнійпсихології зазвичайбудуютьсяза зразкомструктурнихтеорійпам'яті,хоча саметутостанніособливосумнівні -впізнаваннязначення слів,пов'язаніз довготривалимикомпонентами нашихзнань, здійснюється зазвичайза часткисекунди. Вжев "Когнітивної психології" У. Найссервиділивдва рівніпізнавальнихпроцесів: грубі, швидкі іпаралельніпроцесипредвнимательноїобробки булипротиставленідетальним,повільним іпослідовнимпроцесамфокальногоуваги. Однієюзголовнихпроблемкогнітивноїпсихологіїсталовивченнявищихпсихічнихпроцесів,пов'язанихзвисловамизначеннямиі рішеннямзавдань.Іншеважливедлясучасноїкогнітивноїпсихологіїконцептуальне розходження. Розвиток дослідженьвищихпсихічнихпроцесіввкогнітивноїпсихологіїпроходять підсильнимсучасної формальноїлогіки, зокрема, критики референтноїтеорії значеннянімецькимкритикомГ.Фрете. Референтнийзначення -це тойоб'єкт, подія або ситуація,які стоять зазнаком. Представникиінформаційногопідходу,апотім ікогнітивноїпсихологіїприпускалидомогтися особливодемонстративнихуспіхіввгалузі вивчення тамоделюваннятакихскладнихпізнавальнихпроцесів, як мислення, саме тутреальнідосягненнявиявилися доситьскромними. Когнітивнапсихологіявїїпомірномунайссеровскомабодоведено дологічногокінцяобчислювальномуваріантахпідкреслюєрольвнутрішніхкогнітивнихрепрезентаційвобробціта інтерпретаціїсенсорнихданих. Длякогнітивноїпсихологіїв центральнійдлянеї проблемоюдовільностімоделейсистемнастратегіядосліджень, що дозволяє різкообмежитиступеня свободиінтрепрітацііекспериментальнихданих, представляє собоюосновнуперспективувиходуз кризи.