1. Розкрийте основні ідеї твору Рене Декарта «Міркування про метод» та обгрунтуйте її роль у розвитку теорії пізнання.

Р. Декарт формулює "головні правила методу".

В основі першого правила лежать принципи очевидності, "ясності й виразності" в судженнях і уявленнях про предмети. Не слід приймати за істинне нічого такого, яке б не було попередньо визнаним безумовно істинним. Треба старанно уникати поспішності та упередженості у своїх судженнях. Друге правило передбачає розчленування на частини труднощів, що зустрічаються, щоб легше було їх подолати. Трете правило наукового методу полягає в керуванні ходом своїх думок, починаючи з предметів найпростіших і таких, що легко пізнаються, і підніматися поволі, як по східцях, до пізнання найбільш складних, від доведеного до недоведеного (рух від простого до складного). Четверте правило вимагає ретельного огляду поля дослідження і порядку його (дослідження) проведення, щоб не допустити ніяких втрат і випадіння логічних ланок. По суті, основні правила наукового методу зводяться до наступного: починати з простого й очевидного; шляхом дедукції отримувати більш складні висловлювання; діяти при цьому так, щоб не пропустити жодної ланки, тобто зберігати безперервність ланцюга умовиводів.Проблематикою пізнання в філософії Декарта тісно пов»язане питання про метод досягнення найбільш істиного,достовірного знання. Цим иетодом є раціональна дедукція,яка і висвітлюється в творі «Міркування про метод», цінність якохї визначається такими правилами: достовірність , очевидність пізнання, аналітичність, вистовки з думок.

2. Визначте національне та загальнолюдське в культурі.

кожній реально існуючій культурі наявні загальнолюдські виявлення, що оцінюються в якості світової культури, та унікальність і неповторність їх продукування і виразу, що постає в окресленнях національної культури. Відокремити їх неможливо, як неможливо відокремити акт дії та результат, але і ототожнювати не виправдано, оскільки при цьому втрачаються реальні аспекти культурного діалогу та людського спілкування. У зв'язку з цим у змісті кожної національної культури умовно можна виділити кілька її змістовних елементів.Національне в культурі цете що може являти інтерес та бути зрозумілим лише тим, хто заглиблений у дану культуру, також існує елемент що слугує грунтом для діалогу та культурної дискусії.

А)Світогляд-це своєрідна інтегративна цілісність знання і цінностей,розуму і почуття, інтелекту і дії, критичного сумніву і свідомої недосконалості.

Б)Онтологія - розділ сучасної філософії, що вивчає фундаментальні принципи буття, найбільш загальні сутності і категорії існуючого. Під існуючим розуміється сукупність різноманітних проявів буття, тобто будь-яка річ або явище в аспекті їх причетності до буття.

ВАРІАНТ № 20.

Завдання 1. Розкрийте сутність основних теорій історичного процесу.

Концепція історичного кругообігу. Одним із перших творців теорій періодизації історії був італійський мислитель Дж. ВІКО. Це теорія історичного кругообігу, ЗГІДНО З ЯКОЮ КОЖНИЙ народ проходить три епохи. Вік Богів, Вік Героїв, Вік Людей. У Вік Богів люди думали, що живуть під божествен¬ним правлінням, вірили оракулам і жерцям. Форма правління - теократична, головний авторитет — Бог, права людей залежать від Богів. У Вік Героїв правили аристократи, що відрізняли себе від плебеїв, вирішальну роль у цей період відігравало право сили: правий той, хто сильніший. Форма правління цієї епохи — аристократична, головним авторитетом були урочистіформули законів .Вік Людей визнав всіх людей рівними за природою» право грунтується м людському розумі, форма правління — демократична, авт ритетом користувалися розсудливі люди, які вели себе відповідно до загальноприйнятих норм і принципів. Іншими словами, епохи відрізнялися звичаями, моральністю, юрндцч І ними законами тощо. Кожна епоха, на думку Віко, мала свою специфіку. Та чи інша нація, пройшовши ці епохи, поверта¬лась до початкового стану, але на більш високому рівні, тому що абсолютне повернення до попереднього стану неможливе

Лінійний і дискретний підходи. Вже Віко зазначив, що історичний процес має певні цикли, що повторюються, але водночас кожний цикл, кожна епоха характеризується специ¬фічними рисами. ГІри аналізі історичного процесу одні дослід, ники підкреслюють момент повторюваності, інші — своє¬рідність. Перший підхід відмічає єдність історії, умовно його можна назвати лінійним. Відповідно до «лінійної» концепції історичний процес є прогресивним, здійснюється шляхом пе-реходу від однієї стадії до іншої, від менш досконалої до більш досконалої. Другий підхід — дискретний — підкреслює різно¬манітність, багатоваріантність розвитку історії.

Лінійний підхід до історії розділяв Гегель, який вважав, що всесвітня історія спрямовується зі Сходу (це начало історії) на Захід, який є завершенням історії. Прибічником лінійного підходу до історії був К. Маркс, який вважав, що історія розвивається по спіралі, проходячи певні етапи. Критерієм поділу історії на якісні етапи у Маркса виступає матеріальний фактор — спосіб виробництва матеріа¬льного життя.

Дискретний, або культурно-релятивістський підходи до історії розкриваються за допомогою домінуючих по¬нять культури і цивілізації. Історія з позицій такого підхо¬ду розкривається як процес становлення, зростання, розвитку і загибелі самостійних культур (або цивілізацій). Кожна куль-тура (або цивілізація) є автономним утворенням, яке включає в себе сукупність способів, форм колективної життєдіяльності людей, взятих в єдності матеріальних, соціально-правових і духовних аспектів.

Теорії культурно-історичних типів. У XIX — першій половині XX ст. здійснюються перші дослідження, які показу¬ють різноманітність культур народів світу, а також їхню уні¬кальність. Основною причиною виникнення теорій культурно- історичних типів був крах доктрини європоцентризму.

Одним із перших, хто побачив різноманітність історії у ви¬гляді культурно-історичних типів, був російський вчений М. Данилевський. Культурно-історичний тип народжується із тривалої етнографічної (первісної) стадії, досягає найвищого розквіту в цивілізаціїпотім гине, або застигає на довгі роки. Культурно-історичний тип живе за конкретними законами (їх п'ять і для всіх типів вони однакові), розвиваючи один із видів діяльності: або релігійний, або культурний у вузькому смис¬лі, або політичний, або гос-подарський.

Завдання 2. Визначте основні риси сучасної цивілізації.

ЇЇ головними рисами, передусім, є широка інтелектуалізація виробництва, пріоритетний розвиток науки, складної розумової праці. Якісні особливості економіки періоду зародження і становлення сучасної цивілізації полягають, з одного боку, у вирішальній ролі людського розуму в формуванні та відтворенні засадних умов життя суспільства, з другого - в поступовому освоєнні космічного простору та простору Світового океану. Розкріпачення інтелектуального потенціалу суспільства, прийдешня психологічна революція визначатимуть інтенсивні шляхи становлення та зміцнення нової цивілізації.

Однією з визначальних особливостей сучасної світової цивілізації є поступовий перехід від енергетичних до інформаційних джерел життєдіяльності людини. Інформаційно-технологічний спосіб виробництва супроводжується широкою його інформатизацією, переважанням високих технологій і науково-технічних розробок у системі виробничих чинників. Електронізація виробництва й побуту, їх широка комп'ютеризація, роботизація вивільняють людину безпосередньо з виробничого процесу, ставлять її поруч з ним.

Завдання 3.

А) Футурологія — наука прогнозування майбутнього, в тому числі шляхом екстраполяції існуючих технологічних, економічних або соціальних тенденцій чи спробами передбачення майбутніх тенденцій.

Б) Категорія «міра» розкриває сутність закону взаємного переходу кількісних і якісних змін.

Варіант 21