4.Національні стандарти обліку, їх сутність, призначення та зв’язок з мсбо.

Стандарт бухгалтерського обліку – це нормативний документ, що визначає правила та процедури ведення бухгалтерського обліку та складання звітності. Необхідність стандартизації фінансового обліку у світовому масштабі та гармонізації облікових систем визначається розвитком процесів економічної інтеграції країн, створенням міжнародних корпорацій, вільних економічних зон, створенням та функціонуванням спільних підприємств, реалізацією спільних проектів. Облік, як мова бізнесу повинен будуватися на загальноприйнятих принципах. Слід зазначити також, що міжнародні стандарти бухгалтерського обліку носять рекомендаційний характер. А тому більшість країн світу розробляють свої, національні стандарти обліку, які мають силу закону.

Облікові системи різних країн відрізняються між собою, проте можна виділити групи країн, що дотримуються однотипних підходів до побудови систем обліку. Але слід зазначити, що не існує двох країн , де правила обліку були б ідентичними. Однією з самих розповсюджених є трьохмодельна класифікація облікових систем, відповідно до яких виділяють: британо-американську модель (Великобританія, США, Канада, Австралія); континентальну модель (Німеччина, Австрія, Франція, Італія); південноамериканську модель (Бразилія, Аргентина).

Основними характеристиками першої моделі є орієнтація обліку на нестачі широкого кругу інвесторів, що обумовлено високим рівнем розвитку ринку цінних паперів; відсутністю законодавчого регулювання обліку, який регламентується стандартами, що розробляються професійними організаціями бухгалтерів; гнучкістю облікової системи та ін.

Друга модель відрізняється наявністю законодавчого регулювання обліку; тісними зв’язками підприємств з банками, які є основними постачальниками капіталу; орієнтацією обліку на державні нестачі макроекономічного регулювання і оподатковування; консерватизмом облікової практики.

Основною особливістю третьої моделі є орієнтація методики обліку на високий рівень інфляції і нестачі державного регулювання.

Зв’язок між НСБО та МСБО проявляється в тому, що останні можна використовувати в якості рекомендацій. Важливо, щоб національні стандарти бухгалтерського обліку як можна повніше відповідали за змістом міжнародним стандартам. В Україні, наприклад, за роки реформування національної системи обліку розроблено, затверджено і введено в дію 34 положення (стандарти) бухгалтерського обліку П(С)БО. Вони у великій мірі відповідають вимогам МСБО.

5.Суть та основи побудови фінансового обліку.

Фінансовий облік – це сукупність правил та процедур, які забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства (установи, організації) та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку. Організація фінансового обліку повинна забезпечити: суцільне, повне і безперервне відображення усіх господарських операцій, які відбулися за звітний період; складання встановленої фінансової (бухгалтерської) звітності; постачання необхідною та достовірною інформацією користувачів.

Принципово важливим питанням фінансового обліку є методологія і організація обліку витрат і доходів. Базовим варіантом побудови фінансового обліку є облік витрат за елементами та доходів за видами. Розробляється детальна номенклатура елементів витрат і кожному призначається бухгалтерський рахунок (“Матеріальні витрати”, “Витрати на оплату праці”, “Витрати на амортизацію” та ін.) Доходи обліковуються за їх видами загалом по підприємству (доходи від реалізації, фінансові доходи та ін). Наприкінці звітного періоду доходи звітного періоду порівнюються з витратами і визначається фінансовий результат.

Другим варіантом побудови фінансового обліку є облік витрат за їх цільовим призначенням і видами діяльності із застосуванням відповідної системи рахунків(“Виробництво”,“Загальновиробничі витрати”, “Адміністративні витрати” та ін). Доходи обліковуються за їх видами на рахунках доходів. Накопичені дані звітного періоду про витрати і доходи узагальнюються на рахунку фінансових результатів.

Третій варіант передбачає використання рахунків витрат за елементами, рахунків витрат за цільовим призначенням і рахунків доходів за видами. При цьому рахунки витрат за елементами є проміжними, відображені на них витрати одночасно відносяться на рахунки витрат за їх цільовим призначенням.

За даними фінансового обліку складається фінансова (бухгалтерська) звітність підприємства, інформація якої не є комерційною таємницею та призначена як для внутрішніх, так і зовнішніх користувачів.