- •§ 7. Видимий річний рух Сонця. Тропічний і зоряний рік
- •§ 8. Видимий рух Місяця. Сонячні й місячні затьмарення
- •§ 9. Видимі рухи планет. Закони Кеплера
- •§ 10. Календар і його типи
- •§ 11. Сучасні наземні й орбітальні телескопи
- •§ 13. Земля й Місяць
- •§ 14. Планети земної групи
- •§ 15. Планети-гіганти і їхні супутники
- •§ 16. Малі тіла в Сонячній системі
- •§ 17. Формування планетної системи
- •§ 18. Основні відомості про Сонце
- •§ 19. Будова Сонця. Джерела його енергії
- •§ 20. Сонячна активність і її вплив на Землю
- •§ 21. Звичайні зірки
- •§ 22. Подвійні зірки
- •§ 23. Фізичні змінні зірки
- •§ 24. Еволюція зірок. Нейтронні зірки. Чорні діри
- •§ 25. Чумацький Шлях. Зоряні скупчення й асоціації. Туманності
- •§ 26. Підсистеми Галактики
- •§ 27. Галактики й квазари
- •§ 29. Походження й розвиток Всесвіту
- •§ 30. Про пошуки життя за межами Землі
- •§31. Людина у Всесвіті
§ 22. Подвійні зірки
1. Загальні характеристики. Вивчаючи зоряне небо, можна помітити велику кількість зірок, розташованих близько одна до одної. Насправді більшість із них перебувають у просторі на більших відстанях одна від одної й лише проектуються в дуже близькі точки на небесній сфері. Такі зірки називають оптичними подвійними.
На відмінну від них фізичними подвійними або кратними називаються системи зірок, які під дією сил взаємного тяжіння обертаються навколо загального центра мас.
Кратні системи містять у собі від двох до десяти компонентів. При їхній більшій кількості говорять про зоряне скупчення.
У Галактиці біля половини зірок об'єднані в кратні системи. Якщо компоненти кратної зірки видні в телескоп роздільно, то неї називають візуальною кратною зіркою.
Компоненти подвійних зірок рухаються відповідно до закону Кеплера (§9): обидві зірки описують у просторі подібні (тобто з однаковим ексцентриситетом) еліптичні орбіти навколо загального центра мас. Тому обчислення періоду обігу візуально-подвійних зірок при відомій відстані до них дозволяє визначити їхньої маси.
Іноді різниця зоряних величин компонентів так велика, що побачити близький супутник поруч із яскравою зіркою дуже важко, а те й неможливо. Але й у цьому випадку можна визначити подвійність. Замість рівномірного прямолінійного руху по небозводу яскравий компонент буде періодично відхилятися від прямолінійної траєкторії те в одну, то в іншу сторону, оскільки по прямій рухається тільки центр маси системи. Такі відхилення будуть тим більше, чим більше маса невидимого супутника.
У наш час відомі десятки тисяч візуально-подвійних зірок.
Головну зірку в кратній системі позначають буквою А, супутник - буквою В, якщо є третій компонент - буквою С и т. буд.
Типовою кратною зіркою є а Кентавра (Талиман), що з території України спостерігати неможливо. У цій системі дві зірки спектрального класу 02 й #5 обертаються навколо загального центра мас за80,1 року на відстані 25 а. е., а третій компонент — холодний червоний карлик класу М — обертається навколо їх на відстані 50 000 а. е. з періодом в 10 000 років. У цей час ця маленька зірка — Проксима — перебуває до нас ближче всіх інших зірок (§3).
2. Затемнено-подвійні зірки. Площини, у яких подвійні зірки обертаються навколо загального центра мас, орієнтовані довільно щодо центра Галактики. Відомо понад 3 000 систем, для яких Земля перебуває в площині їхнього взаємного руху або недалеко від леї. У цих випадках спостерігаються періодичні затьмарення одного компонента іншим. Зірки, видимі величини яких ритмічно змінюються внаслідок затемнення одного компонента іншим, називаються затемнено - подвійними або затемнено-змінними.
Момент часу, у який система має найменшу видиму зоряну величину (саму більшу яскравість), називається епохою максимуму, а самою більшу - епохою мінімуму. Різниця зоряних величин у мінімумі й максимумі блиску називається амплітудою. Проміжок часу між двома послідовними максимумами або мінімумами - періодом затемнено-змінної. Зірка з більшою світністю - головна, а з меншої - її супутник.
З
атемнено-змінні
зірки ділять на кілька груп або типів.
Найвідоміші серед них — зірки типу Алголя (β Персея). Їхній представник (мал. 22.1) — зірка Алголь (араб. — «диявольська»), що спочатку зберігає майже незмінним блиск 2,2m, потім за 5 годин поступово слабшає до 3,4m, а потім за такий же час збільшує свою яскравість до первісної. Тривалість періоду Алголя Т = 2 д 20 г 49 хв.
3. Спектрально-подвійні зірки. У спектрах таких зірок спостерігається періодичне роздвоєння спектральних ліній й їхній зсув щодо середнього положення. Внаслідок ефекту Допплера - Фізо найбільшої величини зсув досягає при максимальній променевій швидкості компонентів: одного — у напрямку до спостерігача (лінії, що належать цій зірці, відхиляються у фіолетову сторону спектра), а іншого — від нього (ці лінії зміщаються в червону сторону спектра). Променева швидкість зірки - це проекція швидкості її руху на промінь зору спостерігача. Зірки, подвійність яких можна встановити тільки за допомогою спектральних спостережень, називаються спектрально-подвійними.
При наявності дуже слабкого компонента в спектрі будуть спостерігатися лінії тільки головної зірки. Розщеплення ліній не відбувається, однак є ритмічний зсув ліній цієї зірки щодо їхнього середнього положення. Це дало можливість розробити метод променевих швидкостей, за допомогою якого встановлюють наявність у системі невидимих супутників у тому числі й планет. В останні роки, користуючись цим методом, астрономи зуміли відкрити більше сотні планет поблизу зірок у радіусі 200 св. л.
4. Тісні подвійні системи. Пари зірок, відстані між якими порівнянні з їхніми розмірами, називають тісними подвійними системами. У цьому випадку важливу роль грають приливні взаємодії між компонентами. Під дією приливних сил поверхні зірок перестають бути сферичними, зірки здобувають еліпсоїдальну форму, утворюючи спрямовані один до іншому приливні горби на зразок місячних припливів в океанах Землі. Іноді зірки в подвійній системі розташовані так тісно, що можуть навіть стикатися. При тісному розташуванні зірок прискорення сили ваги на поверхні, поверненої до «сусідки», значно зменшується й може впасти до нуля. Тоді частки газу починають належати
н
е
окремому компоненту, а системі в цілому.
Починається процес
обміну речовиною між
зірками.
Якщо одна із зірок роздувається,
перетворюючись
у червоного гіганта (§24), її речовина
починає вільно перетікати на другий
компонент, утворюючи навколо неї широкий
диск (мал. 22.2). Речовина в диску гальмується,
нагрівається, починає світитися, і
зрештою
із внутрішньої частини диска осідає
на поверхню «сусідки», збільшуючи
її масу й розміри.
Який критерій роздягнула зірок на кратні системи й зоряні скупчення7
При якій умові подвійна зірка стає затемнено-подвійною?
Яка природа спектрально-подвійних зірок?
За допомогою якого методу знаходять планети біля інших зірок?
Які особливості тісних подвійних систем?
