72. Проблеми встановлення правових форм використання земель сільськогосподарського призначення.

Інтернет,все що знайшла, хоч в загальному щось

В структурі земельного фонду України землі сільськогосподарського призначення посідають особливе місце, так як вони є засобом виробництва при формуванні ринкових відносин.

Ч. 1 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення – землі, надані для виробництва с/г продукції, здійснення с/г науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. Ознаки земель с/г призначення:

1. Їх надання для потреб с/г виробництва;

2. Їх використання у сфері сільського господарства.

Види земель с/г призначення:

1. С/г угіддя: рілля (землі, які регулярно розорюються з метою вирощування на них с/г культур), багаторічні насадження (на них вирощуються господарські насадження деревного або кущового типу), сіножатні (на них вирощується травниста рослинність, що використовується для відгодовування худоби), пасовища (з метою випасання угоди)і перелоги (рілля, що тимчасово виведено із с/г використання).

2. Не с/г угіддя: господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, а також землі, які зайняті господарськими будівлями, дворами і землі тимчасової консервації.

Землі с/г призначення передаються у власність та надаються у користування наступним категоріям суб’єктів земельного законодавства для визначеної у законодавстві мети:

1. Громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного с/г виробництва;

2. С/г підприємствам для ведення товарного с/г виробництва;

3. С/г науково-дослідним установам, навчальним закладам, сільським ПТУ та сільським ЗОШ для дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення с/г господарства.

4. Не с/г підприємства, установа та організації, релігійні об’єднання і об’єднання громадян виключно для ведення підсобного сільського господарства.

Землі с/г призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Норми безоплатної передачі земель с/г призначення передбачені ЗК для громадян України. Інші суб’єкти безоплатно отримувати земельні ділянки с/г призначення не можуть.

Відповідно до ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у таких розмірах:

1. Для ведення ОСГ – не більше 2 га.

2. Для ведення садівництва – не більше 0,12 га.

3. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) – у селах не більше 0,25 га, у селищах не більше 0,15 га, у містах не більше 0,10 га.

4. Для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 га.

5. Для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 га.

6. Для ведення фермерського господарства громадяни можуть отримувати земельні ділянки у розмірі середньої земельної долі, яка визначається по кожному регіону окремо.

Особливості правового режиму земель с/г призначення:

1. Землі придатні для потреб сільського господарства повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання.

2. Земельним законодавством встановлені певні обмеження щодо укладання договорів із земельними ділянками, призначеними для с/г виробництва. Відповідно до ст. 130 ЗК України покупцями земельних ділянок с/г призначення для ведення с/г виробництва можуть бути громадяни України, які мають с/г освіту, займаються с/г виробництвом, мають відповідні статки і т.д.

3. Виробнича діяльність, пов’язана з використанням земель с/г призначення повинна не погіршувати їх стан, а повинна покращувати їх с/г властивості. Тому власники зобов’язані забезпечення охорони земель та підвищення їх родючості.

4. При вилученні або у викупі земель с/г призначення для потреб, не пов’язаних із с/г виробництвом, тимчасовому зайнятті с/г угідь для інших видів використання власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки та втрати с/г виробництва.

 Особливості земель сільськогосподарського призначення позначаються на оренді цих земель як правовій формі їх використання.    Щоб визначити поняття оренди земель сільськогосподарського призначення, необхідно встановити її специфічні ознаки, які відрізняють її від оренди земель інших категорій. Основні ознаки, які визначають оренду земель сільськогосподарського призначення, випливають з природних особливостей сільського господарства. Йдеться, зокрема, про використання земель як основного засобу виробничої діяльності, залежність результатів праці від природно-кліматичних умов, сезонний характер виробництва, підвищений виробничий ризик, тривалий проміжок часу між вкладенням праці та її наслідками.    Важливою ознакою, яка притаманна оренді земель сільськогосподарського призначення, насамперед, визначення кола суб'єктів, які можуть бути сторонами договору оренди цих земельних ділянок.    Орендодавцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути чітко визначені суб'єкти, які отримали земельні ділянки для певних спеціальних цілей.    Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва повинні відповідати таким спеціальним умовам:    1) установчими документами юридичної особи має бути передбачено здійснення такого виду діяльності як ведення товарного сільськогосподарського виробництва;    2) фізична особа повинна мати необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві. Підтвердження права громадян на оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва здійснюється за рішенням районної (міської) конкурсної комісії, створеної районною державною адміністрацією (виконавчим органом місцевого самоврядування) і затвердженої районною (міською) радою для проведення конкурсного відбору бажаючих створити селянське (фермерське) господарство.    Безпосереднє використання земель сільськогосподарського призначення орендарем передбачено як для громадян, так і для юридичних осіб.    У зв'язку з цим доречно говорити про необхідність володіння суб'єктом права землекористування спеціальною аграрною правосуб'єктністю, тобто здатністю особи бути учасником лише правовідносин у галузі виробництва продукції сільського господарства, тобто земельних аграрних правовідносин.    Таким чином, оренда земель сільськогосподарського призначення — своєрідна договірна форма сільськогосподарського землекористування, зміст якої становлять строкове, платне володіння та користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення у межах, встановлених законодавством та договором, що передбачає передачу її власником орендареві, який відповідає вимогам, визначеним законом, для здійснення переважно підприємницької та іншої діяльності з використанням природних властивостей земель за умови їх раціонального використання.