- •89. Проблеми, пов’язані із невідповідністю моделей рівню сприйняття керівників.
- •90. Феномен влади в менеджменті.
- •91. Поняття балансу влади. Класифікація форм влади.
- •92. Основні підходи до вивчення сутності лідерства.
- •93. Модель “управлінської решітки” Блейка і Моутона.
- •94. Концепція лідерської поведінки Танненбаума-Шмідта.
- •95. Модель ситуаційного лідерства ф. Фідлера.
- •96. Модель ситуаційного лідерства Херсея і Бланшарда.
- •98. Ситуаційна модель використання стилів керівництва Врума та Йєт-тона для прийняття рішень керівником.
- •97. Ситуаційні стилі керівництва “Шлях – мета” Мітчела і Хауса.
- •99. Поняття керівництва і лідерства в менеджменті: подібність і відмінності.
- •100. Підхід до керівництва на засадах вертикальних попарних зв’язків Гріна.
- •101. Підходи до керівництва українського економіста Валерія Терещенка.
- •102. Формальне і неформальне лідерство.
- •103. Поняття про стилі керівництва. Автократичні, ліберальні і демократичні керівники.
- •104. Вплив на діяльність організації стилю керівництва окремих керівників у масштабах всієї організації та окремих підрозділів.
- •105. Проблеми пошуку найефективнішого стилю.
- •106. Поняття кар’єри та сфери її реалізації.
- •107. Модель ситуаційного лідерства Стінсона-Джонсона.
- •108. Концепція атрибутивного лідерства (причинно-наслідковий підхід до вивчення лідерства).
- •109. Концепція зміни лідерства.
- •110. Конфлікти у сучасному менеджменті: моделі та концепції.
101. Підходи до керівництва українського економіста Валерія Терещенка.
У брошурі «Наука керувати» науковець виділив 10 якостей успішного керівника:
а) здатність бути управлінцем, а не «погоничем». На думку В. Терещенка, справжньому управлінцеві властиві такі риси, як здатність до лідерства, високий професіоналізм, вміння спілкуватись з підлеглими, переконувати їх працювати в команді, забезпечувати прозорість інформації про діяльність організації. На відміну від справжнього управлінця «погонич» намагається наголосити на обсягах своєї законної влади, вважаючи найвдалішими лише власні рішення, прагне завжди знайти винних, створює штучні інформаційні обмеження в організації, застосовує авторитарний стиль керівництва. Для менеджерів, які ще не мають достатнього управлінського досвіду, існує певна небезпека стати «погоничами», що призводить до формування психологічного бар'єру між керівником і підлеглими та знижує рівень ефективності діяльності організації;
б) упевненість у собі. Ця риса пов'язана з вірою менеджера у свої сили, у здатності виконати покладені на нього обов'язки, із рівнем його інтернальності (усвідомленням, що від нього залежить успіх справи). Практика свідчить, що лише впевнені в собі, цілеспрямовані та рішучі менеджери здатні викликати щиру повагу, відданість і захоплення підлеглих;
в)
вимогливість і суворість. Ці дві риси
надзвичайно необхідні сучасному
менеджеру для підтримки у колективі
н
алежної
робочої обстановки, забезпечення
високого рівня трудової дисципліни.
При цьому менеджерам не слід покладатись
на почуття самодисципліни у працівників,
оскільки його формування вимагає
високого рівня особистої культури,
значних затрат часу і зусиль;
г) конструктивність критики. Ця якість передбачає володіння менеджером правилами позитивної критики:
критикувати наодинці, а хвалити привселюдно;
критикуючи, не переходити на особисті образи;
наголошувати на помилках у роботі та спільно шукати шляхи їх усунення;
критикуючи, доцільно наголосити на позитивних якостях і заслугах підлеглих;
робити критичні зауваження слід персонально, незалучаючи у цей процес інших працівників, тощо;
ґ) вміння заохочувати. Ця риса вимагає від менеджера володіння основними положеннями змістових і прецесійних теорій мотивування, комбінування різноманітних стилів керівництва залежно від ситуації, вивчення психологічних і фізіологічних особливостей підлеглих, ієрархії їх потреб тощо;
д) уміння цінувати свій час та час підлеглих. Воно тісно пов'язане із забезпеченням ритмічності та безперервності діяльності працівників, мінімізацією втрат часу через організаційно-технічні причини та порушення трудової дисципліни;
є) ввічливе та доброзичливе ставлення до підлеглих. Здатність менеджера ввічливо, переконливо та спокійно висловлювати власні думки, консультувати та підтримувати підлеглих сприяє формуванню в колективі атмосфери високої культури, взаємодовіри, доброзичливості, здорового морально-психологічного клімату;
є) вміння переконливо висловлюватись і вислуховувати підлеглих. Діяльність організації базується на взаємодії працівників керуючої та керованої систем. При цьому важливе значення має вміння управлінців розкрити сутність проблеми, важливість і шляхи її розв'язання, переконати підлеглих у взаємовигідності співпраці та усунути можливі комунікаційні бар'єри. Важливу роль відіграє я якісний зворотний зв'язок, через який підлеглі отримують можливість висловити свої пропозиції, незадоволення, повідомити керівників про проблеми тощо. З метою заохочення контактів між управлінцями та підлеглими доцільно систематично проводити відкриті наради, збори, консультування, різноманітні неформальні заходи тощо;
ж) наявність почуття гумору. Ця риса сприяє хорошими стосункам між менеджером та підлеглими, поліпшує психологічний клімат у колективі, знімає напругу та знижує ймовірність виникнення конфліктів і стресів;
з) щире зацікавлення підлеглими. Практика свідчить, що успішні менеджери знаходять час для вивчення особистих проблем своїх працівників, їх потреб, професійних навичок, здібностей тощо. Адже менеджер — це людина, яка управляє людьми і зобов'язана уважно до них ставитись, в індивідуальному порядку працювати з ними незалежно від посади та місця в організації.
Перелічені вище якості, на думку В. Терещенка, забезпечують високий рівень культури й ефективності управління, очікувану віддачу затрачених зусиль.
