- •1Види уваги, розвиток уваги, методи дослідження уваги у дітей з вадами слуху дошкільного віку.
- •2. Репродуктивна уява, її розвиток у дошкільників з вадами слуху.
- •3Будова, функціонування та якості цнс дошкільника.
- •4. Первинні автоматизми і навички. Навички і свідомість. Явище неусвідомленої установки, специфіка формування у дошкільному віці.
- •5. Фізіологічні, нейрофізіологічні основи і механізми уваги. Увага та установка у дітей з вадами слуху дошкільного віку.
- •7.Теорія діяльності о. М. Леонтьєва та поняття особистості
- •8. Види мислення та опосередкованість його формування у дітей з вадами слуху
- •10. Розвиток мислення у дітей дошкільного віку
- •11Психологычны особливосты розвитку свыдомосты дошкыльникыв
- •12. Суспільно-історична природа психіки людини та її формування у онтогенезі.
- •13. Фізіологія рухів і фізіологія активності
- •14. Теорія діяльності
- •16. Природничо-наукові основи дошкільної сурдопсихології
- •17. Індивідуальні відмінності памяті у дошкільників з вадами слуху.(прибл.Далі добавити св.Сл.)
- •18. Характеристика роботи: т. О. Власова, м. І. Певзнер «о детях с отклонениями в развитии»
- •19. Методи психодіагностики дітей дошкільного віку з вадами слуху
- •20.Розвиток відчуттів онтогенезі.
- •21. Уява та її формування в патологічному розвитку.
- •23. Пам'ять та її характеристика у розвитку дітей дошкільного віку з вадами слуху
- •24. Завдання дошкільної сурдопсихології
- •25. Культурно – історична теорія л. С. Виготського та розвиток дітей з вадами слуху
- •26. Види памяті та особливості її протікання і формування в онтогенезі
- •27. Теорія екстеріоризації й інтеріоризації
- •28. Характеристика роботи р аткінсон
- •29. Кризи у розвитку дошкільника з вадами слуху.
- •31 Розвиток психічних процесів в онтогенезі
- •32. Сприймання, його компенсаторні види, якості та розвиток дошкільників з вадами слуху
- •33. Види уяви та її становлення у дошкільників з вадами слуху
- •34. Характеристика роботи вегнер «домашняя школа мышления»
- •35. Характеристика роботи: За ред. Б. Д. Корсунської «Пути обучения речи». 1960
- •38. Мислення та його розвиток у дошкільників з вадами слуху
- •40. Провідний вид діяльності в онтогенезі
- •45. Дошкільна сурдопсихологія як наука
- •46Характеристика роботи леонгард «отбор детейв спец дошк заведения»
- •51.Відчуття та його характеристика у дошкільників з вадами слуху
- •52.Характеристика роботи: л.С. Виготський «Мышление и речь»
- •53 Творча уява дітей з вадами слуху дошкільного віку
- •54. Теорії мислення у психології та особливості його розвитку
- •56. Характеристика роботи ж. Піаже, п. Фресс «Експериментальна психологія»
- •58. Діяльність дошкільника з вадами слуху
- •60.Функції мовлення в дошкільників з вадами слуху
- •61.Характеристика роботи: Пфафенродт, в. Власова. «Фонетическая ритміка»
- •63.Неусвідомлені збудники дій
- •64. Вимірювання відчуттів, їх особливості розвитку
- •66. Мовлення та його загальна характеристика
- •67. Наукова та житейська дошкільна сурдопсихологія
- •69. Сприймання та його характеристика в онтогенезі розвитку дошкільника
16. Природничо-наукові основи дошкільної сурдопсихології
Природничі основи психології (до яких можна віднести еволюційну теорію Ч. Дарвіна, вчення І.М. Сєченова про рефлекси головного мозку та І.П. Павлова про вищу нервову діяльність) довгий час існували у якості рівних по значенню теоретичним і методологічним основам. Психологія, щоб утвердитись як серйозна наука, вимушена була спиратися на факти фізіології, навіть коли мала достатньо власне психологічних фактів. Підкреслювати матеріальність предмету психології – а це було ідеологічно необхідно – дозволяло посилання на зв'язок психіки із діяльністю нервової системи. Цей зв’язок дійсно існує, але коли він перетворюється на ототожнення, психологія тим самим перетворюється на фізіологію центральної нервової системи – бо втрачає власний об'єкт вивчення – психічну реальність.
17. Індивідуальні відмінності памяті у дошкільників з вадами слуху.(прибл.Далі добавити св.Сл.)
23питання+
Життєві спостереження і експериментальні дослідження показують, що пам’ять у різних людей неоднакова. Одні запам’ятовують і відтворюють швидко, точно, багато, інші — швидко, але не точно і небагато. Одні краще запам’ятовують предмети і малюнки, інші — слова, треті—музичні мелодії і так далі
Серед різноманітних індивідуальних відмінностей пам’яті особливо треба виділити типи пам’яті, залежні від співвідношення двох сигнальних систем і ступеня участі в процесах пам’яті окремих аналізаторів.
Кожна людина може запам’ятовувати різноманітний матеріал, але з різним успіхом і різними способами. Відповідно до цього розрізняються наочно-образний, словесно-відсторонений і проміжний між ними типи пам’яті.
Одні люди краще запам’ятовують предмети, картини, обличчя, кольори, звуки і тому подібне (наочно-образний тип пам’яті); інші — словесний матеріал: словесні формулювання, поняття/ числа і тому подібне (словесно-відсторонений тип пам’яті); треті — і те і інше однаковою мірою (проміжний або середній, тип пам’яті).
Представники наочно-образного типу пам’яті будь-який матеріал прагнуть запам’ятати головним чином за допомогою конкретних образів, тоді як представники словесно-відстороненого типу пам’яті, навпаки, будь-який матеріал, зокрема наочний, запам’ятовують, користуючись великою мірою словесними позначеннями, різними словесно -сформульованими логічними схемами.
Залежно від ступеня участі основних аналізаторів в запам’ятовуванні і відтворенні розрізняють наступні типи пам’яті: зоровий, слуховий, руховий і комбінований, або змішаний (зорово-слуховой, зорово-руховий і слухово-руховий).
Одні учні краще запам’ятовують учбовий матеріал при читанні мовчки, про себе, інші — при читанні вголос, треті потребують запису, тощо.
Вчителі повинні враховувати індивідуальні особливості пам’яті учнів, але не для того, щоб пристосовуватися до них, а для того, щоб виявляти слабкі, недостатньо розвинені сторони пам’яті учнів і розвивати у них пам’ять всесторонньо шляхом систематичного вправляння в запам’ятовуванні різного матеріалу при різних способах його сприйняття і заучування. Завданням виховання повинен бути всесторонній розвиток пам’яті, що спирається на спільну діяльність обох сигнальних систем і участь декількох аналізаторів.
У процесах пам’яті індивідуальні відмінності виявляються у швидкості, точності, міцності запам’ятовування та готовності до відтворення. Швидкість запам’ятовування визначається кількістю повторень, необхідних людині для запам’ятовування нового матеріалу. Точність запам’ятовування характеризується відповідністю відтвореного тому, що запам’ятовувалося, і кількістю зроблених помилок. Міцність запам’ятовування виявляється у тривалості збереження завченого матеріалу (або у повільності його забування). Готовність до відтворення виявляється в тому, як швидко та легко в потрібний момент людина може пригадати необхідні їй відомості.
